Сценарій свята на випускний вечір

Звучать позивні

                                  На фоні музики «Ранкова зоря» звучить вірш

Падають тихо на землю перші червневі сутінки.

Голосно серце б'ється у грудях, неначе птах.

І у очах дорослих зріє одвічна мудрість.

Та, що веде все людство впевнено по світах.

Срібним прощання дзвоном в небі заграє тиша

Перші слова про мрії швидко у небо злетять

А за вікном печально вітер верби колише

І перший дорослий ранок просить ще почекать

Доки дитинство наше  тихо складе прощання

І відлетить у вирій, останній пошле привіт

і калиновим цвітом  землю умиють ранки

І в них прокинуться мрії серед вербових віт.

«Ти вже виросла доню!» - тихо промовить мама.

«Чесним будь завжди, сину», - татко за нею вслід

А у твоїх долонях - перші слова прощання

Перші сумні хвилини, перший життєвий звіт.

Хай вмиваються наші душі чистим теплом світанку

Хай доля нас не обходить і щедро родить земля

Хай наші серця у радості болі чужі прощають 

І чиста доріжка стелиться в доросле нове життя.

Ведуча: Ось і настав цей незвичайний день. День святковий, радісний, веселий і сумний водночас. День розставання зі школою, рідними затишними стінами, гомінкими коридорами, щирими друзями, добрими наставниками, люблячими батьками, рідною домівкою. 

Ведучий: У цей незвичайний і урочистий день прощається із рідною школою  -ий випуск. Вчителі передали свої знання випускникам, вклали в кожного часточку свого серця, допомогли знайти своє місце в житті. Хай же воно буде сповнене радістю, щастям, творчою працею.

Ведуча:       Червневий вечір підсумовує 

Напружений навчальний рік – 

Він є подією чудовою 

Для тих, хто зветься  «випускник». 

Ведучий:    І між майбутнім і минулим, 

Дитинством і безмежжям мрій, 

Неначе міст ми протягнули 

Сьогодні - вечір випускний. 

Ведуча:        Село моє рідне! Ти нині святкуєш

                     Найяскравіше свято із свят

                     Цей день довгожданний і наймиліший

                     Серед святкових пам?ятних дат.

Ведучий: Це день дорослості й прощання із дитинством,

                     Веселий, радісний і, водночас, сумний.

                     Тож всіх шебутинчан,  гостей з села і міста

                     Ласкаво просимо на вечір випускний.

Ведуча:      Злинь же, музико, в небо гучніше

                    В добру пору лунай, в добрий час!

                    Випускники - 2013 року

                    З нетерпінням чекаємо на вас!

(Звучать фанфари).

Ведучий:    Гучними оплесками вітаємо випускників 11 класу: гордих і схвильованих, доброзичливих, толерантних, веселих і дотепних на чолі з класним керівником Тимчуком Валерієм Олексійовичем.

Звучить мелодія, під оплески заходять випускники

Ведуча:  Розпочинаємо улюблене червневе свято -

                  Єднання учнів, вчителів, батьків.

                  Вітаймо щиро винуватців свята -

                  Семеро нинішніх випускників.

Ведучий: А зараз дозвольте представити гостей, що присутні на нашому святі і мають до нього неабияке відношення. Це найближчі, найрідніші для наших випускників люди, це їхні батьки. Для них сьогоднішній день також свято. Вітаємо батьків оплесками. Та перелік гостей буде неповний, коли не згадаємо людей, які були поряд з випускниками всі роки навчання в школі, які віддавали їм не лише свої знання, а й частинку свого серця, своєї душі. Привітаємо оплесками вчителів Шебутинецької школи. 

Ведуча: Традиційно право відкриття урочистостей та першого привітання надається найшанованішій людині, котра добре знає всіх випускників, котра порадить, підтримає в скрутну хвилину, до думки якої завжди прислухаються. Тому право відкрити сьогоднішній вечір надається директору школи Галак Олені Василівні.

         Вітальне слово директора, оголошення свята відкритим. Звучить Гімн.

Ведучий: Ось і настала мить та довгождана,

                 Коли дорослість шле вам свій привіт.

                 Вже зараз ви отримаєте атестати,

                 На них чекали ви 11чудових літ.

Вручення атестатів

Ведуча: Шановні випускники, прийміть вітання від наймолодших учнів нашої школи – першокласників.

1. Ось стоять передi мною
I вродливi й чарiвнi ,
Задоволенi собою
Нашi всi випускники . 

2. Кажуть , нiби ви були
Теж колись маленькими ,
I до школи вас водили
Татусi iз неньками . 

3. Та не вiрю я цьому !
Ви хiба не бачите ?
Це ж не хлопцi -- козаки ,
Богатирi-красенi ! 

4. Поряд з ними випускницi
Дуже милi , знаєте !
Кращих , нiж у нашiй школi
Ви нiде не знайдете ! 

5. Скiльки книг ви прочитали
I екзаменiв здали !
Скiльки зошитiв списали ?
Мабуть , мiлiонiв три ! 

6. Я ж не можу уявити ,
Як такi ось дядi й тьотi ,
Можуть так за парту сiсти ,
Не зламавши собi ноги . 

7. Вже контрольних не писати ,
I не слухати дзвiнка ,
Вам вершини пiдкоряти ,
Вас чека нове життя . 

8. Перший клас вам всiм бажає ,
I здоров`я i добра ,
Щоб ви всi були щасливi
I не знали горя й зла . 

Готуючись до свята ми довго думали i радилися , що подарувати вам .
I вирiшили:
- Замовили для вас у майстрiв-чарiвникiв гончарної справи чарiвний
горщик .
- Так от , кладемо у цей горщик жита , щоб веселiше i радiснiше
було жити
- Та гiлку дуба , щоб мiцними , здоровими були як вiн ! Мали сили
здолати всi перешкоди , якi ще трапляться вам у життi .
- Та ще трохи гороху , щоб багатiли ви потроху !
- Та ще мiрочку вiвса , щоб частiше родина вся збиралася шкiльна !
- А я вкину вам квасолi -- для гарної i творчої долi .
- А я вкину часнику , щоб усiм все було до смаку !
- Усе , що промовляється , хай в майбутньому збувається !
- Хай обминають вас болi й тривоги !
   Хай стелеться свiтла життєва дорога !
- Чистого неба , миру в рiднiй хатi ! 

Директор вітає випускників і оголошує офіційну частину закритою

       Ну ось і все.

       Спасибі, люба школо,

       Бо промайнули одинадцять літ.

       Уроки, дискотеки, друзів коло, -

       Прекрасний, чарівний дитинства світ!

1. Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей останній день, останній дзвінок, останню сторінку в щоденнику… А тепер — не віриться.

2. І так, чомусь, сумно… і тривожно. Як складеться наше життя далі?

3. В школі все простіше — уроки, іспити і заповітна мрія — атестат.

4. До речі, атестати нам уже вручили, і заповітна мрія здійснилася. Але у нас ще є час, та й не можна нам просто так зникнути і все.

5.Чому?
6. Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути   газ, погасити світло, закрити двері... і залишити що-небудь на пам'ять.
7. Легко сказати, а що ж ми можемо залишити? Квіти?
1.  Красиво, але цього замало, вони зів'януть. 

2. Хороші слова подяки? 

3. Вже краще, але вони забудуться. 

4. Фотографії!
5. Але ж вони мовчать! 

6. Придумав! Тоді ми можемо спробувати поставити виставу  про нас, наші шкільні роки, а в ній... 

7. А в ній будуть і квіти, 

1. …і найтепліші слова,  

2. і наші обличчя,  і пісні, і сюрпризи… 

3. Прекрасно! А назвемо ми її : «11 років нашої ери». 

4. Ні, нічого не вийде! 

5. Чому? Давай спробуємо! 

6. А сценарій ? А режисура? А спонсори? А декорації? Ні, не вийде.
7. Все у нас вийде! Що ж ми, даремно вчилися стільки років школі?

Випускники стають збоку сцени, на екрані з’являється заставка «11років нашої ери» 

                  Виходить дівчинка, виносить табличку «Дія перша «Шкільні роки»

Виходять двоє випускників

- Ти віриш, що все це відбувається з нами?

- Ти про що?

- Я про те, що уже все – все в минулому – всі 11 років.

- Та ні, ще не все. Хіба у нас був випускний? Ось він тільки починається.

- Ми – перед вибором. Куди нас поведе життя, на яких дорогах відшукається наша доля?

- А давай обернемо все-таки час. Ось ми зараз загадаємо перше наше бажання. Згадати роки навчання в школі. Що там було на початку?

- Було перше вересня;

- І був перший день;

- І був перший клас;

- Словом все було вперше.

- Що відрізняє першокласника від усіх школярів?

- Що, що, маленький зріст і великий портфель.

- Один учень і родичів ціла куча.

-   А я думаю, що радісна усмішка і беззубий рот.

Сценка «Як я вперше потрапив до школи…» ( виконують учні початкової школи)

Учениця  (сідає за парту) Ей, слухай! Тебе як звати?

Учень  Тарас

Учениця  А ти з ким сидиш? 

Учень  Не знаю… 

Учениця  Зі мною будеш сидіти.

Учень  А тітка не буде сваритись?

Учениця  Не тітка, а вчителька. Вона нас вчити буде.

Учень  Як це вона вчити буде, коли сама нічого не знає. Весь час в дітей про щось питає.

Учениця  А мене Іриною звати…Запам’ятаєш?

Учень  Аякже. У нас вдома свиню так звати.

Учениця  Сам ти свиня!

Учень Свиня – це тьотя, а я – дядя. Я зараз вчительці скажу.

Учениця  То ти ще й ябеда. (Замахується) Ми в яслах таким, як ти, носи квасили… (Хлопчик хникає) Та добре, не хнич, я жартую. Жуйку хочеш?

Учень  Не хочу…

Учениця  Ну, що ти? Давай миритися.

Учень  Давай…(протягує руку) жуйку…

Учениця  Слухай, по-моєму уроки вже скінчилися.

Учень  Нарешті. А завтра, що, знов приходити?

Учениця  І завтра, і післязавтра, і ще, і ще. Тобі що, вдома не казали?

Учень  Не казали… Це ж, якщо весь час вчитися, то коли жити? (Йде)

Учениця  Зачекай! А портфель?

Учень  Я свій взяв.

Учениця  Мій візьми. Тепер ти завжди будеш носити мій портфель, правда?

Учень  А жуйку даси?

Учениця  Дам, дам.

Учень  Ну, добре. (бере портфель). А жуйку? (біжить за нею)

• Невже і ми колись були такими смішними?
• А давайте поглянемо!

      Демонструється невеликий уривок відео або фотографії з першого класу

1 клас:     Перший клас! Перший клас! 

                 Скільки справ зустріло нас! 

                                        Треба фрукти рахувати, по складах книжки читати, 

                   А письмо – це справжні муки, від напруги ниють руки! 

  2 клас:     Другий клас. Пішла таблиця 

                   і ночами  стала сниться. 

                   Ми її вчимо, вчимо,  на уроках «горимо», 

                Різні дії як насіли –  розібрать не має сили. 

                   Стали в ряд частини мови: як багато, чесне слово! 

                Як би тут не розгубитись І хоча б чогось навчитись!

3 клас:      Ось і третій рік ми в школі, а сюрпризів ще доволі. 

                   Цифри вирівнялись строєм, як солдати перед боєм, 

                   Грізно потяги гудуть, пароплави все пливуть, 

                   Треба шлях порахувати звідки час і швидкість взяти. 

                   Казка, вірш, оповідання  увесь час ведуть змагання.

  4 клас:     Новина чудова , люди, ми в четвертому вже будем : 

                   Нелегкі завдання з мови: скільки звуків, букв у слові, 

                Підмет, присудок знайди , вірно речення склади, 

З дієсловом розберись  і відмінювать  навчись. 

                   Перший ми бар’єр взяли, в середню школу перейшли.

 5 клас:    Ну, а п’ятий …Ох, цей  п’ятий, ходиш жахом обійнятий: 

Кабінет шукаєш свій. От халепа! Боже мій! 

                 Вчителів усіх багато, як же їх запам’ятати? 

              А вимоги? Хоч тікай! Ми всі виснажились вкрай. 

 6 клас:     Призвичаїлись ми трошки , вже не страшно біля дошки,   

                 Але тут нові проблеми - не засвоїли ми теми . 

                  Ми вивчали піраміди, дроби, катети, гібриди, 

                  губки і материки, мезозой, неандертальців,  

кроманьйонців, португальців, 

й зрозуміли ми з слізьми - гомосапієнси ми !

7 клас:    Тут пішло іще складніше : 

             Подають що розумніше – 

                Ось рівняння розв’яжи, 

                Теорему доведи, 

             А задачі, а задачі! 

             Тато й мама гірко плачуть, 

             Стали фізику ми вчити, 

             Досліди весь час робити. 

                Та  чомусь земне тяжіння 

                Тягне далі від учіння. 

8 клас:     Та невже всім нам тринадцять? 

                 Чи нам ,братці,  закохатись ? 

                 На уроках всі зітхають 

                 і записки надсилають.

                 Есемески шлють і дзвонять,

                 Лиш того й до школи ходять.  

 9 клас:      Посоліднішали діти. 

                   Правди тут вже ніде діти.

               Випускний дев’ятий клас

                   Ти навчив багато нас.

                    Хтось обрав свою дорогу

                    Й назавжди пішов зі школи.

10 клас :     Ну, привіт новий наш клас. 

                    Подорослішав ти враз. 

                    Всі такі дорослі стали,

                   що за парти не влізали. 

                    Вчителям вже стало легше

                    Нас тепер суттєво менше.

11 клас:       От і старші ми за всіх. 

                    Цим пишатися не гріх ! 

                    Вище ноги від землі, 

                    ходимо, як королі. 

                    Найвпливовіші ми в школі,

                    Нас обходять в коридорі,

                    Вчителі ж тепер у клас 

                    З радістю ідуть до нас.

• Одинадцять років пролетіло, як один день;
• А якими довгими нам іноді здавалися уроки?!
• І якими короткими перерви…
• Але все має початок і кінець…

                                     Звучить пісня

На сцену виходить дівчина з табличкою «Дія друга «Дякуємо вам, учителі…»

Стільки років у школі ми були не самі.

Нас по східцях дитинства вели вчителі:

У школі були нам за маму і тата,

А іноді навіть за старшого брата.

За мудрого друга, помічника

Наставника щирого, рятівника

Сьогодні за все ми дякуєм вам

Щирий уклін усім вчителям.

                             Звучить пісня

В4. Тим, хто пізнати добро допоміг,

         Тим, хто відкрив таємниці доріг,

         Тим, хто нам крила дарує щодня,

         Тим, хто відкрив нам жагу пізнання.

В1. Тим, чия праця важка, непроста,

         Тим, чиє слово добром пророста,

         Тим, хто відкрив нам науки світання

         Ми відкриваємо наші таємні бажання!

1в. Як часто, дуже часто ми хотіли,

         Щоб раптом всі ми захворіли

         І в школі на півроку карантин оголосили.

          Олену Василівну щоб викликали на нараду,

          Чи на колегію або на семінар.

           А ми якось уже би дали раду

           Переказам, поемам і віршам.

2в.    Щоб Святослав Іванович , забувши про урок,

         На стадіон пішов 

         Щоб в кабінеті в нього крейда зникла,

         А в теореми міль проникла.

3в. Лариса Василівна щоб книги погубила,

         Щоб на уроці ми нічого не робили.

4в. Щоб на фізиці всі прилади зламались,

           А всі задачники самі десь подівались.

           Валерій Олексійович щоб все ремонтував,

           А потім довго ще задачники шукав.

          І щоб на хімії всі колби позривались,

          У біології скелети щоб розпались,

          А Валентина Іванівна щоб кожен раз

          Приходила із фруктами у клас.

5в.    І щоб перерва 45 хвилин тривала

         А на урок лише щоб 10 вистачало.

6в.     І щоб коханий класний керівник

         Десь на безлюдний острів зник,

         Журнал і всі щоденники зібрав 

         І з них багаття там розклав.

7в.    Щоб прилетів Горинич-змій 12 глав!!!

         І завуча із школи вкрав. 

          Щоб ми без розкладу жили,

         Відпочивали, як могли.

          Сергій Іванович у Спарту щоб пішов

         Назад дорогу довго не знайшов.

11в.    Наталя Петрівна щоб загубила словники

         Нехай у них гніздяться павуки.

           І щоб німецькою усім сказала:

           Усі швиденько до спортзалу.

12в.    Надія Миколаївна  нехай сяк-так,

         Зібравши карти у рюкзак

         Пішла в пустелю чи за гори,

         Ну в крайнім випадку за море.

13в.   Святослав Петрович взявши протигаз

         І з ним поїхав на Кавказ

         Щоб він назад не повернувся

         І наш урок щоб не відбувся.

          На трудовому щоб станок зламався,

          Володимир Іванович із ним щоб довго грався,

          А ми в той час у теніс би пограли,

          Чи у футбола поганяли.

14в. А фізкультура, звісно, хай би була,

          Без кросу, без метання і стрибків.

          Щоб ми

          А Вадим Вікторович з дівчатами на лавочці сидів.

15в. Сьогодні день останній, день прощання

         Пробачте нас за наші ці бажання

          І квіти, що тримаємо в руці 

          прийміть від нас, від щирої душі.

                        Звучить мелодія, випускники вручають вчителям квіти

Ведучий 1  Дорогі випускники, ми знаємо, як з нетерпінням ви чекаєте зараз зустрічі зі своїми першими вчителями, і як багато хочете їм сказати. 

• Ми вас любимо і пам’ятаємо, хоча і пройшло стільки років, та ви все такі ж. 
• Я пам’ятаю, як нам хотілось вам розповісти про різні справи: що в саду розцвіла вишня, що до нас прибилось мале кошеня…
• А я згадую, як розповідала вам, як я мила посуд і не стало світла…
• А я жалілася, що мене побили хлопці…
• І ви завжди уважно слухали кожного з нас.

Як мати до діток,
Як сонце до квіток,
Горнулась до класу вона.
І гарна, і люба,
І мила, і тиха
Учителька перша моя!..
Добріша, ніж фея,
Миліша, ніж мрія,
Світліша від сонця вона!..
У світі єдина,
У серці одна —
Учителька перша моя!..

Вчителько, пташко- голубко!
Швидко так час промайнув...
З радістю згадую, з смутком,
Коли першокласником був.

Навчали Ви нас писати,
Вітатися завжди з людьми.
І в холод, мов горлиця-мати,
Усіх зігрівали крильми.

Букву до букви складали,
Пірнали в моря таємниць.
Мов зіроньки ясні сіяли
Десятки дитячих зіниць.

Щоденно Ви нам відкривали
Нові невідомі світи.
На правильний шлях наставляли,
Щоб з честю дійти до мети.

Хлібина. Мати. Вітчизна –
Пальці тремтіли малі...
Ніколи не буде пізно
Вклонитися вам до землі.

За ласку, добро, за науку.
Хай сто літ Вам сяє зоря!
Вчителько, пташко- голубко,
Вчителько перша моя!

Ведучий:  До вітального слова запрошуються перші вчителі наших випускників Мафтуляк Раїса Іванівна та Якубенко Світлана Миколаївна.

Ведучий 1 В залі є ще одна дорога випускникам людина. Адже, це немало – 7 років разом. Так, саме 7 років поруч з вами був ваш класний керівник. 

         Дрогий Валерій Олексійович!

          Хороших слів сказали нам немало,

          Ще більше добрих справ зробили ви,

          Ви вам свою любов подарували,

      Ми стали вам, мов рідними, дітьми.

           І ще… Ми вам нелегко діставались,

          Тікали із уроків, пустували…

          То ж всі ті сили, що витратили на нас,

         Ми хочем зараз вам компенсувати.

        Щоб себе ви з кожним днем

          Почували краще,

          Ми з собою заберем

          Всі гріхи найважчі.

  З нами вам було не мед – 

          Хто з дітей не ледар?

          То ж до слів ми додаєм

          Оцей горщик з медом.

          А щоб ви усе ж за нами 

          Сумували трохи,

          То до меду ми поклали

          Лиш пів ложки дьогтю.

        Щирим серцем в знак любові

          Ще додати мушу:

          Оці пряники медові

          Засолодять душу.

Дарують класному керівнику горщик із медом і в’язку медових пряників.

• Це ще не всі подарунки.Протягом усіх шкільних років ви вчили нас співати, тож ми добре знаємо сі ноти.

До! Дорогий Валері Олексійович!

Ре!Результативно і безповоротно ви присвятили себе любимій справі.

Мі! Між нами кажучи – часом про це шкодували?

Фа!Фактично все про всіх ви завжди знали!

Соль! Сіль на рани сипали тільки в окремих випадках!

Ля!  Ля-ля-ля! Співаємо для вас останній раз!

Сі!  Сім ваших випускників.

До!  До побачення – ми кажемо сьогодні вам!

Ведучий: До вітального слова запрошуємо класного керівника 11 класу Тимчука Валерія Олексійовича.

                                       Виступ класного керівника

                                   Виконується пісня для вчителів.

      Знов у сценарій ми свій зазирнемо:

      Немає в нім ні днів, ані років,

      Коли б із нами поруч не бувало

      Турботливих і люблячих батьків.

   Дівчинка виносить табличку «Дія третя «Батько і мати – два сонця гарячих»

В.1  17, 19, 20, 25 років тому зустрілися він і вона, поєднали свої долі, щоб сьогодні ви стали випускниками. Як добре, що вони все-таки зустрілись у житейському морі, знайшовши за сивими туманами берег своєї любові, що звили затишне гніздечко і зрозуміли, що для цілковитого щастя у ньому має бути ще й пташеня.

          Спасибі тобі, матусю, за те, що я живу на світі,

         У цей щасливий для нас день я подарую тобі квіти,

          Свята, прекрасна, золота, тобі моя душа співає,

          Любов твоя і доброта на світі зло перемагає.

Син: Розкажи мені, мамо, про  юність

Вона ж вічна в душі. Чи не так?

Мати: З віком, сину, приходить лиш мудрість.

Роки ж зупинити не зможеш ніяк.

Син: Розкажи мені, мамо, про друзів.

Їм можна в житті довіряти?

Мати: Вірні друзі пізнаються в тузі.

Будь розумним і вмій їм прощати.

Син: Розкажи мені, мамо, про долю.

Чи людині підвладна вона?

Мати: Наша доля, мій сину, як море.

Той пливе лиш, хто має човна.

Син: Розкажи мені, мамо, про серце.

Чом страдає найбільше від слів?

Мати: У житті все пізнати прийдеться.

Головне, щоб любити умів.

Син: Розкажи мені, мамо, про роки.

Для батьків чом не вічні вони?

Мати: Роки, синку, не згаснуть допоки

Матерів пам’ятають сини.

Я пам'ятаю, мамо, як в дитинстві

Мої ти ніжки цілувала- 

Як мріяла ти над колискою

І в очі мої ніжно зазирала.

Весь світ в тобі для мене, мамо, був,

Всі зорі, всі світанки весняні.

А я ж, як крихітка, як сонечко, як друг,

Купалася у теплоті твоїй.

Протупотіла перші свої кроки,

І перше слово сказане - тобі 

А ти щаслива, ти сміялась втомлено

Раділа ти всьому, що є в мені 

Ти пам'ятаєш вересень в сльозах,

Як не хотіла  я до школи йти,

Як ти збирала на моїх устах

Сльозинки, що солоними були.

Ти промовляла: «Доню, не журись,

життя прожить - не поле перейти».

Забудь образи: мамі усміхнись.

Завжди ми будем разом - я і ти.

Пробач мені, моя голубко сиза,

Що не сказала й  досі ті слова,

Що я не слухала, коли мене просила,

Що через мене плакала, пробач.

За те, що снів своїх не додивилась,

Що я хворіла, неслухняною була,

Що радістю в очах зі мною лиш ділилась

Повір, цього ніколи не забуду я.

        Спасибі, тату дорогий, за те, що всі сімнадцять років,

          Ти вів мене за руку в світ такий незнаний і широкий,

          За те, що душу віддавав, допомагав в важку хвилину,

          Усі образи ти прощав і захищав свою дитину.

Ведуча: До вітального слова запрошуємо батьків випускників.

Ведучий: Хвилююча щемка хвилина. Батьківський вальс.

                             Випускники запрошують батьків на вальс.

                                           Вбігає хлопчик-домовичок.

- А це що за поява?

- Такого у сценарії не передбачено!

Домовик:  Ніяка я не поява! Я – ваш шкільний домовий! Ледве встиг. Як же це ви так? Про всіх згадуєте – а я? Хіба я не допомагав вам вчитися в школі? Коли будинки у Верховній Раді ділили, мені ваша школа дісталася. Спочатку я засмутився: біготня, малеча, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся! А потім звик, освоївся. Перш за все навчився дружити, потім читати, а потім всякі фізики-хімії освоїв. Знаєте, а ви всі мені, як родичі: скільки я ваших огризків з-за батарей витяг, скільки анекдотів вислухав від Франкова Тараса(навіть часом сміявся), скільки разів за Колю біля дошки переживав, і журнал від завуча ховав, і двері зачиняв – вчителів на урок не пускав… Все разом з вами спробував: і на скутері катався, і курити починав, кинув, правда! І говорити по-вашому можу, і танцювати. А вночі, як у школі тихо стає, мемуари пишу(в Ірини навчився)… Ех!(схлипує). Ви виросли, ідете далі, а я залишаюсь.

• То ходімо з нами. І не треба розлучатися!

Домовик:  Ні, не можу! Як інші діти без мене? Пропадуть. Я залишаюсь. Але, як здавна у нас ведеться, в дорогу друзів і близьких людей проводжають з тлумачком. Я теж хочу вас провести в дорогу не з порожніми руками. Ось я підготував кожному з вас вузлика, в який поклав сухарики, цибулю, часник, сіль і сало. Думаю, з цим багажем ви не пропадете. (Вручає вузлики випускникам) А тепер - прощавайте! (іде)

Вип. (сумно) От і домовичок пішов з нашого життя.

• Друзі! Ви ж зовсім забули про виставу.
• Дійсно, забули. А що там далі у сценарії?
• А далі дія однокласникам присвячена.

               Дівчинка виносить табличку :Дія четверта «Однокласники, однокласниці»

В.2  Однокласники, однокласниці,

        Не забудемо друзів ніколи.

        На вітрилах життя не погаситься

        Світлий вогник рідної школи.

• Юність, справді, найкраща пора життя, і вона проходить саме у школі.
• Юність захоплює мріями, дружбою, першим коханням.    
• А дружба однокласників триватиме довіку..    
• Школа зібрала нас, поєднала, подружила.
• І сьогодні ми разом не востаннє.
• Шкільний дзвінок скликатиме наші серця на зустрічі з однокласниками.
• Ми будемо допомагати один одному, бо ми – друзі!
• Цей дім назавжди залишиться нам дорогим і близьким!

                                  Випускники беруться за руки і виконують пісню

Дівчинка виносить табличку «Дія остання. Прощавай.ю дитинство! Школо, прощавай!»

(з'являється маленька дівчинка, з іграшкою в руках під музику " Детство мое постой" ходить, щось шукає її бере за руку випускник)

-Ти, що, дівчинко заблудилася? Перший раз у перший клас? Співчуваю.

-   Я вирішила прийти до вас на ваш випускний, щоб ви запам’ятали мене назавжди. (вона обходить учнів, а вони передають іграшку із рук в руки один одному, ніби прощаючись )

Дівчинка: Дитинство я ваше. Мене ви впізнали?

Згадайте, як в школі зі мною ви грали,

Як били коліна й  в дитячі роки

У піжмурки гралися ви залюбки.

Усі дні народження, торт і свічки,

І як одягали у сукні ляльки,

Як мамині туфлі тихцем узували,

Як кішку варенням самі годували,

Малюнки в альбомі і квітів розмай ...

Сьогодні прийшла я сказати: “Прощай”.

Щасти й прощавай, 11 клас.

Роки не спинити ніколи

І тільки у снах повернусь я до вас.

    Я ваше дитинство зі школи.( виходить)

-Ну ось і все!

• Перегорнуто останню сторінку шкільного життя.
• Сказано всі слова.
• Що за сценарієм?
• Остання заключна пісня.

                                          Звучить заключна пісня

Ведучий: І новий день горить світанком,

                 І в путь-дорогу кличе вас!

                 І обіймає музика прощальна,

                 Випускний одинадцятий клас!

Ведуча: Вечір цей тривожний і врочистий.

              Сплинув час, як з гір стрімка вода.

              Вилітайте, рідні пташенята

          Із шкільного звичного гнізда.

                       Оплесками проводжають випускників зі сцени

Ведучий:  Дякуємо всім, хто цінує, поважає колектив нашої школи, і всім тим, хто прийшов до нас на свято! 

Разом: До нових зустрічей!