На сцені спить учень.

На екрані транслюється ролик (сон учня).

(На виступ Міністра освіти накладений такий звук) Дорогі друзі. Сьогодні система освіти вимагає бажати кращого – постійно утискаються права учнів. Їм систематично задають велику кількість домашніх завдань, школярам доводиться тягати важкі наплічники, вони змушені сидіти за партою аж 45 хвилин на уроці! Ви вдумайтеся у цю цифру! 45хвилин молодого життя! А урок же не один! Мало того, що нашим бідним школярам доводиться сидіти на таких довгих заняттях, так ще ж і жилетки носити треба! А це не дає можливості проявитися юній особистості. І я вирішив провести кардинальну реформу освіти:

• По-перше, всі вчителі тепер повинні самі вчитися у школі, необхідно сформувати з їх числа у школах 13-ті класи і вчити, вчити і ще раз вчити!
• По-друге, школярі усієї України звільняються від домашніх завдань, тепер вони зобов»язані витрачати свій вільний час на гру у футбол і комп»ютерні танчики.
• По-третє, уроки треба скоротити до 10 хвилин, цього достатньо, щоб втомитися від ноготеліпання і добре засвоїти науку жвачкожування і вінтернетісидіння.
• І по-четверте, ЗНО. Це ж Завжди Неочікувана Оцінка, тому ми ще подумаємо, чи потрібна нам така тотальна щорічна неочікуваність…

(На сцені з’являється група учнів. Відео вимикається.)

• Лесько, Лесько! Фізика закінчилася, вставай! Перерва почалася, пішли у «Малину»
• Але і класний мені сон, хлопці, наснився! Про вчителів.
• О, до речі, ви на календар дивилися?
• А що особливого у тому календарі? Ми і без календаря по надцять разів чуємо, що на носі ЗНО-НМТ, скоро НМТ-ЗНО, не встигнете і обернутись, а от вже і ЗНО, або НМТ!
• А на календарі якраз і позначка червоненька – День вчителя. І треба якось привітати наших учителів.
• Легше було би привітати учителів з Днем рибака. Припливла би золота рибка і людським голосом запитала…
• А ти домашню роботу виконав?!
• А ще можна було би привітати учителів з Днем будівельника і подарувати б кожному педагогу…
• Я нагадую, що ми готуємося до Дня учителя, не відволікайтеся?
• А що у рибалок і будівельників, по-твоєму, учителів не було, чи що?
• Звичайно, були! Хто ж їх навчив рибалити і будувати?
• Не знаю, але мій батько завжди каже, що за таке будівництво… 
• Нагадую, що скоро День вчителя.
• Ех, а як же класно було у початковій школі! Я була не Діана, а Діаночка, і очей у мене не було, тільки – о че ня та..
• І мені теж завжди казали: «Говори, Олежику, говори!», а тепер тільки і чую: «Лесько! Ти закриєш вже рота чи ні?!!!»
• А чого день вчителя є, а Дня учня немає?
• Так от - 14 жовтня – вихідний! День козацтва, захисників, справжніх військових…
• Так, учителі і ведуть військові дії з нами цілий рік!
• Якщо це військові дії, то чого мене ніяк у полон не візьмуть?
• Ти скільки рук піднімаєш?
• Одну.
• А треба дві. Відразу буде видно, що здаєшся.
• Ой, ой, ой! Учителі теж здатні помилятися. От великий Енштейн отримував двійки з фізики тільки так, а став великим фізиком.
• У такому разі запам»ятайте, що маєте справу з тим, хто має шанс стати як знаменитим біологом, так і математиком, і філологом – Леськом Олегом!
• А знаєте, як тим учителям зараз із нами важко?
• Не треба, нам з ними набагато важче!
• Але ж ми справляємося з ними без допомоги батьків.
• А давайте на День учителя вивчимо всі уроки!
• Ти що,  реально хочеш усіх їх вбити?
• Просто зробимо їм приємне.
• Добре, на завтра все вивчимо, а на понеділок знову все вчить?
• Ні, у понеділок свято вже скінчиться. Так що…

(Заходить у зал учень 5 класу. )

• О, малий, привіт! Ти когось шукаєш?
• Ти якийсь не наш, дуже дивно виглядаєш.
• Я не тутешній.
• Інопланетянин чи що?
• А як ви здогадалися?
• Та ти на себе подивися, якби я так прийшов до школи…
• ВСІ ООООО! Це вже би послухав…
• Мені потрібна допомога. Я шукаю вчителів. Наші від нас відмовились, і всі щезли. Ми вже три місяці без них…
• Оце щасливці, а де такі місця є, поділись секретом?
• Напевно ти не з України і навіть не з нашої галактики.
• І як же ви знову здогадалися?
• Так наших учителів хоч голодом мори, вони все одно ніколи на урок не спізняться і від найгіршого двійочника не відмовляться.
• Ми вже все перепробували, а вони, хоч би на один день псіханули і не прийшли.

(Заходять хлопці 5 класу)

• О, малявки, а ну покажіть, як випробовуєте інколи наших учителів  ось цьому чудернацькому хлопцеві.

(Танець від п’ятикласників)

• Бачив? Ось такі пироги!
• Мені сказали, що врятувати майбутнє своєї планети зможемо лише тоді, коли знайдемо вчителів з унікальним серцем. 
• З унікальним це з яким? Воно що має бути з правої сторони? Тоді тобі треба в інше місце, бо наші всі вчителі, коли чують більше 2 хвилин нашого Леська,то всі за серце хапаються.
• Так, так і у всіх воно зліва. 

(ПІСНЯ «Я НЕ ЗДАМСЯ…»)

Що ж це я, що ж це я не зумів

Зупинитися вчасно, все ясно!

В бійку устряв, двері зламав,

В школу приніс балончик із газом.

Я залию тобі, я залию тобі не раз

За шкуру сала!

Хто ти є, ти взяла мене у клас,

Вчить перестала.

І за це я випив у тобі кров,

Щоб пам»ятала.

Очі твоїх учнів кличуть тебе,

Ведуть за собою

Та якою б класною не була ти,

Я не здамся без бою!

• Та яка там унікальність. Дивись, це наші вчителі.
• Вони такі непередбачливі. Ніколи не знаєш, про що вони думають, що вони скажуть.
• (РОЛИК про вчителів
• Одна вчителька каже: «Швидше, швидше!»
• Друга:» Не поспішайте! Подумайте!»
• Третя: «Скажи, будь ласка!»
• Четверта: « Ти закриєш сьогодні свого рота?»
• П»ята: «Запишіть у зошити!»
• Шоста: «Нащо ти це пишеш?»
• Сьома: «Розгорніть підручник!
• Восьма: «Загорніть всі підручники!»)

- От і розбери їх!

- Що ж тут розбирати, їхнє серце радісно сміється, коли все у вас добре!

• Все дуже добре! Ми деремося з усіх сил. Співаємо, як можемо, а Інна Станіславівна бігає, руками махає, щось показує, головою крутить…
• Але її серце при цьому тріпоче від захоплення вами…
• А на англійській ми і спікаємо і втікаємо
• І у будь-яку хвилину готові гоу ту хоум
• А Світлана Олексіївна все: «Божечкі, божечкі, мене зараз кандрашка схватить!». 
• Але ж попри все серце цієї вчительки завмирає, коли бачить найменші ваші успіхи. Воно завмирає…
• Завмирає? Це ми завмираємо, коли на хімії Людмила Леонідівна говорить такими загадковими, з хімічним присмаком словами, значення яких ми не те, що не знаємо, вимовити не завжди можемо.
• А знаєте, як мучиться її серце, коли ви не розумієте очевидних речей у хімічному обрамленні.
• Ох дитино, знав би ти, які муки приймає філологічна група, коли йде на математику!?
• А коли Наталя Романівна стане перед дошкою, втомлена від розв’язаних задач, розв’язок яких ми так і не осягнули, подивиться на нас таким поглядом…
• А ще додасть: «Ну що мені з вами робити?», так і хочеться…
• Кажете…Наталя Романівна… Це просто неймовірно, але її серце у такі хвилини… плаче. 
• Ой, відчуваю, що плакати будемо ми, на НМТ з української.
• Реально, чим більше  Олена Миколаївна грузить, тим більше розумію, що нічого не знаю.
• А мені вчора Панас мирний приснився. Каже так: «Дивись, Чіпкою Вареником не стань!»
• А вже все читаю, все пишу, все вчу, а вона: «Ця робота з великим префіксом недо-!»
• (ПІСНЯ від учнів початкової школи)
• Але серце Олени Миколаївни заходиться від щастя, коли виявляється, що ви таки щось знаєте! Почекайте, це ваші учителі… Невже ви нічого не відчуваєте? Це справді неймовірно… Серце ваших учителів… воно вас любить! Завжди! Навіть тоді, коли з їхніх очей течуть сльози. Воно все одно любить! Я врятую майбутнє моєї планети, я знайшов людей з унікальним серцем! Дякую, вам друзі, йду на перемовини з вашими…
• Хвилиночку, знаєш, хлопче. Це ми тобі дякуємо. За те, що розплющив нам очі.
• А вчителів наших забрати не дозволимо, вони нам самим потрібні! Бо хто, як не вони,  допоможе нам стати справжніми людьми.
• Тепер ми це знаємо точно.
• Ви краще до нас приєднуйтесь. 
• А великого, справжнього, щиро люблячоговчительського серця, як не дивно, але вистачить на всіх!

(На сцену  виходять одинадцятикласники)

1. Дорогі наші учителі. Ми плачемо, коли бачимо вас уперше, і коли прощаємося з Вами, теж плачемо.
2. Ви любите своїх дітей, але і чужих часто любите не менше, бо для вас немає чужих дітей.
3. Інколи Ви робите те, що забороняєте робити нам.
4. Ви пишаєтеся нами, коли ми найкращі
5. І підтримуєте нас, коли найкращі – не ми.
6. Інколи Ви нагадуєте нам маму, а інколи – тата
7. Колись і для вас найстрашнішими були слова: «Загортаємо підручник і дістаємо подвійні листочки.» Хіба ж ні?
8. Ви збираєтеся на педради, щоб таємно від нас вирішити, що ми  -таки найкращі.
9. У чомусь ви розбираєтеся краще, а у чомусь краще розбираємося ми.
10. Ви втомлюєтеся від нашого шуму, але без нас Вам - сумно
11. Хочеться сказати Вам багато хорошого
12. Але ми часто забуваємо слова у найвідповідальніший момент
13. Тому сьогодні кажемо щиро і відверто

ВСІМИ ВАС любимо!

(ПІСНЯ «ТАКА, ЯК ти»)

Чи знаєш ти, як гріє душу усмішка твоя,

Так, ніби в ній зібралася

Уся земна любов.

І стежка та, що ти проклала

Нам в шкільне життя,

До твого серця поверта

І кличе знову й знов.

Така, як ти, буває раз на все життя,

Лише у школі

Така, як ти, буває раз на все життя

Всі найтепліші почуття

Тобі несемо ми.

Навчаєш так, немов торкаєшся найтонших струн,

Щоденно нас випроводжаючи

В новий політ,

І погляд твій, немов оракул таємничих рун.

В серцях дитячих залиша

Вічнодалекий слід.

Така, як ти, буває раз на все життя,

Лише у школі

Така, як ти, буває раз на все життя

Всі найтепліші почуття

Тобі несемо ми.

Разом З Днем учителя!