Звучать фанфари.

На сцені шкільний хор виконує пісню. Якщо хору немає, то можна відразу починати зі дзвінка.

Голос. Пані та панове, вас щиро вітає у стінах Рівненського ліцею «Гармонія» зразковий дитячий хор «Зернятка». 

(Після виступу хору дзвенить дзвінок. Із залу виходить черговий вчитель історії)

Р. Так, швидко, швидко, дзвінок на урок. Всі дружно розходимося на заняття

(На сцені залишається сидіти учень 10 класу)

Р. Так, Лесько, тобі особливе запрошення потрібне? Дзвоник вже три хвилини як продзвенів. Може ти якось пришвидшиш цей процес перевзування…

Л. Та я, знаєте, Романе Олександровичу, дуже добре запам»ятав ще з першого класу – поспішиш – людей насмішиш. От я і потихеньку, спокійно…

Р. Бачу, ти недочуваєш, може…

Л. От, Романе Олександровичу, як у воду дивитеся! На уроці музики мене Інна Станіславівна постійно просить не співати, бо не маю слуху…

Р. Лесько!

Л. Ех! Не розумієте ви горя дитини, яка так хоче співати!

Р. Так…

(Вже звучить фонограма)

Л. Тихо, тихо, чуєте? «Квітка-душа» - співає… -----------------

(Тут можна виконати будь-яку пісню)

(Після пісні виходить із залу вчителька математики)

С. Доброго дня, Олегу! А чому це ти, цікаво, на мій урок не з’явився?

Л. Ой Наталю Романівно! Знаєте, у мене така серйозна розмова була з Романом Олександровичем, ми обговорювали такі важливі питання…

С. Що тобі було зовсім не до алгебри!

Л. Ну, алгебра! Алгебра наука серйозна, не заперечую, дуже складна, але ж історія, та ви знаєте, під якою загрозою історія…

С. Ну, історію ми обов’язково врятуємо, а от щоденник твій від загрози ніхто не вбереже. Давай!

Л. Наталю Романівно, от коли ви така грізна, то втрачаєте, як то його там, шарм!   Ви от краще послухайте цю малечу й усміхніться!

(Виходять першокласники)

1-й  уч. Ми від імені дітей Нашого гармонійного краю з Днем учителя вітаємо. Хай працюється вам плідно, Вашу працю цінять гідно.

2-й  уч. З міністерства нагороди Вам вручають щосуботи. Живіть в розкоші красиво, Бізнесменам всім на диво.

3-й  уч. Хай зарплата в вас зростає, Баксів до 500 сягає. Ну а ціни навпаки, Щоби впали, не росли.

4-й  уч. Стильні будьте, супермодні, Процедури прийміть водні. Біг, зарядка – все у нормі, Держіть тіло своє в формі.

5-й  уч. Гарних учнів всім вам мати, Всі висоти підкоряти, У всіх рейтингах у місті Місця перші здобувати.

6-й  уч. Мудру книгу почитайте, В Інтернет позаглядайте. Пам’ятайте: ви – учитель, Друг дітей, пророк, мислитель.

7-й  уч. Хай в сім’ї любов панує, Злагода господарює, Діти радість вам дарують, І в управлінні вас цінують.

8-й  уч. Словом, хочем побажати Все, що ви хотіли б мати, Щоб енергії набрались Й могли добре нас навчати.

9-й  уч. Адже ми – майбутнє ваше, Пам’ятайте про це завше. Учень і учитель нині, Як вода й земля – єдині.

10-й  уч. Тож за гріхи ви нас прощайте, Серця для свята відчиняйте, Нас, маленьких виконавців, З оплесками тут приймайте.

(Йдуть зі сцени під оплески)

(На сцені з»являється учителька географії)

Б. Так, Олегу, ти сьогодні зранку куди збирався?

Л. Ну, Маріє Василівно, Вам, напевно, поганий сон сьогодні наснився, як це куди?!

У найкращий навчальний заклад – Рівненський ліцей «Гармонія», який знаходиться у північному районі м. Рівного, у східній його частині…

Б. Мене взагалі-то цікавить, де твоя шкільна форма?

Л. Ну, Маріє Василівно, ображаєте! Омніа меа мекум порто! Все своє ношу з собою! 

(Дістає з портфеля форму, з форми випадає рогатка).

Б. О! Це вже цікаво!

Л. А мені як цікаво, Ви і уявити не можете! Це ж все Ярослав Філімонович… Але це не для жіночого розуму…

Б. Лесько, ти що собі…

Л. От я спостерігав за Вами на дискотеці – ви ж природжена танцівниця…

Б. Ну, знаєш…

Л. Напевно, і ви, коли вчились у початковій школі так витанцьовували, як наші дівчатка під керівництвом Мирослави Тихонюк.

(Танець початкової школи)

(На сцені з’являється  вчитель зарубіжної літератури)

Т.Ф. Так, Лесько…

Л. Доброго дня Тетяно Федорівно! (Змовницьки) Робіть вигляд, що мене не бачите, інакше у моїх однокласників виникне підозра, що ви мені підказуєте правильні відповіді до контрольної роботи. Шерлок Холмс казав: «Конспірація, Ватсон, конспірація!»

Т. Ф. Контрольна була вчора! І ти її так законспірував, що, зрозуміла її аж на чотири бали!

Л. О! Цілих чотири бали! Та у часи моїх батьків четвірка – була оцінкою, про яку мріяли. Та і у мене ще листопад, грудень, березень, квітень, травень!

Т. Ф. Те, що ти хлопець веселий, це добре. Але дедуктивний метод Шерлока Холмса мені підказує, що якщо ти не зміниш свого ставлення до навчання, то…

Л. От зараз запалю сигару і поміркую, з чого починати…

Т. Ф. Лесько!

(Лесько втікає і додає)

Л. Співають такі ж веселі, як і я, п»ятикласники! 

(Музичний номер)

(Лесько біжить і потрапляє прямо в обійми вчительки французької мови)

Н. О. (Говорить французькою) Ти так поспішаєш на урок?

Л. О! Єс! Єс! Ай гоу ту зе лесон!

Н. О. Комон сава?

Л. О! Точно! Там біля магазинчика є сім»я справжньої сови. Я вам її сфотографую, ви про неї так часто запитуєте, що я…

Н. О. Ти домашню роботу виконав?

Л. О! Єс! Єс! Хом ворк… робив. Тільки не кажіть, що дієслово «робив» недоконаного виду, мене цим Олена Миколаївна кожного уроку доконує…

Н. О. І як же ти Лесько вмієш грати на нервах!

Л. Був би я таким талановитим, як Даша Никитенко – грав би на саксофоні. Капріччо! Никитенко Дарина.

(Музичний номер)

(Із залу виходять одинадцятикласники)

1. Ну, що, Лесько, гуляєш?

2. Та яке там гуляєш?

1. Гуляй, поки молодий! Тобі моя порада, бо в одинадцятому класі не дуже то вже і…

2. Ой, розкажіть! А то я не знаю, як круто вчитися у школі останній рік!         

1. Звичайно, що круто! І найголовніше – 

2. Ніхто вже не вижене!

Л. От ви – найстарші – Ничик  Владислав і Сніжана Сноч, от скажіть, як ви витримали майже повних одинадцять років у школі, ну хто вам допоміг?

Н. Ех, Лесько, Лесько!

Разом. Наш ліцей - «Гармонія»!

(Співають «Хто створив тебе такою»)

Хто створив тебе такою –

Різнобарвною дзвінкою,

Ніби з казки чарівної.

Хто створив тебе такою,

Храм, освячений любов»ю,

ти запалюєш в серцях

Творчості вогонь, що освітить шлях.

Йдеш до мрії крок за кроком

І міцнієш з кожним роком

Від уроку до уроку.

Хто створив тебе такою,

Що не відаєш спокою

І дитячі мрієш кличеш

Завжди за собою

В сонячні дні і в заметіль ми з тобою

В наших піснях, мріях і снах ми з тобою.

Разом ми і в радості, і вгорі

В наших серцях, як в небесах, сяють зорі.

Ти, мов сонячне суцвіття,

Що квітує в щедрім літі..

Всюди в»ються бджілки –діти.

Щоб нектар знання збирати,

Щоб творити, пізнавати

І знайти життєвий шлях

Серед ста доріг по твоїх зірках.

Ми вросли серцями в тебе

І сія для нас у небі золоте сузір»я мрії.

Хай міцніють наші крила,

І зростає наша сила,

І нехай горить завжди

Вічний той вогонь,

Що зігріє світ.

(На сцену виходять вчителі, які брали участь у святі)

1. Ну, Лесько, от ти і попав! Так, шановні колеги, треба щось робити!

2. Знаєте, я трохи втомилася!

3. Але ж кажу, прошу, показую…

4. …і як з гуся вода. Напевно, пора вже приймати якесь кардинальне рішення!

(Виходить одинадцятикласники, перевдягнуті у старих учителів)

О. Хвилиночку, колеги, хвилиночку! Ви послухайте нас. Поганого не порадимо. 

Гумореска О. Вишні «Не ті діти пішли»

• Не ті діти пішли! 
• Не ті, не ті! І не говоріть! Хіба ра­ніш, хіба отаке було?  Хіба раніш воно ото знало, щоб на загальних зборах у себе в класі головувати та голосува­ти?..
• Повірите, як подивлюсь, так плакати хочеться...
• А ру­ка так просто свербить... їй-богу, ледве стримуюсь!.. Ото як піднесе яке сопливе руку, так так і ввижається ота ру­ка його на моїй лівій руці долонею вгору, а в правій у ме­не лінєйка... І лінєєчка ж, я вам доложу. Та так ото до його... Повагом так:

- Ванюшко! А підійди-но сюди! Підійди-підійди...

- А воно  й підходить!

- А дай-но, Ванюшко, мені ліву руку! Розмахуюсь. Лллясь! А будеш, стерво собаче, щипатись?! Будеш?! Лллясь!

• І вже знаєш, що не щипатиме, і вже знаєш, що не пу­стуватиме.
• Охо-хо-хо!
• І які люди виходили! Один так на інженера пішов...
• Агрономи були... лікарі...
• І слухались! Ой, як слухались! А тепер?! Тепер хіба ді­ти? Тепер хіба виховання?..
• «Товариш учитель»! Я б їм показав «то­вариша вчителя»!
• Системи повигадували... Монтесорі... Пестолоцці... Комплекси... Дослідна педагогічна станція...Нова Українська Школа! По-о-о-ду- маєш?!
• Старі не годяться!
• Ми не годимось?! Сорок поко­лінь через мене пройшло — і не годжусь?!
• Вони годяться?! Вони?!
• Вільне виховання? Вільний розвиток ди­тини?!
• Всебічний, гармонійний?! А оцього не хочеш?! Оцього?!(показує кулак)
• Приладдя різні? Лікарський огляд? Нахили дітські? Я б його нахилив!
• Ех, часи були! Ні чорта з їхнього виховання не вийде! Згадаєте мене. Скажете, що брехав... 
• Та ні чор­та з отих «нахилів» не буде! Вік свій провчив і знаю, що у вихованні найголовніше!
• Ви думаєте— «нахили»? Ні, голубчику!
• Думаєте — голова, душа дітська? Дзуськи! Ухо! От що найголовніше! Ухо! Та чуб! Та коліно!
• Та «оте місце»... Оце все!
• Коли на це не звернете уваги — юринда буде, а не виховання.
• Знаєте! Ех, та що ви знаєте! Дітей знати треба! Не всі однаково на це реагують! Були такі, що поодкручуєш вуха — і нічого! Хоч би тобі що! А вхопиш його, мерзавця, за чуба — ефект! Та який ефект! Не пізнаєш просто.
• А є і такі, що пасмами з нього волосся летить, уші як буря­ки — не бере!
• Тут, значить, іншого шукати треба! Візь­меш голову між коліна, стиснеш, а потім лінєйкою (руба тільки лінєйку ставте) так раз-раз-раз-раз-раз! Як шовковий робиться!
• Та чимало ще способів було...
• Добрих способів, випробу­ваних... Гречка, приміром... Горох... Поставиш його, іродо­вого сина, на горох... Аж зубами скрегоче, а стоїть...
• І люди були!..
• Сорок років!
• Розумієте, півсто­ліття! А тепер: не годжусь!
• «Вони» — годяться!
• «Гармонійне виховання»!
• Ех! Такий досвід! А не оцінили!

Л. Невже бити будете!? Це ж непедагогічно, це не відповідає статуту ліцея «Гармонія». Я  ж колись був отаким, як ці ангелочки, ви ж послухайте, подивіться…

(Номер від початкової школи)

1. Самі ми з тобою, звісно, не впораємось, і лінійка нам теж не помічник.

2. Ой, слава Богу! Я знав! Я вірив!

3. Нам допоможе третя сила, з якою ми завжди порозуміємося.

4. У якої завжди знайдемо підтримку.

5. Яка у всьому є нашим союзником і другом

1. Наші батьки, бо всі разом ми – велика сім”я - «Гармонія»!

(Виходять представники батьківської громади з вітальним словом)

Після вітання фінальна пісня

(На сцені всі учасники дійства)

Разом З Днем учителя!