• Популярні новинки

    Ваш кабінет


    Наша сторінка

    Зараз онлайн





    До дня народження Лесі Українки
    До дня народження Лесі Українки

    Урок-презентація на тему:
    "Поезія мужності і боротьби.
    Леся Українка "Хотіла б я піснею стати"

    Тема уроку: Поезія мужності і боротьби. Леся Українка «Хотіла б я піснею стати»

    Мета:Поглибити знання учнів  про життєвий та творчий шлях Лесі Українки; проаналізувати її програмовий твір; розвивати вміння виділяти основні мотиви у поезіях письменниці; доводити власні думки, спостереження; коригувати пам'ять, удосконалювати навички виразного читання; виховувати почуття пошани  до творчості Лесі Українки, пробуджувати інтерес до її мистецького таланту.

    Тип уроку: засвоєння нових знань.

    Обладнання: портрет Лесі Українки, презентація про її життя і творчість; міні-бібліотечка художніх творів поетеси; дидактичний матеріал (тестові завдання).


    ХІД УРОКУ


    І. Організаційний момент (Слайд)

    Нумо, діти, підведіться!

    Всі приємно посміхніться.

    Продзвенів уже дзвінок,

    Починаємо урок!

    Бесіда за питаннями:

    -Скажіть, будь ласка, яка зараз пора року? (Зима) (Слайд)

    -Який місяць зими ? ( Лютий)

    Народні прикмети лютого багато про що нам розкажуть.

    Лютий багатий снігом - квітень буде щедрий на воду.

    В лютому багато інею - влітку буде багато роси й меду.

    Ворона під крило ніс ховає - до холоду.

    Місяць мутний - піде сніг.

    Початок лютого погідливий - весну чекай ранню, ясну, погожу.

    Сонце сходить червоне і в червоній зорі - чекати хуртовини.

    Шлях Чумацький взимку яскравий -на мороз.

    Ворона заховала свого дзьоба під крило - сильно похолодає.

    В лютому дерева вкриваються пухнастим інеєм - на щедру медову взятку.

    МЕТЕОПРОГНОЗ бажає Вам радісних прогнозів. (Слайд)

    А я бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми, міцних знань і хороших оцінок. 

    ІІ. Актуалізація опорних знань

    1.Бесіда за питаннями:

    -Що таке подвиг? Відповіді учнів 

    2.Словникова робота (Слайд)

    В Академічному тлумачному  словнику української мови  (1970—1980) знаходимо

    ПОДВИГ-. Важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок. 

    //  Самовіддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям.  

    -Хто здійснює подвиг? (герой)

    -Чи знаєте ви когось, хто здійснив подвиг?

    Відповіді учнів: (герої майдану; бійці АТО; Прометей...) (Слайд)

    ІІІ. Оголошення теми і мети уроку. Запис у зошити

            Сьогодні на уроці ми поговоримо про людину, яка здійснила подвиг в ім' я свого народу. Але це не воїн АТО і не міфологічнаістота. Цю людину  в народі називають дочкою самого Прометея, бо герої її поезій "сіють квітки на морозі", виступають проти рабства, ціною власної крові захищають свою країну, відстоюють її щасливе майбутнє. Все своє життя вона ладна була перетворити на подвиг, на вічне горіння. Мова йтиме про  славетну Лесю Українку. 

    Наше завдання сьогодні пригадати та дізнатись нове про життєвий шлях поетеси, ознайомитись з поезією «Хотіла б я піснею стати». Удосконалювати навички виразного читання, вчитись аналізувати вірш, висловлювати власну думку і з'ясувати, чи справді ми можемо вважати її життя подвигом.(Записуємо в зошит тему уроку) (Слайд)
    Епіграфом до  нашого уроку візьмемо слова :
    Ні! Я жива! Я буду вічно жити! 
    Я в серці маю те, що не вмирає. Леся Українка
    ІV. Основний зміст уроку

    1.Опрацювання біографії поетеси

    Під музику фортепіано (Бетховен «Місячна соната») учениця читає напам`ять уривок з  поезії Лесі Українки «Мій шлях»


    На шлях я вийшла ранньою  весною 
                                                                   І тихий спів несміло заспівала,
                                                                    А хто стрічався на шляху зо мною, 
                                                                   Того я щирим серденьком вітала:
                                                                    «Самій недовго збитися з путі,
                                                                    Та трудно з неї збитись у гурті»... 
                                                                   Чи тільки терни на шляху знайду. 
                                                                   Чи стріну, може, де і квіт барвистий ? 
                                                                   Чи до мети я певної дійду, 
                                                                   Чи без пори скінчу свій шлях
                                                                   тернистий, —
                                                                   Бажаю так скінчити я свій шлях, 
                                                                   Як починала: співом на устах!

    Учитель 1871 рік для української літератури дуже знаменитий. У морозний день, 25 лютого, коли природа вже дихала весною, коли перші проліски з’являлись з втомленої зимою землі, в сім’ї Косачів у м. Звягелі (тепер Новоград Волинському) народилася донька, друга дитина в сім’ї і найстарша з 4 доньок, Леся Українка, що згодом, за словами Івана Франка, стала наймужнішим поетом на всю Україну. Господь відвів їй 42 роки життя.
    Розпочався шлях поетеси на Волині у місті Новограді-Волинському


    2.Перегляд уривка із документального фільму «Леся Українка» Режисер постановник: Голеня Богдан

    3.Робота з підручником. Завдання: Записати у зошит важливі факти із життя поетеси.

    4. Бесіда про життя поетеси: (Слайд)

    -що ви дізналися про дитинство Лесі?

    -яка трагічна подія сталася у житті поетеси?

    -як називався перший надрукований вірш?

    -як називалися  збірки творів Лесі Українки?

    5. Прослуховування повідомлень про Лесю 


    * Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб. 


    * Леся Українка та її брат Михайло вчилися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати. У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама.Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька. Слайд


    *Вже в 5 років вона почала самостійно писати п’єси, а в 8 років — написала свій перший вірш. Але в 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям: у Лесі Українки діагностували туберкульоз кісток. Із цієї причини Лесі Українці довелося поставити хрест на музичній кар’єрі.


    * Вона знала більше 10 іноземних мов, європейські і слов’янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. 

    У 12 років перекладала «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах.

    У 19-річному віці Леся Українка сама написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів». Слайд


    *  Леся Українка дуже рано виявила інтерес до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль». Але люта хвороба часто припиняла навчання. Туберкульоз кісток прикував її до ліжка.

    Іноді місяцями лежала вона з загіпсованими руками й ногою. Одного разу її тітка  помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. — Що ти робиш, Лесю? – запитала здивовано тітка. — Граю… на роялі, — тихо відповіла дівчинка. Очевидно, голова її була повна звуків, якими жила вона тоді. Слайд


    * Була зразком виняткової мужності Ще зовсім малою, боячись хижих звірів, вона бігала місячної ночі в сусідній ліс, бажаючи побачити там мавку, про яку розповідала їй колись у ранньому дитинстві мати.


    * Лесин батько якось привіз з полювання малу кізочку, що відбилася від матері. 12-літня Леся незабаром так приручила її до себе, що та бігала за нею, мов собачка. Підрісши, кізка вискочила з садиби в сусідній ліс і там її розірвали вовки. 

    Довідавшись про це, Леся спочатку гірко плакала, а потім, блиснувши очима, скрикнула: — О, я б сама задавила того вовка враз! — А ти ж, Лесю була завжди проти полювання та вбивства звірів. — Ні, ні, треба нищити хижаків, щоб вони не змогли нищити отакеньких, слабших за себе!


    * Якось багата колись поміщиця графиня спитала її: -Чому це ви, Ларисо Петрівно, вживаєте майже завжди мужицьку мову?(малося на увазі- українську) — А ось ви, графиня, всміхнувшись, відповіла Леся Українка, — не боїтесь вживати мужицький хліб, і цей хліб не отруює вас? 


    *  Іншого разу якийсь панок, що був дуже низенького росту (навіть значно нижчого за Лесю Українку) сказав їй: — Ви, значить, малороска? — Так, пане, мені теж іноді здається, що я менша за вас зростом. Але, очевидно, ми обоє помиляємось, — пожартувала Лариса Петрівна. Слайд


    Учитель Останні роки Лариси Косач-Квітки пройшли в подорожах. Вона проходила лікування у Криму, Болгарії, Італії, Грузії. 1813року у грузинському містечку Сурамі  її серце перестало битись. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата. В усьому світі знають і шанують Лесю Українку. (Слайд)


    7. Фізкультхвилинка під музику П.І.Чайковського «Січень»  

    8. Опрацьовування ідейно-художнього змісту поезії Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати» 

    Учитель Пісня багато важить у житті людини! З давніх давен народ зберігав у ній — минуле, сучасне і майбутнє. Душа народу найповніше виявилася в

    Українській пісні. У цьому, напевно і є секрет її невмирущої ліричної краси і всенародного звучання.

    Отже, опрацювавши поезію, ми дізнаємося про те, чому лірична героїня поезії Лесі Українки стверджує: «Хотіла б я піснею стати...»

    8.1. Виразне читання поезії учителем напам `ять. (Слайд)

    8.2. Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.

    8.3. Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

    8.4. Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.

    8.5. Жанр: лірична сповідь.

    8.6. Аналіз поезії. Бесіда за питаннями:

    -  Чомулірична героїня, на вашу думку, хотіла стати піснею?

    -  Яке значення мала пісня в житті письменниці?

    -  Чим пояснити бажання Лесі Українки возвеличити волю? Хіба вона була ув’язненою?

    -  Який епітет повторюється в поезії? Про що це говорить?

    -  Як поезія «Хотіла б я піснею стати…» пов’язана з життям Лесі Українки?

    -  Які враження на вас справила ця поезія?

    8.7. Художні особливості поезії

    Епітети: «ясна хвилина, «хвилі прозорі», "ясні зорі”», «спів дзвінкий», «щастя таємне», «море хибне»;

    Повтори: «ясніші... яснії», «гучніше... гучне», «мої...», «моє...»;

    Порівняння: «Ясніші, ніж зорі яснії»; «Гучніші, ніж море гучне».

    Метафори: «полинути співом», «вітер розносив луну», «упасти на хвилі», «лунали мрії»;

    8.8. Завдання. Складіть «Ланцюжок» прагнень поетеси («стати піснею» — «вільно по світі літати» — «полинути співом дзвінким» — «упасти на хвилі» — «буяти над морем»)

    V. Закріплення вивченого матеріалу

    1. Проведення тестового опитування.

    1. Леся Українка виявила бажання стати: а) легендою; б) піснею;  в) казкою; 

    2. Поетеса прагне: а) возвеличити красу на землі; б) бути корисною суспільству; в)  вільно по світу літати;  

    3. Який прикметник-характеристика найчастіше використаний авторкою твору? а) Ясний; б) гучніший; в) прозорий;.

    4. Спів героїні поезії можна буде почути: а) на хвилях людських; б) на узбережжі моря; в) під зорями небесними;  

    5. Як Леся Українка характеризує свої мрії? Вони: а)  ясні і гучні; б) крилаті й вільні; в) щирі й благородні; 

    6. Вітер у творі розносив: а) пісню поетеси; б) бризки морські; в)луну.

    7. Щастя у поетеси: а) чарівне; б) таємне;  в) приховане

    8. Одним із бажань ліричної героїні було: а) піднятися на гору високу; б)  буяти над морем; в) віднайти квітку щастя.

    9. Де народилася Леся Українка? а)у Новограді-Волинському; б) у Києві;                   в) у Грузії

    10.Коли народилася Леся Українка? а)25 лютого 1871 р; б) 1 вересня 1871р;

    в) 10 жовтня 1871р.

    11.Якою дитиною була Леся у сім’ї? а) шостою; б) другою; в) третьою

    12.Як називався перший надрукований вірш Лесі Українки а) «Море»; б) «Конвалії»; в) «Гроза»
    Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

    VI. Підсумок уроку.

    1.Чи можна вважати життя Лесі Українки подвигом? Чому? Відповіді

    Людина-борець не вмре, не здобувши нового добра. Оптимізм, віра в силу волелюбного духу — характерні риси творчості Лесі Українки. Її поетичні образи не дають знидіти людському серцю. Вони будять думку, опромінюють радістю і вірою в перемогу добра над злом

    2.Виставлення оцінок (Слайд)

    VII. Домашнє завдання.

             Вивчити напам’ять вірш «Хотіла б я піснею стати…».с.147


    Презентація "Леся Українка «Хотіла б я піснею стати...» - зразок ліричної мініатюри, романтичний спосіб вираження мрій та сподівань ліричної героїні.

    Мета: опрацювати ідейно-художній зміст програмового твору Лесі Українки, пов’язуючи його з життям поетеси; з’ясувати основні мотиви вірша; виховувати почуття поваги, любові до поетичної творчості Лесі Українки, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

    1. Гра «Вірю – не вірю»Я читатиму твердження, а ви, якщо згідні з його правдивістю, кажете «вірю», а якщо ні – «не вірю»
    1. Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач. (ТАК)
    2. Народилась вона у місті Нововолинськ. (НІ)
    3. У сім’ї вона була другою дитиною. (ТАК)
    4. У п’ятирічному віці Леся вже вміла читати і грати на фортепіано. (ТАК)
    5. У гімназії вона вивчала іноземні мови, такі як німецька, французька, польська, італьянська. (НІ)
    6. У п’ятнадцять років почала перекладати твори світової класики українською мовою. (НІ)
    7. У двадцять років для молодшої сестри Ольги написала підручник «Стародавня історія східних народів». (ТАК)
    8. З десятирічного віку і до кінця життя боролася з тяжкою хворобою – туберкульозом. (ТАК)
    9. «Мрія» - перший вірш поетеси. (НІ)
    10. За маминою порадою перші друковані вірші поетеса підписала псевдонімом Леся Українка (ТАК)
    11. Перша поетична збірка мала назву «Думи і мрії» (НІ)
    12. Смерть Лесі Українки настала 1 серпня 1913 року в м. Сурамі (Грузія). (ТАК)

    Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній – минуле,сучасне,майбутнє.
    У ній найповніше виявилася душа народу. Українська пісня ніколи не відривалася від життя. Вона завжди була її джерелом і об’єктом відображення. Народна пісенність як дзеркало життя і поглядів людини відзначається винятковою вірністю, бо вона вивірена багатим досвідом поколінь, відшліфована впродовж віків найталановитішими представниками народу, облагороджена чистим народним сумлінням. Саме в цьому секрет її невмирущості, краси і звучання. 

    Евристична бесіда
    * Дайте визначення пісні як жанру художньої літератури. ( Пісня — словесно-музичний твір, призначений для співу)
    * Які пісні бувають? (Розрізняють два види пісень — народні та літературні)  У чому їх призначення.
    * У чому полягає значення пісень для людини?
    * Як Леся Українка ставилась до музики, пісень?
    * Подумайте і запишіть з чим у вас асоціюється слово «пісня» 

    Вірш "Хотіла б я піснею стати..." вперше був надрукований 1894 року в журналі "Зоря". Він увійшов до другої збірки поетеси «Думи і мрії», циклу «Мелодії». 
    Згодом ліг воснову однойменного романсу, музику до якого написав видатний 
    український композитор Кирило Стеценко.
    — Бажання ... У кожного вони свої. А що ж казала сама Леся?
    «... мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з
    якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине, — то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей ...»
    Не було чутливішого серця, не було витонченішої душі, яскравої, полум'яної, ніжної, поєднаної з інтелектом глибоким і неспокійним, — рання хвороба прискорила процес розумового і мистецького дозрівання. Розуміння поетичної місії як щоденного подвигу народжувало слова суворі і вогняні, невизначеність сприймалась як найтяжчий гріх.
    — Які ж бажання висловлює лірична героїня у поезії «Хотіла б я піснею стати ...». Щоб краще відчути її емоційний стан послухайте запис твору.

    Хотіла б я піснею стати
    У сюю хвилину ясну,
    Щоб вільно по світі літати,
    Щоб вітер розносив луну.

    Щоб геть аж під яснії зорі
    Полинути співом дзвінким,
    Упасти на хвилі прозорі,
    Буяти над морем хибким.

    Лунали б тоді мої мрії
    І щастя моє таємне,
    Ясніші, ніж зорі яснії,
    Гучніші, ніж море гучне

    Словникова робота .
    Сюю – цю
    Хибкий – який коливається, хитається.
    Буяти – тут у значенні літати.

    Рід літератури: лірика.
    Вид лірики:філософська.
    Жанр: вірш.
    Тема:бажання ліричної героїні стати піснею, що допомагає мріяти про щастя, 
    радіти та долати життєві труднощі.
    Ідея:возвеличення людської мрії, що осягає найвищі висоти та найглибші глибини пізнання. 
    Основна думка: «хотіла б я піснею стати…щоб вільно по світі літати».
    Основний мотив: мрії ліричної героїні, 
    навіяні природою.

    Аналіз художніх засобів.
    — В образі кого постає перед нами лірична героїня? Зачитайте відповідні рядки вірша. (Самої себе, пісні, зірок, моря, мрій, щастя.)
    — Що виражає людина через пісні? (Мрії, бажання, думки.)
    — Символом чого є для нас зорі? (Високого, недосяжного, інколи незрозумілого.)
    — Що таїть в собі море? (Глибини життя, негаразди.)
    — Чим є для героїні щастя? (Прихованими мріями, які, можливо, здійсняться.)
    — Які мотиви присутні у вірші? (Волелюбність, оптимізм, мрія, дійсність.) 

    Художні засоби.
    Епітети: «хвилину ясну», «яснії зорі», «співом дзвінким», «хвилі прозорі», «морем хибким», «море гучне», «щастя таємне».
    Порівняння: «ясніші, ніж зорі яснії», «гучніші, ніж море гучне».
    Метафора: 
    «Щоб геть аж під яснії зорі
    Полинути співом дзвінким,
    Упасти на хвилі прозорі,
    Буяти над морем хибким».
    Персоніфікація: «вітер розносив луну», «лунали б … мрії і щастя».
    Анафора (єдинопочаток): «щоб…».
    Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне»

    Художні образи: я (мрійниця), пісня (виразник мрій ліричноїгероїні), вітер (воля та всюдипроникність), зорі (найвищі висоти, незбагненість), 
    мрії (складова щастя ліричної героїні), щастя таємне (приховані мрії, можливо, нездійснені), 
    море хибке (життєві труднощі).
    Зорові образи: зорі ясні, вільний вітер, хвилі прозорі, море хибке.
    Образи кольорів: яснії зорі, хвилі прозорі.
    Слухові образи: луна вільного вітру, спів дзвінкий, гучний звук моря.

    Хоча з часу написання поезії минуло вже більше ста років, але і сьогодні вона не втрачає свого оптимізму. Зачаровує своєю красою і простотою. Хочу сказати,що ця поезія може звучати і по-сучасному. Тому послухайте її пісенний варіант.


    Домашнє завдання:
    Опрацювати матеріал підручника на сторінці 48-49
    Відповіді на запитання.
    Вивчити поезію на пам’ять.


    Презентація До дня народження Лесі Українки "Я буду вічно жити!"

    «Ні! Я жива!
    Я буду вічно жити!
    Я в серці маю те, що не вмирає…»
    ( 1871 – 1913 )

    Народилася Леся в місті Новоград-Волинську. Її мамою була письменниця Ольга Косач, яка писала під псевдонімом Олена Пчілка. Батько - Петро Антонович Косач, дуже любив літературу і живопис.
    Справжнє ім'я відомої української письменниці - Лариса Петрівна Косач.

    Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою. Вчителями її були мати і батько , книги і життя.
      Дівчинка росла наполегливою. До всього їй хотілося дійти самій. 
    Леся була надзвичайно обдарованою. В 9 років вона написала свій перший вірш “Надія”.
    Леся була милосердною до всього і до всіх.

    На розвиток Лесі особливо впливали стосунки із старшим на два роки братом Михайлом. Михайлик і Леся були великими друзями.
    До 13 років були нерозлучними, гралися, вчилися, читали — робили разом все. У сім’ї вони мали навіть спільне ім’я «Мишолосіє». Мали спільні ігри, книжки, захоплення.

    Коли Лесі було 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка і публікує в журналі “Зоря” вірш “Конвалія”. Відтоді й пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордим, ніжним і красивим ім’ям – Леся Українка. 

    Вірші Лесі почали появлятися дедалі частіше в дитячому журналі «Дзвінок», що виходив у Львові, і в журналі «Молода Україна», що його видавала в Києві її мама. Один з найкращих творів Лесі -  «Лісова пісня». У ньому змальовується чарівна краса поліської природи.

    Леся Українка з дитинства була хворою на туберкульоз, через що дуже страждала, мусила постійно лікуватися.
    Згідно з найпоширенішою версією, хвороба поетеси — наслідок застуди. 
    19 січня 1881 року дівчинка пішла на річку Стир подивитися, як святять воду. Людей зібралося багато і поверх льоду стала набиратися вода. Леся була взута у валянки, які промокли, через це у неї дуже змерзли ноги.

    Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму, та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєму вірші «До мого фортеп’яно».
    Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. 

    Лікарі стверджували, що єдине, що може їй допомогти, — перебування в Єгипті з його жарким і дуже сухим кліматом. Леся тричі їздила на зиму до Єгипту. Перша поїздка справді трохи допомогла їй. І коли вона навесні повернулася на Кавказ, де жила тоді зі своїм чоловіком, то одразу стала почуватися значно краще. Та незабаром стан її здоров’я знов погіршився. 

    Серце Лесі Українки перестало битися 
    1 серпня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата. 

    Письменницю Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач)  знає весь світ. Багато творів написала вона для дорослих. Але не забула й за дітей, бо дуже їх любила. 

    Поблискують черешеньки
    В листі зелененькім,
    Черешеньки ваблять очі
    Діточкам маленьким: 
    Дівчаточко й хлоп’яточко
    Під деревцем скачуть, 
    Простягають рученята, 
    Та мало не плачуть. 
    Раді б вишню з’їсти, 
    Та високо лізти, 
    Ой, раді б зірвати, та годі дістати!
    “Ой вишеньки-черешеньки, 
    Червонії, спілі, 
    Чого ж бо ви так високо 
    Виросли на гіллі!” 
    “Ой, того ми так високо 
    Виросли на гіллі,
    - Якби зросли низесенько,
    Чи то ж би доспіли?”

    На зеленому горбочку,
    У вишневому садочку,
    Притулилася хатинка,
    Мов маленькая дитинка 
    Стиха вийшла виглядати, 
    Чи не вийде її мати.
    І до білої хатинки,
    Немов мати до дитинки,
    Вийшло сонце, засвітило
    І хатинку звеселило.

    Як дитиною бувало 
    Упаду собі на лихо, 
    То хоч в серце біль доходив, 
    Я собі вставала тихо. 
    “Що болить?” - мене питали, 
    Але я не признавалась,
    - Я була малою горда –
    Щоб не плакать, я сміялась.

    Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у Новоград-Волинському міститься у будинку, де 25 лютого 1871 року народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).


    Презентація на тему "Леся Українка. "Лісова пісня"

    Презентація створена за матеріалом підручника з української літератури для 10 класу за авторами (О.Авраменко, В.Пахаренко). Слайди містять аналіз твору із ілюстраціями, цитатами та коментарем.


    Презентація "Життя і творчість Лесі Українки"

    Дана презентація чудово підійде для проведення мультимедійного уроку з української літератури. В ній міститься інформація про життя та творчість української письменниці Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки).

    В її імені барви України. 
    Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Ім'япоетесиовіяне всенародною любов'ю. Цебулалюдинавинятковоїмужностііпринциповості, 
    духовноїкрасиімистецькогообдарування. Її талант виявився у багатьох різновидахлітературної праці - поезії, драматургії, прозі, літературнійкритицііпубліцистиці, перекладацькійроботііфольклористиці.
    За життя Леся Українка булавідома не лише в Україні. Її добре знали у Грузії, Росії, 
    Болгарії, Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині. 
    Нині твори поетесичитають на різних континентах, 
    видаються мовами багатьох народів світу.
    Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському у родині з високими духовними інтересами. Мати і батько походили з дворянських родів. Кожен з них був особистістю непересічною, яскраво обдарованою. Мати - письменниця, що писала підпсевдонімом: Олена Пчілка, батько - високоосвічений поміщик, що надзвичайно любив літературу та живопис.
    Росла і виховувалась у великій родині - мала трьох сестер і двох братів. 
    Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів, Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Вони обоє були поблажливі в ставленні до себе, важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважали за нечесне. Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство тощо. Була в них ще одна спільна риса: вони надзвичайно цінували людську гідність. 
    Леся Українка та її брат Михайло вчилися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати. Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом.За нерозлучність в сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишелосею», пізніше Ларису перезвали в сім'ї на Лесю. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі в Гадяч та за кордон до дядька Михайла Драгоманова. Леся за допомогою гувернантки і матері вивчила німецьку,французьку, російську мови, а згодом - ще 9 іноземних мов. 
    До десяти років Леся росла ірозвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати 
    й дуже добре танцювала із братом "козака". Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свійквітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку. 
    Навесні 1882 року родина Косачів перебралася на постійне проживання до села Колодяжного, що 
    недалеко повітового містечка Ковеля. Саме тут минули дитинство та юність Лесі. Поліська народна стихія заполонила Лесю і на якийсь час повністю її поглинула. В цьому селі Леся за допомогою свого брата Михайла виконала дуже цінну роботу: записала від різних людей дуже багато пісень. Перед текстами кожної пісні наклеєна була стрічка нотного паперу з нотами мелодії тієї пісні. 
    Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як "Подоляночка", "Зайчик", "Женчичок - бренчичок" та інші.
    Лариса Косач виховувалася у літературно-мистецькому оточенні родини Лисенків і Старицьких. У сім’ї часто велися розмови про становище України й українського народу в Російській імперії, обговорювались ідеї поліпшення життя, освіти простих людей. Тітку Лесі, Олену Антонівну Косач, за революційну діяльність було заслано в Олонецьку губернію, а через два роки – у Сибір. Леся гостро сприймала все почуте, тому під впливом розмов про арешт і заслання тітки вона ще дівчинкою написала свій перший вірш “Надія”.
    Надія
    Ні долі, ні волі у мене нема, 
    Зосталася тільки надія одна:
    Надія вернутись ще раз на Вкраїну, 
    Поглянути ще раз на рідну країну,
    Поглянути ще раз на синій Дніпро, – 
    Там жити чи вмерти, мені все одно;
    Поглянути ще раз на степ, могилки, 
    Востаннє згадати палкої гадки…
    Ні долі, ні волі у мене нема, 
    Зосталася тільки надія одна.
    6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Ця застуда призвела до тяжкої хвороби яка змінила все її життя.  Що інтенсивніше наступала 
    хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламнішою воля і жадоба до життя. Не раз про це заявляла і сама поетеса. Так у чудовому творі"Contra spem spero“ ("Без надії сподіваюсь") вона пише: 
    Гетьте, думи, ви, хмари осінні! 
    То тепера весна молода! 
    Чи то так у жалю, в голосінні 
    Поминуть молодії літа? 
    Ні, я хочу крізь сльози сміятись, 
    Серед лиха співати пісні, 
    Без надії таки сподіватись, 
    Жити хочу! Геть думи сумні! 
    1884 рік став знаменним у житті поетеси. У віці 13 років, у львівському журналі “Зоря” з’явився її перший друкований вірш “Конвалія” з підписом “ЛесяУкраїнка”, який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. І з того часу пішли по всьому світу прекрасні поетичні рядки, підписані гордим і гарним ім’ям Українка. 
    КОНВАЛІЯ 
    Росла в гаю конвалія 
    Під дубом високим,
    Захищалась від негоди 
    Під віттям широким. 
    Та недовго навтішалась 
    Конвалія біла, - 
    І їй рука чоловіча
    Віку вкоротила… 
    Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши в 1891р. у Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською.
    Прощай, Волинь! 
    прощай, рідний куточок! 
    Мене від тебе доленька жене, 
    Немов од дерева одірваний листочок…
    1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), яка, за словами І.Франка, “становить, без сумніву, найважніший здобуток поетичної нашої літератри”. Друга збірка, «Думи і мрії», вийшла в 1899 р., третя - «Відгуки» — у 1902 р. в Чернівцях. 
    Ще один штрих до характеру поетеси - це її стосунки з Мержинським. 
    На таку любов здатна лише людина шляхетної душі і глибоких почувань.  Сергій не кохав Лесю, але саме вона поїхала у Мінськ до приреченого хворого, коли всі залишили його. Поїхала, навіть переступивши через заборону матері. ПротеМержинський, замістьслівосвідчення, прохав Лесю попіклуватись про іншужінку, яку він кохав. Леся, що доглядала у Мінську за смертельно хворимСергієм, писала від його імені листи до «суперниці». Фанатично переповненийідеямиборотьби за звільнення трудящих, Мержинськийсприймавгеніальну Лесю лише як подругу та ділового партнера.
    У ніч смерті коханого вона створила драму “Одержима” і тому, як напише згодом, пережила цей немилосердний удар долі. 
    Ця сторінка життя відкрила нам жінку люблячу, сильну духом, саможертовну і героїчну.
    У тридцять шість років, вона знову полюбила. Людину, що на її почуття відповіла не менш щирою і глибокою прихильністю - Климента Квітку, ученого музикознавця-фольклориста, збирача народних переказів і пісень. Мати Лесі знову була люто протиусіляких відносин дочки "зякимсь жебраком", як вона презирливо називала Климента - людину м'яку за характером, замкнуту, соромливу, що пережила в дитинстві глибоку особисту драму -він ріс у прийомній родині. 
    Але Квітка так жагуче прив'язався до тоненької, хворої жінки з великими сумними очима, яка розуміє його зпівслова, що навідріз відмовився її залишити! І, незважаючи на весь гнівіпохмурі прогнози майбутнього молодих,
    Ольга Петрівна була змушена погодитися на шлюб дочки.
    Останні роки життя Л. Косач-Квіткипройшли в подорожах на лікування до Єгиптуй на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, 
    інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в 
    Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і не написаної драми 
    «На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати 
    в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.
    Вона померла в м. Сурамі (Грузія) 1 серпня 1913 року у віці 42 років. Полетіла "на крилах пісні".
    Здійснилася її давня мрія: вона завжди хотіла поторкати руками хмари...
    Хто вам сказав,що я слабка,
    Що я корюся долі?
    Хіба тремтить моя рука
    Чи пісня й думка кволі?
    Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. 
    Музеї
    • Музей Лесі Українки у Києві
    • Музей Лесі Українки у Колодяжному
    • Музей Лесі Українки у Новограді-Волинському
    • Музей Лесі Українки у Сурамі
    • Музей родини Косачів
    • Музей Лесі Українки у Ялті




    Сподобалося? Поділіться з друзями!



    Категорія: Метод-кабінет / Класним керівникам / Майстер презентації

    На головну



    Залиште будь ласка свій коментар щоб ми знали що дана публікація цікава, та принесе свою користь для вас!
    Дякуємо!

    Шановний користувач нашого сайту.
    Ви зайшли на освітній сайт як незареєстрований користувач.
    Будь ласка
    Зареєструйтесь на сайті (1 хвилинка часу) або увійдіть під своїм іменем за допомогою кнопок соц-мережі Fb. Після реєстрації на нашому сайті, для вас будуть відкриті всі можливості сайту. Коментарі і повне право на всі категорії та інші функції.
    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.