• Популярні новинки

    Ваш кабінет


    Наша сторінка

    Зараз онлайн





    Батьківські збори 2 клас
    • 23-01-2022, 16:02
    • 7 639
    • 0
    Батьківські збори 2 клас
    Які навички та компетентності формуються в учнів у Новій українській школі"


    Тема: ВАШІ ДІТИ – ДРУГОКЛАСНИКИ

    Мета:розповісти батькам про особливості другокласників, їхню самооцінку, про вплив батьків на становлення особистості дитини; показати значення шкільної оцінки в житті дитини; формувати культуру батьківського сприйняття навчальних умінь своєї дитини; дати батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами.

    Хід зборів

    Бесіда вчителя

    - Шановні батьки!

    У другий клас діти приходять вже «бувалими» школярами.Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов’язків, нових стосунків із дорослими й однолітками скінчився. Тепер маленький школяр досить добре уявляє, що чекає його в школі. Давайте спочатку поговоримо про особливості самооцінки другокласників.

    Очікування другокласників багато в чому залежить від того. Наскільки успішним був для них перший рік навчання: «Думаю, що вчитимуся так само добре, як у першому класі»; «Минулого року в мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер іще не знаю, як зможу».

    Схожі надії та сподівання є і в батьків другокласників.

    Самооцінка відображає знання людини про себе та її ставлення до себе. Вона складається з урахуванням результатів власної діяльності та оцінок із боку інших людей. В основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи у навчанні, а також позитивне ставлення до нього з боку близьких дорослих.

    Молодший шкільний вік є вузловим у становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж у першокласників, і водночас більш цілісною.

    Це пов’язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. «У школі дитина виступає об’єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація «повертає» дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання та критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Усе це сприяє становленню в дитини внутрішньої оцінки позиції, розвитку ставлення до власної особистості як особливого об’єкта пізнання».

    Самооцінка другокласників і першокласників у навчальній діяльності істотно відрізняється. Більшості першокласників властива висока самооцінка. Дитина-першокласник вважає себе «хорошою», «розумною» й позитивно оцінює свої шкільні успіхи вже лише тому, що вона дуже старалася, хотіла зробити правильно.

    Тим часом у другому класі в багатьох дітей самооцінка у навчальній діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву «феномен других класів».

    Зниження самооцінки в другокласників пов’язане з підвищенням критичності школярів до себе, їхньою зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї навчальної роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить обмежена, вони ще лише вчаться цього складного вміння. Звідси й виникають невпевненість у собі, зниження самооцінки.

    Ускладнюючим чинником є й те, що критерії , за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні й багато в чому невизначені.

    У зв’язку з цим потребує обговорення проблема шкільних оцінок і ставлення до них дітей та батьків.

    У другому класі, так само як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а лише обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Учитель за власним бажанням оцінює учня словами: «Молодчина», «Розумничок», «Молодчага», «Чудово!» тощо.

    Як правило, у шкільній практиці вчителі обмежуються лише «оголошенням», не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв’язок між результатом власної навчальної роботи та отриманої за неї вербальною оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому вчора отримав «Молодчина», а сьогодні – «Добре».

    Батьки також рідко пояснюють дитині зв’язок між такою оцінкою та якістю виконання навчального завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше, і в більшості випадків згодні з учителем.

    Виходить, що вчителі й батьки досить успішно взаємодіють один з одним за допомогою вербального оцінювання, використовуючи його як зворотний зв’язок, однак потреби й інтереси школяра при цьому не враховуються.

    Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі правильно виділити критерії оцінювання своєї роботи. У результаті оцінка не виконує своєї ролі, набуває для дітей особливого значення, перетворюється на шкільного ідола, про якого писав В.О.Сухомлинський: «З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною постає ідол – оцінка. Для одного малюка вона добра, поблажлива, для іншого – жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному протегує, а іншого тиранить – дітям незрозуміло, адже семирічне дитя не може зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль – для нього це поки що недосяжно. Учень прагне задовольнити або – у гіршому разі – обдурити ідола й поступово звикає вчитися не задля особистої радості, а задля оцінки».

    На жаль, батьки свідомо або мимоволі вибудовують своє ставлення до дитини залежно від її успішності, від оцінок. Діти уловлюють цей зв’язок швидше, ніж дорослі: «Мама не дуже мене любить, бо я не завжди «десятки» отримую».

    Психолог Ш.О.Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети оцінок. Їхні назви говорять самі за себе: тріумфальна «п’ятірка», обнадійлива «четвірка», байдужа «трійка», гнітюча «двійка», нищівна «одиниця» (за п’ятибальною системою оцінювання).

    Батьки, вибудовуючи своє ставлення до дитини згідно з її оцінками, особливо якщо ці оцінки не відповідають їхнім очікуванням, ускладнюють формування її адекватної позитивної самооцінки, сприяють появі в неї невпевненості в собі, заважають розвиткові інтересу до навчання.

    Батькам слід пам’ятати про те, що в навчанні важлива не стільки оцінка, скільки реальні знання та вміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. Окрім того, необхідно враховувати те, що успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них відіграє віра батьків у можливості свого маляти, а також їхня здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.

    А тепер поговоримо про допомогу батьків дитині під час виконання домашніх завдань. Чому така допомога нерідко є неефективною? Давайте спробуємо з’ясувати причини.

    У початковій школі батьки надають своїй дитині не лише моральну та емоційну підтримку, але й активно допомагають їй у домашній навчальній діяльності.

    Однією з важливих умов успішності домашньої навчальної роботи молодших школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною навчального матеріалу, але й і з точки зору розвитку її особистості.

    Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для батьків, але така, що зустрічається нерідко – незбіжність стилів (стратегій) пізнання дитини й матері.

    За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної діяльності дитини й уміння співвідносити з ними свій власний стиль пізнання. Зробити це буває непросто.

    Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з’ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко уявити, чому дитина не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим та ясним.

    Як дитині, так і дорослому буває нелегко вловити чужу логіку міркування, включити нове знання в картину світу, що вже склалася, побачити обговорювану проблему з точки зору співрозмовника. Така незбіжність стилів пізнавальної діяльності отримала назву «когнітивний (пізнавальний) дисонанс».

    Спеціальні психологічні дослідження показують, що незбіжність когнітивних стилів молодшого школяра та його матері впливає на успішність їхньої спільної навчальної роботи.

    За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі матері й дитини? Найважливіші з-поміж них такі:

    ·спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи;

    ·уміння пов’язувати новий матеріал з уже наявними знаннями;

    ·форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на загальні схеми та формули, або конкретна, така, що супроводжується наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий досвід дитини);

    ·уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, оцінювати якість своєї роботи;

    ·наявність (або відсутність) схильності до конкретних навчальних предметів;

    ·емоційна насиченість спілкування матері й дитини під час виконання домашніх завдань.

    Таким чином, конфлікт виникає в тому разі, якщо когнітивні стилі матері й дитини за тими чи іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері – підвищена увага до деталей і частковостей.

    До аналогічних результатів може призвести прагнення школяра до сприйняття й переробки матеріалу в напрямку від спільного до особистого, тим часом як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.

    До когнітивного конфлікту може призвести переважання в дитини аналітичного, розсудливого складу розуму, а в матері – підвищеної емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними деталями. Пізнавальний конфлікт такого роду незрідка переростає в міжособистісний.

    Якщо дитина схильна оцінювати виконану нею роботу в цілому, а мати має звичку звертати увагу на окремі, інколи незначні недоліки, то їхня спільна навчальна робота також буде малоефективною.

    Наслідком когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері й дитини може стати формування негативного ставлення дитини до виконуваної вдома навчальної роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитиною та дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може призвести до виникнення в дитини так званого смислового бар’єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного дорослого.

    Підсумок зборів

    Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати її самооцінку.



    Анкета для учнів

    «Для чого я вчуся читати і писати?»

    ·Щоб більше знати.

    ·Люблю дізнаватися про нове.

    ·Розумію, що знання мені потрібні для майбутнього.

    ·Хочу бути культурною і розвиненою особистістю, корисною людям.

    ·Розумію, що учень повинен добре вчитися.

    ·Розумію свою відповідальність за навчання перед класом.

    ·Хочу отримувати хороші оцінки.

    ·Хочу, щоб вчителька й батьки мене хвалили.

    ·Не хочу, щоб мене лаяли батьки й учителі.

    ·Не хочу, щоб товариші по класу засуджували мене за погане навчання.

    ·Хочу бути найкращим учнем у класі.

    ·Не хочу бути гіршим за інших, відставати від однокласників у навчанні.

    ·Хочу довести самому собі, що можу всього навчитися.

    ·Тому що змушують батьки.

    ·Щоб читати цікаві книжки.

    ·Тому що цікаво вчитися.

    ·Щоб стати освіченою людиною.

    ·Щоб писати листи.

    ·Тому що всі діти вчаться.

    ·Не знаю.


    Анкета для батьків

    Пропонований нижче питальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих моментів у пізнавальному та особистісному розвиткові другокласників, в організації їхньої навчальної роботи, у власних стосунках із дітьми в ході навчання. Оцінка відповідей у балах не передбачена. Досить того, що ви познайомитеся з питаннями й, можливо, захочете щось змінити в житті своєї дитини.

    1.Якими словами ви зазвичай зустрічаєте дитину, яка повернулася зі школи:

       а) «Що було сьогодні на сніданок?»

       б) «Що ти сьогодні отримав, яку оцінку?»

       в) «Що новенького дізнався сьогодні? Чого навчився?»

    2. Скільки часу витрачає школяр на виконання домашніх завдань?

       а) Не більше 1 години.

       б) Не більше 2 годин.

       в) Може просидіти за уроками до пізнього вечора.

    3. Наскільки самостійно дитина виконує домашні завдання?

       а) Працює переважно сама, ви лише перевіряєте роботу.

       б) Завдання з одних предметів виконує самостійно, з інших – потребує додаткової

          допомоги з вашого боку.

       в) Ви робите уроки разом із дитиною від початку й до кінця.

    4. Наскільки добре дитина розуміє ваші пояснення?

       а) Розуміє швидко, ви легко можете пояснити їй будь-який матеріал.

       б) Розуміє не завжди, інколи доводиться витрачати багато часу й сил для

           пояснення

          зовсім простих речей.

       в) Майже ніколи вас не розуміє.

       г) Краще розуміє пояснення інших родичів (батька, бабусі тощо), ніж ваші.

    5. Як ви думаєте, чому ваш малюк ходить до школи?

       а) Йому подобається вчитися, він любить думати, самостійно розв’язувати важкі

           завдання.

       б) Йому цікаво дізнаватися в школі про щось нове.

       в)  Любить отримувати хороші оцінки.

       г) Усі ходять до школи, тож і він ходить.

       д) Боїться, що буде покараний, якщо не піде до школи.

       е) Інша відповідь.

    6. Як ваша дитина повідомляє вдома про отриману погану оцінку чи вчинок?

       а) Говорить сама по-діловому й відверто.

       б) Розповідає лише тоді, коли спеціально про це запитати.

       в) Не говорить, ховає щоденник, може стерти оцінку.

       г) Розповідає лише бабусі (дідусеві), але не вам.

       д) Вона ніколи не отримувала поганих оцінок чи зауважень.

    7. Чи є у вашого другокласника улюблений шкільний предмет?

       а) Є, найбільше любить математику; вважає, що математика розвиває розум.

       б) Є кілька предметів, яким рівною мірою надає перевагу (серед них називає

           математику, українську мову, читання, іноземну мову).

       в) Улюблені предмети: співи й малювання (або фізкультура).

       г) Інша відповідь.


    Памятка для батьків

     «Як допомогти дитині добре вчитися?»

    1.Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться, чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати бажаного результату тощо).

    2.Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній активності.

    3.Розкажіть їй, що оцінка, яку вона отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про оцінки забудуть, а знання залишаться.

    4.Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на оцінці, а на отриманні знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не оцінка відіграє вирішальну роль, а те, за що вона її отримала.

    5.Розкажіть їй, як багато вона може пізнати в школі і як цікаво буде з кожним роком набувати все нових і нових знань.

    6.Учіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.

    7.Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде миттєвим.


    Про методику здійснення контролю та оцінювання

    навчальних досягнень учнів початкової школи

    Відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, затверджених Міністерством освіти і науки України та Академією педагогічних наук України (спільний наказ Міносвіти і науки України та АПН України від 12.07.2002 р. № 401/52 «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи»), оцінювання в початковій школі ґрунтується на позитивному принципі та проводиться лише відповідно до вимог навчальної програми.

    Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-2 класів здійснюється вербально. При цьому проводяться рекомендовані види перевірок, але записи результатів (оцінок у балах і рівнях) у журналах та інших документах не ведуться. Після закінчення учнями відповідно 1 та 2 класів учителем складається письмовий висновок, який заноситься до особистої справи учня. У ньому зазначаються рівень розвитку учня та результати оволодіння ним усіма компонентами навчальної діяльності, ступінь його прогресу в навчанні.

    Словесне оцінювання усних відповідей і письмових робіт школярів повинно відображати навчальні досягнення учня, якість і повноту виконання ним завдання, вказувати. Над чим учневі потрібно попрацювати, щоб досягти кращих результатів. Вербальна (словесна) оцінка має бути коректною, аргументованою, вмотивованою, повинна характеризувати не особистість учня, а рівень оволодіння ним компетентностями, передбаченими навчальною програмою.

    Усне формулювання та запис оцінних суджень негативного характеру (змісту) в щоденниках, блокнотах, зошитах учнів не допускається.

    Поточні класні письмові роботи в 1 класі, класні й домашні – у 2 класі виконуються у звичайних шкільних зошитах або в зошитах із друкованою основою.

    Перевірні роботи (списування, диктант, тестові завдання тощо) учні виконують у робочих зошитах або на окремих картках.

    Виконання домашньої та класної письмової роботи систематично перевіряється вчителем, ним виправляються та коректуються помилки учня відповідно до методичних рекомендацій. Після перевірки роботи на сторінці зошита вчитель може зробити записи словесної оцінки результатів конкретної дії, роботи та ставить власний підпис.

    При перевірці письмових робіт із мов, математики, ознайомлення з навколишнім світом та інших предметів у 1, 2 класах використання умовних символів-штампів як замінників бальної шкали не допускається.

    Словесну характеристику виконання письмової роботи вчитель може здійснювати під час виконання роботи, роздавання зошитів після їх перевірки, в індивідуальних бесідах з учнями, батьками тощо.


    БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ «ВИКОНУЄМО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ»

    Мета:

    · з'ясувати уявлення батьків про організацію навчальної роботи дітей вдома;

    · ознайомити батьків із гігієнічними вимогами до підготовки та вико­нання домашніх завдань;

    · надати рекомендації батькам щодо того, як формувати у дітей на­вички самоконтролю, вміння працювати самостійно.

    Пiдгoтoвка:

    · опрацьовування вчителем психолого-педагогічної літератури згідно з темою батьківських зборів;         .

    · добирання книг та журналів для виставки;

    · анкетування учнів;

    · обробка, аналіз та узагальнення результатів анкетування класо­водом;

    · укладання пам'яток для. батьків;

    · підготовка аркушів із завданнями для мікрогруп .

    Оформлення обладнання              .

    · книжкова виставка для батьків;

    · пам'ятки батькам: «Виконуємо домашні завдання»; «Як привчити дитину до самостійності?» і конверти, до яких вони вкладені;

    · картки для проведення гри «Ваша думка».

    ХІД ЗБОРІВ


    1.Голова батьківського комітету відкриває збори: оголошує порядок денний; знайомить із порядком іх проведення. .


    ·Класовод. Навчання в школі, виконання домашніх завдань - справа серйозна. Трапляється, що третьокласник завантажений не менше, ніж дорослий. Тому наше завдання - привчити дитину працювати пра­вильно, не шкодячи здоров'ю, оскільки навчання - це головна праця школяра.

    2.Учитель проводить гру «Ваша думка».

    Роздаються картки, на яких записані речення, які батьки повинні продовжити. Використовуються такі картки:

    - Наша дитина виконує домашнє завдання ...

    - Наша дитина має спеціальне місце, де вона ...

    - Самостійно впорається із завданнями ...

    - Виконує з труднощами ...

    - Ми надаємо допомогу дитині у виконанні домашніх завдань. Ця допомога полягає у… 

    - Коли дитина виконує домашні завдання, ми ...

    - Якщо дитина виконала завдання неохайно ...

    Наша дитина починає виконання домашніх завдань із ...


    3.Учитель знайомить батьків із відповідями анкети, яку заповнюють учні.

    4.Повідомлення класовода.

    - Якщо ми замислимося над тим, як правильно організувати нав­чальну роботу вдома, то помітимо, що це подвійне завдання. З одного боку потрібно допомогти дитині знайти правильний розпорядок роботи, виділити місце для занять, визначити найсприятливішу послідовність виконання завдань, а з іншого боку, виховати у неї стійку звичку бра­тися за виконання завдань усупереч бажанню погуляти або погратися з друзями, сформувати вміння швидко залучатися до роботи, виконувати ЇЇ, не відволікаючись, і в належному темпі.

    Іноді батьки зауважують: Мій син (МОЯ донька) виконує уроки по 3-4 го­дини. Такий (така) старанний (старанна). Такий (така) працьовитий (пра­цьовита). От би ця старанність збереглася на всі подальші роки навчання». Та потрібно проаналізувати, як саме такий учень виконує завдання. Адже сидіти за столом не означає працювати. Може виявитись, що у нього від­сутній потрібний запис у щоденнику і необхідно телефонувати другові, щоб дізнатися, що задано; або з'ясовується, що немає на місці необхід­ного підручника; або замучила спрага і потрібно сходити попити; або хо­четься дослухатися до розмови дорослих У сусідній кімнаті; або ... ; або ... ; врешті-решт, з'ясовується, що з трьох годин, проведених за столом, на виконання завдань учень витратив 1 год 30 хв, скільки, власне, й пере­дбачається для виконання домашніх завдань третьокласниками.

    Що можна порадити батькам, якщо їхня дитина не може «всидіти». виконуючи домашні завдання? Велике значення в організації навчальної роботи відіграє розпорядок дня. Дослідження підтверджують той факт, що у молодших школярів, які мають високу успішність, є чітко встановлений час для виконання домашніх завдань, і вони завжди його дотримуються. І, навпаки, серед учнів із низьким рівнем навчальних досягнень багато хто не має сталого відведеного часу для занять. Це не випадково. Вихо­вання звички до систематичної роботи починається зі встановлення чіт­кого розпорядку занять, без цього не можна досягти успіхів у навчанні. Розпорядок денний не повинен змінюватися залежно від кількості уроків, від того, що по телевізору транслюється цікавий фільм чи від того, що до оселі завітали гості.

    Дитина повинна сідати за виконання завдань не лише в один і той самий час, але й на постійне робоче місце.

    Навіть якщо житлово-матеріальні умови не, дозволяють надати шко­ляреві окремий письмовий стіл і книжкову полицю, йому необхідно виділити будь-яке постійне місце, щоб він міг там тримати свої книги та зошити.

    Перш за все, необхідно звернути увагу на умови, в яких дитина ви­конує домашні завдання. Задуха і шум зменшують швидкість та ефектив­ність майже втричі і втричі прискорюють втомлюваність. Тому потрібно вимкнути телевізор, пилосос, доки дитина не виконає завдання. Думка про те, що засвоєння матеріалу краще відбувається під тиху класичну музику, себе не виправдовує, тиша - найкращий звуковий фон для ро­зумової діяльності.

    На концентрацію уваги краще за все впливає температура в кімнаті. Оптимальне її значення коливається від 180С до 220С.


    Дехто із дітей виконує завдання на кухні, доки мати готує вечерю, одночасно регулюючи навчальний процес, На сковорідці шкварчать кот­лети, шумить вода, гудить-працює мікрохвильова піч. А мати дивується: у кого вдалася така неуважна дитина? А дитина просто втомилася і не може зосередитися на вправі або задачі.


    Корисно разом із дитиною укласти пам'ятку «Виконуємо домашні завдання». Почавши із протиставляння своїх дій із пунктами пам'ятки, дитина через деякий час досягне того, що всі ці дії стануть для неї звич­ними.


    Розпочинати виконання домашніх завдань найкраще через 1-1,5 го­дини після повернення зі школи, щоб встигнути відпочити від шкільних занять. Якщо дитина відвідує гуртки, секції, то розпочинати виконання домашніх завдань можна й пізніше. Але у будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

    Тривалість роботи дитини щодо виконання домашніх завдань має

    бути такою:

    ·  до 1 години - у першому класі;

    ·  до 1,5 годин - у другому;

    ·  до 2 годин - у третьому та четвертому класах.


    Саме такі нормативи встановлені Міністерством освіти та науки України. Який порядок виконання завдань потрібно обрати? З вико­нання яких завдань розпочати: з усних чи письмових, з найважчих чи найлегших?


    В ідеальному випадку дитина повинна виконувати домашні завдання самостійно.


    Найкраще - навчити її й самостійно визначати ступінь складності завдань і самостійно вирішувати, з якого предмета розпочати виконання домашньої роботи.        .


    Якщо учень залучається до роботи одразу йому доцільно спочатку виконувати складні завдання і поступово переходити до більш простих. Якщо ж він залучається до роботи повільно, то йому краще розпочати з найпростіших завдань і поступово переходити до більш складних.

    Для успішного виконання завдання необхідним є чіткий ритм poботи. Наприклад, після 25 хвилин роботи Потрібно зробити перерву на 5-10 хвилин, під час якої необхідно виконати кілька фізичних вправ.

    І головне - зберігайте тактовність і не забувайте хвалити Вашу дитину!

    5. Практична робота батьків у мікрогрупах.

    Зразки завдань

    Завдання №І (для першої мікрогрупи)

    1. Якщо дитина відвідує групу подовженого дня, то всі завдання повинна виконувати там. А Ви як вважаєте?        

    2. Чи має дитина чекати на батьків, щоб виконувати домашні завдання.

    3.  Як Ви вважаєте, чи потрібно дитині виконувати домашні завдання спочатку на чернетці, а потім - у робочому зошиті?

    . Завдання № 2 (для другої мікрогрупи)


    1)Як Ви оцінюєте позицію батьків, які вважають, що оскільки навчається дитина, то і усі навчальні проблеми повинна розв'язувати сама, не потрібно цікавитися її навчанням: якщо чогось не розуміє, нехай запитає в учнів або вчителя, а оцінки - що заробить, те й отримає?

    2)Чи потрібно допомагати дитині у навчанні?

    3)Якщо дитина отримає незадовільну оцінку, якими будуть Ваші дії

    6. Приймається рішення батьківських зборів, яке зачитує головуючий,

    1.  Навчати дитину самостійно виконувати домашні завдання і правильно оцінювати результати своєї діяльності.       

    2.  Використовувати підготовлені пам'ятки для найбільш раціональної побудови роботи з виконання домашніх завдань дітьми.

    3.  Надавати допомогу дітям у випадку виникнення суттєвих ускладнень. під час виконання домашніх завдань.

    4.  Не скупитися на похвалу. Хвалити завжди виконавця, а критикувати виконання.

    7.      Ставте разом із дитиною реальну мету, яку можна досягти.

    Батьки ознайомлюються із виставкою літератури, отримують конверти з пам'ятками та індивідуальні консультації вчителя.


    ДОДАТОК 1

    ПАМ'ЯТКА ВИКОНУЄМО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ.

    1)Розпочинайте виконання завдань в один і той самий час кожного разу.

    2)Провітріть кімнату за 10 хвилин до початку занять.     о

    3) Вимкніть радіо, телевізор. У кімнаті, де ви працюєте, повинно бути тихо. .

    4)  З'ясуйте розклад уроків на завтра. Перевірте, чи всі завдання записані у щоденнику.

    5)  Приготуйте письмове приладдя для занять.

    6)  Приберіть зі столу все зайве.

    7)Настав час розпочати роботу. сідайте якнайзручніше, відкривайте підручник ...


    ДОДАТОК 2


    ПАМ'ЯТКА ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНІ>.


    Почніть із предмета, який найлегше дається Вашій дитині, і не від­повідайте на жодне із запитань, звернених до Вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.

    Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, у ку­точку відпочинку і вчіть за нею і множити, і ділити одночасно. Виперед­жайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати і уявляти те, про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв'язання іншої задачі.

    Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує Вам прочи­тане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту то нехай перечитає ще раз. Обов'язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, а де можливо по ролях.

    Українська мова. Ящо, у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Вийдіть із кімнати, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.

    Я і Україна. Навколишній світ. Привчайте навчатися не лише за підруч­ником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки, добірки за темами впорядковуйте у папках, Це знадобиться у наступні роки навчання.


    Батьківські збори-практикум: Як допомогти дитині стати уважним?

    Мети:

    1) познайомити батьків з поняттям «увага» і його основними властивостями;

    2) вивчити в ході зборів ігрові вправи й ігри, які сприяють розвитку уваги в учнів

    Учасники: класний керівник, батьки учнів, шкільний психолог

    Підготовча робота..

    1. Запрошення батьків на збори

    2. Проведення анкетування батьків

    Анкета для батьків

    1. Чи часто ваша дитина відволікається під час виконання завдань

    ( підкресліть одну із запропонованих відповідей)?

    - Так;

    - важко сказати ( і так, і немає);

    - немає.

    2. Чи можна назвати вашої дитини зосередженим, посидющим, уважним?

    - Так;

    - Важко сказати ( і так, і немає);

    - Немає.

    3. Що ви робите для того, щоб у вашої дитини розвивалася увага?

    3. Аналіз результатів анкетування батьків, що проводиться класним керівником спільно зі шкільним психологом і головою батьківського комітету класу

    4. Підготовка спільно зі шкільним психологом, бібліотекарем виставки книг, статей з журналів і газет про увагу й інших пізнавальних процесах

    5. Запрошення шкільного психолога для участі в батьківських зборах, обговорення з ним методичних аспектів показу батькам ігор і вправ для розвитку уваги молодших школярів

    6. Підготовка для ігрових груп аркушів з описом ігор

    7. Форма проведення: групова

    Оформлення, устаткування й інвентар:

    а) виставка книг, статей з журналів, газет про розвиток уваги, про психологію пізнавальних процесів особистості дитини;

    б) обладнані ігрові місця для трьох батьківських груп (столи із прикріпленим до нього аркушем синій, червоний або зелений кольори);

    в) аркуші з описом ігор;

    г) реквізити для ігор: м'яч аркуші з текстами, олівці;

    д) комп'ютер для показу презентацій;

    е) квадратики для проведення рефлексії;

    ж) рекомендації-пам'ятки для батьків

    Хід зборів:

    1.Установлення вільної й довірчої атмосфери

    Звучить музика. Батьки займають місця, за синім, червоним і зеленим столом, у результаті чого утворяться три робітники групи учасників збори

    2. Повідомлення теми й цілей батьківських зборів

    Тема наших батьківських зборів сьогодні « Як допомогти дитині стати уважним».

    Мети зборів:

    1) познайомити вас шановні батьки з поняттям уваги і його основних властивостей;

    2) вивчити в ході зборів ігрові вправи й ігри, які сприяють розвитку уваги в учнів

    3.Батьківським групам пропонується продовжити наступну фразу: « Уважна дитина- це ...» (Час для виконання завдання- 3 мінути).

    4.Представник кожної групи читає вголос колективно запропоновану фразу.

    Класний керівник узагальнює думку учасників збори.

    5.Голова батьківського комітету класу виступає з повідомленням про результати анкетування батьків (Додаток 3) і пропонує більш детально розібратися на цих зборах у тім, що така увага і як його розвивати

    Учитель приводить результати виконаних завдань учнями

    6.Теоретична частина

    -Успіхи нашої дитини в навчанні й інших видах діяльності багато в чому залежить від сформованості в нього здатності бути уважним

    Давайте згадаємо вірш С. Маршака:

    Жила людина неуважний

    На вулиці Бассейной.

    Сіл він ранком на ліжко,

    Став сорочку надягати,

    У рукави просунув руки-

    Виявилося це штани...

    Замість шапки на ходу

    Він надяг сковороду,

    Замість валянків рукавички

    Натягнув собі на п'яти...

    Як часто наші діти схожі на такого неуважну людину. Нерідко через недолік уваги дитині важко вчитися в школі. Маленький учень, немов не чує й не бачить того, що він повинен засвоїти й запам'ятати. У старших класах йому стає сутужніше, тому що вступник і потребуючого запам'ятовування інформація рясна й різноманітна

    Що ж така увага? Увага - це здатність людини зосередитися на певних об'єктах і явищах. З навколишнього світу на нас одночасно впливає велика кількість джерел інформації. Засвоїти всю вступник інформацію неможливо, та й не потрібно. Але виділити з її корисну, значиму в цей момент, важливу для прийняття правильних рішень зовсім необхідно. Цю функцію психічної діяльності й виконує увага. Охарактеризуємо основні властивості уваги, до яких ставляться концентрація, обсяг, стійкість, розподіл і перемикання

    Концентрація уваги- уміння зосередитися на потрібному об'єкті, окремих його частинах або ознаках, здатність вникнути в проблему, завдання. Людина з високою концентрацією уваги звичайно відрізняється гарною спостережливістю, організованістю. І навпаки, людина, у якого слабко розвинене ця властивість. Буває неуважним, незібраним

    Обсяг уваги характеризується кількістю одночасно сприйманих і утримуваних у свідомості об'єктів. Для дітей 7 років число таких об'єктів коливається від трьох до п'яти. При гарному обсязі уваги дитині легше робити операції порівняння, аналізу, узагальнення, класифікації. Якщо в дитини недостатній обсяг уваги, то йому важко одночасно побачити, усвідомити всі необхідні ознаки речей або явищ, і в такому випадку помилки в рішенні поставленого завдання досить імовірні

    Стійкість уваги - це одночасна увага до двох або декількох об'єктів при одночасному виконанні дій з ними або спостереження за ними. Про особливості розподілу уваги судять по тому, легко або із працею дитині вдається робити кілька справ одночасно: писати лист і розмовляти, вирішувати завдання й відповідати на питання, займатися роботою й спостерігати за навколишнім і т.п. чи легко сприймаються й запам'ятовуються додаткові роз'яснення й випадні зауваження вчителя й батьків

    Перемикання уваги- це переміщення уваги з одного об'єкта на інший або з однієї діяльності на іншу у зв'язку з постановкою нового завдання. Про індивідуальні особливості перемикання уваги можна судити по тому, наскільки швидко дитина переходить від одного заняття до іншому, чи легко починає нову справу, втягується в роботу, чи може швидко закінчити яке-небудь заняття або постійно вертається до нього у своїх думках або діях.

    Увага - це не раз і назавжди дана якість. Увага можна й потрібно розвивати! Молодшому школяру це зробити дуже важко. Якщо необхідно допомогти навчитися керувати своєю увагою. І головними помічниками дитині можуть стати мама й тато

    - Я догадуюся про те, що у вас виникли питання, які торкаються теми наших зборів. Відповіді на них вам допоможе знайти психолог школи. (Батьки задають питання психологові.)

    До числа ефективних засобів розвитку уваги й інших пізнавальних процесів особистості молодшого школяра ставляться ігри й ігрові вправи. З деякими з них я пропоную, познайомитися на наших батьківських зборах

    7. Практична частина.

    Учитель групам батьків роздає аркуші з описом ігор або ігрових вправ для розвитку уваги. Протягом 10 мінут члени кожної мікрогрупи знайомляться з їхнім змістом і готовлять виступ, у якому необхідно коротко розповісти про те, як проводяться ці ігри з дітьми.

    Одну з найбільш понравившихся ігор мікрогрупа демонструє. У ній можуть брати участь члени даної групи або всіх учасників батьківських зборів. Для ознайомлення й демонстрації пропонуються ігри й ігрові вправи, опис яких надане в книгах «Цікаве азбуковедение», « Гри-Жарту, хвилинка^-хвилинки-гри-хвилинки», « Від гри до самовиховання», « Від гри до знань».

    Гра « ПОВТОРИ ШВИДКО ».

    Ведучий домовляється із граючими, щоб вони повторювали за ним будь-які слова тільки тоді, коли він вимовляє слово «повторите». Далі йде швидкий діалог-«перестрілка»:

    - Ну почали! Повторите - «стіл».

    Граючі повторюють: « Стіл».

    - Повторите - «Вікно».

    Граючі говорять: «Вікно».

    - Скажіть - «Вулиця». Швидко - «кішка» і т. д.

    Гра « НЕ ЗІБ'ЮСЯ».

    1. По сигналі граючий починає рахунок до 30. Числа, що містять 3 або діляться на 3, називати не можна. Замість того щоб їх називати, що грає підстрибує. Самий уважний гравець той, хто не вимовив заборонене число й вчасно підстрибне. Умови гри можна міняти, наприклад, не можна називати числа, що містять цифру 5 або, що діляться на Замість назви говорити слово»гоп» і т. п.

    2.Ігрової вправи

    Дані надруковані тексти ( для вправ будинку можна взяти старі газети, журнали).

    - Закресліть першу букву кожного слова в заданому тексті (1 хв.).

    - Закресліть тільки букву «а» у тексті лінією в одному напрямку (1 хв).

    Закресліть дві букви «а», «в» у кожному слові лініями в різних напрямках (2 хв.).

    Гра «ПОЛСЛОВА ЗА ВАМИ».

    Учасники гри стають у коло й перекидають один одному м'яч. При цьому бросающий голосно говорить половину якого-небудь слова, а той, хто ловить, повинен назвати його другу половину. Наприклад, віз^-віз-паро-віз, тілі-тло, і т.п. Кидати м'яч можна будь-якому гравцеві. Відповідати потрібно швидко.

    Ігрова вправа «ХТО УВАЖНИЙ?».

    - Я пропоную вам, шановні батьки, уважно прослухати казку «Лисеня й жабеня» Г.Юдина й підрахувати в ній кількість слів зі звуком «л».

    У лісі у великій калюжі, жило маленьке жабеня, що дуже любив ліпити із глини

    Вилізе з калюжі, набере глини й сидить ліпить. Спочатку він ліпив лепешечки. Потім став ліпити колобки й лимончики. Потім зліпив слона й уже після цього - лева на лижах і кінь у човні. Звірі дивилися, сміялися й ласкаво гладили жабеняти по спині. Тільки одне лисеня (заздрив він, чи що?) приходив, усе ламав, так ще й дражнився

    -Зеленее всіх зеленок - банькувате жабеня! І це тривало до тих тор, поки лисеня не виросло

    Прийшов він один раз до калюжі, сіл поруч із жабеням, довго дивився, як він ліпить, і смутно сказав:

    - Я адже теж раніше ліпив, так тільки в мене нічого не виходило

    - Нічого! - сказало жабеня. - Ти не засмучуйся! Зате ти риєш самі хитрі нори

    8. Заключний етап

    - Як рішення батьківських зборів я пропоную вам наступні рекомендації («Пам'ятки батькам») (Додаток 5):

    - допоможіть вашим дітям стати уважними;

    - здобувайте, читайте й використовуйте книги, у яких можна знайти вправи й ігри, що сприяють розвитку уваги;

    - грайте разом з дітьми в різні ігри, що розвивають всі властивості уваги;

    - навчите грати в шахи й шашки, адже ці ігри називають «школою уваги»;

    - не забувайте про спортивні й рухливі ігри, завдяки яким можна розвивати не тільки силу й спритність, але й увага, уяву, швидкість мислення;

    - учите дітей бути спостережливими - що вміють зауважувати зміни, що відбуваються в навколишньому світі, бачити незвичайне у звичайному, незнайоме взнакомом.

    9.Оцінка.

    У висновку зборах я пропоную представникам кожної робочої групи продовжити фразу: « Сьогодні на батьківських зборах ми зрозуміли, що увага...»

    10. Рефлексія

    Батькам пропонується оцінити інформацію, отриману на зборах одним із трьох квадратиків червоного, синього, зеленого кольору.

    Червоний колір - «уважаю інформацію, отриману на зборах корисної»;

    синій колір - «уважаю інформацію, отриману на зборах недостатньо корисної»;

    зелений колір - « мені на зборах було не цікаво».

    11.Хвилинаподяки.

    - Шановні батьки, я дякую вам за активну участь у роботі зборів і бажаю вам успіхів у вихованні дітей!


    Тема:Стилі виховання дитини в сімї.

    Мета:Ознайомити батьків зі стилями батьківської поведінки та стилями сімейного виховання. Дати можливість зрозуміти і відчути батькам, що їхня дитина особистість, з власними потребами і розвитком, яка може долати труднощі завдяки підтримці батьків.

    Обладнання:

    На дошці:

    1. Висловлювання видатних людей:

    “Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота — виховання людини. ”                                                      

                                                         В.Сухомлинський

    “Дитина — рентгенівський знімок сім’ї. ”                                     

                                                         А.Макаренко

    “Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших. ”

                                                          Б.Пастернак

    “Якими діти народжуються, не залежить ні від кого, але щоб вони шляхом правильного виховання стали гарними нам під силу ”.

                                                          Плутарх

    2. Зображення квітучої галявини.


    Хід зборів.

    Батьки заходять до класу, і вибирають листочок одного з п'яти кольорів, розсаджуються за столи, позначені цим кольором.

    1.Презентація теми і мети батьківських зборів.

    2.Розповідь вчителя про стилі батьківської поведінки.

    Сім'я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування — запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку — ніде люди не ранять так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров'я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

    Є такі стилі батьківської поведінки:

    - Авторитетний. Батьки визначають та заохочують самостійність дітей. Вони відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки, допускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти у таких батьків добре адаптовані, упевнені у собі, вони добре навчаються у школі, та мають високе само оцінювання.

    - Авторитарний. Батьки віддають накази, сподіваючись беззаперечного виконання, встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність. Діти таких батьків часто боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі.

    - Ліберальні. Такі батьки не достатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини, у них беззастережна батьківська любов. Дітям надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.

    - Індиферентний. Між дітьми і такими батьками холодні взаємини. Батьки обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Вони часто байдужі до власних дітей, не встановлюють жодних обмежень. При такій поведінці батьків дитину ніщо не втримує від вияву асоціальної поведінки.

    Хай кожен з батьків проаналізує, який характерний стиль батьківської поведінки для нього і що потрібно змінити в своїй поведінці. Тому що найкраще адаптуються в житті діти авторитетних батьків.

    3.“Галявина виховання ”.

    На кожному столі є зображення квіток з написами дій дорослих під час виховання дітей. Прошу батьків вибрати дії, які найчастіше використовуєте у вашій практиці і прикріпити квіти до нашої “галявини ”.

    Червоні квіти:покарання, накази, зауваження, глузування, присоромлювання, нотації, застереження, ігнорування, образа, допит.

    Оранжеві квіти:критика, вмовляння, керування, повчання, моралізування.

    Голубі квіти:особистий приклад, вислуховування, комплімент, заохочення, похвала, доброзичливі інтонації, зацікавленість, посмішка, підтримка.

    І тепер подивимось на нашу “галявину ” - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

    4.Робота в групах.

    Більшість психологів вважає. Що психічне здоров’я, розвиток і становлення дитини нерозривно пов'язані також із типом батьківського виховання.

    У кожної з п'яти груп є опис стилю батьківського виховання.

    Прошу опрацювати їх і сформулювати докази того, що саме обраний стиль сімейного виховання найважливіший.

    - Авторитарний стиль виховання.

    Усі рішення приймають батьки, вони вважають, що дитина повинна підкорюватись їхній волі, ставлять перед дитиною високі вимоги, контролюють її поведінку, обмежують її свободу. Батьки змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі.

    - Опікувальний стиль виховання.

    Батьки прагнуть бути завжди з дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина займає центральне місце в сім'ї.

    - Потуральний стиль виховання.

    Батьки приділяють дитині недостатньо уваги, вона віддана сама собі. Такі батьки не вміють виховувати, не спрямовують і обмежують дитину.

    - Хаотичний стиль виховання.

    У батьків відсутній єдиний стиль виховання, нема чітких вимог до дитини. Між батьками є розбіжність у виборі виховних засобів.

    - Демократичний стиль виховання.

    Батьки виховують у дитини особисту відповідальність і самостійність, відносно до її вікових можливостей. Дитина присутня при обговоренні сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень. Батьки вимагають від дитини обміркованої поведінки, і самі чуйно ставляться до її запитів. При цьому батьки виявляють твердість, дбають про постійне дотримання дисципліни.


    Представник кожної групи зачитує опис стилю виховання і обґрунтовує чому даний стиль виховання є найкращім.

    Орієнтовні пояснення батьків:

    - Авторитарний.

    Дитина ще нічого не розуміє, вона маленька. Батьки краще знають що їй потрібно і чого вона хоче, тому вона повинна слухатись.

    - Опікувальний.

    Треба щоб найменше труднощів і проблем було у дитини. Щоб дитину нічого не засмучувало.

    - Потуральний.

    Дитина хай робить що хоче, лише б не заважала.

    - Хаотичний.

    Коли є час, тоді виховуємо. Нас ніхто не виховував, і виросли.

    - Демократичний.

    Виховувати необхідно розумно. В разі потреби — допомогти, чи проконтролювати, чи дати змогу виконати самостійно.


     А учасники інших груп у формі дискусії обговорюють до чого може призвести саме даний стиль.

    Орієнтовні відповіді опонентів:

    - Авторитарний.

    Діти таких батьків поводяться агресивно і відчужено. З віком дитина все частіше виявляє жорстокість, агресію. У неї неадекватна самооцінка (занижена, чи завищена).

    - Опікувальний.

    Дитина не може самоутвердитись, зростає її невпевненість у собі.

    -Потуральний.

    Дитина негативно ставиться до навчання, відчуває невпевненість, у неї низький рівень мотивації.

    -Хаотичний.

    Такі діти часто невпевнені, не довіряють дорослим. Відчуття нестабільності веде до несподіваних рішень, неадекватної поведінки.

    -Демократичний.

    Такі діти достатньо адаптовані, вони не соромляться запитувати, відповідальні і самостійні.

    Висновок.

    Тож найдоцільнішим є демократичний стиль виховання, коли батьки готові в разі потреби допомогти дитині, постійно спілкуються з дитиною, вірять в її здатність до успішної самостійної діяльності. Батьки найбільш значимі для дитини люди і саме від того, який стиль виховання ви обираєте, залежить якою людиною агресивно чи доброю, відкритою чи замкненою вона стане. Тому давайте ми з вами складемо загальні правила виховання наших дітей (за пропозиціями батьків і вчителя).

    Правила виховання.

    1.Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина унікальна, не схожа на жодну іншу, і не є вашою точною копією. Приймайте її такою, якою вона є, підкреслюйте її сильні властивості.

    2.Будьте уважними і чуйними до дитини, уникайте образ і погроз.

    3.Поєднуйте повагу до дитини з вимогливістю, не соромтеся виявляти любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь-яких обставин.

    4.Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність.

    5.Діти повторюють дії дорослих, насамперед батьків. Станьте взірцем для них.

    6.Заохочуйте особисту відповідальність і самостійність.

    7.Вимагайте обміркованої поведінки.

    8.Чуйно ставтесь до запитів дитини.

    9.Намагайтеся впливати на дитину проханням. І якщо прохання не виконується, лише тоді вдавайтеся до інструкцій наказів.

    10. Дбайте про постійне дотримання дисципліни.

    11. Покарання не повинне витісняти любов. Воно повинно бути справедливим, враховуючи вчинок і мотив.

    12. Частіше спілкуйтеся з дітьми, вислуховуйте їх.

    А тепер поміркуємо, чи потрібно забрати деякі квіти з нашої “галявини ”, щоб вона стала більш ніжною і спокійнішою.

    Як зазначає великий педагог, академік Шалві Амонашвілі, внутрішній вогонь, закладений у дитині природою, з'являється перед нами у трьох основних пристрастях:

    -Перша пристрасть — це пристрасть, до Розвитку. Дитина не може не розвиватися — духовно, морально, розумово, фізично.

    -Друга пристрасть — це пристрасть до Дорослішання. Діти прагнуть до дорослішання, хочуть бути старшими. Підтвердження тому — зміст рольових ігор, у яких кожна дитина бере на себе “обов’язки дорослої людини. Задоволення пристрасті до дорослішання відбувається в спілкуванні, в першу чергу з дорослими.

    -Третя пристрасть — це пристрасть до Свободи. Дитина виявляє її з раннього дитинства. В різних формах і багатогранно. Особливо сильно вона виявляє себе, коли дитина 2-3-річного віку намагається вислизнути з-під оцінки дорослих, і прагне утвердити свою самостійність: “Я сам!”.

    Зрозуміло, що дітям не можна дозволити все. Вседозволеність може згубно позначитись на їхній долі, але потрібно зрозуміти і те, що дітей неможна виховувати у всезабороняючій атмосфері, не можна їх постійно тримати в “своїх руках “, силувати і примушувати проти їхньої волі.

    5.      Вправа “Моя дитина ”.

    Ми склали загальні правила. Дійшли взаєморозуміння в питаннях сімейного виховання, тож об'єднаємось в одне коло (батьки сідають в одне коло).

    Я вручаю вам оцю гарну, живу тендітну квітку — це образ вашої дитини. Передавайте її з рук в руки, і дивлячись на неї продовжить розповідь за початком:

    “Я хочу, щоб мій син (моя донька), стали, були ...

    Для цього я ...”

    6.Підсумок зборів.

    “Дитина не тільки готується до життя — вона вже живе. Потрібно відкрити дитині саме життя. Допомогти їй проводити спостереження над явищами життя, черпати з них досвід для його поліпшення, вибрати в ньому вірний шлях ” Ш.Амонашвілі.

    Виховуючи, будемо виховуватись самі, адже справжнє виховання дитини — у вихованні самих себе.











    Література:

    1.Амонашвілі Ш.О. Посмішка моя, де ти? - Хмельницький, 2007. - 32 с.

    2.Амонашвілі Ш.О. Школа життя. - Хмельницький: Подільський культурно-просвітительський центр ім. М.К. Реріха, 2002. - 169.

    3.Корнієнко С.М, Коблюк Я.П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль, 1995. - С.64.

    4.Ревіна О. Батьківські збори “Дослідницька лабораторія” //Початкова освіта. - 2009 р. - №42 — С.14-17.

    5.Психолог на батьківських зборах / Упоряд. О. Главник — К.; Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. - 112 с.- (Бібліотека “Шкільного світу

    Батьківські збори у 2 класі

    Завдання:

    1. Краще пізнати читацькі інтереси їхніх дітей.

    2. Дати поради батькам, як викликати в дітей інтерес до читання.

    3. Ознайомити з правилами для читача і з пам'яткою "Як обговорювати з дитиною прочитане".

    Організація зборів:

    У класі, де повинна відбутися зустріч з батьками, організовується виставка дитячих книжок та виставка дитячих малюнків на тему "Моя улюблена книга", яка дозволить батькам краще дізнатися читацькі інтереси своїх дітей.

    На видному місці вивішений плакат з порадами батькам "Як викликати інтерес у дітей інтерес до читання?"

    За два тижні до зборів батькам пропонується відповісти на питання:

    1) Любить ваша дитина читати?

    2) Чи читаєте Ви дитині?

    3) Чи обговорюєте прочитане? Як?

    4) Чи можна захопити дитину читанням? Як?

    5) Від чого залежить виразне читання? Як цьому навчити?

    6) Як ви чините, якщо дитина не хоче читати або, прочитавши трохи, каже, що втомився?

    7) Ваші прохання, побажання вчителю. Про що ви хотіли б дізнатися на зборах?

    У ході підготовки до зборів вчитель задає декілька питань дітям:

    -Що ви більше любите читати або слухати читання дорослих?

    -Чи читають у вашій родині книги вголос вечорами, для всіх? Хвалять чи лають вас батьки, коли ви читаєте?

    ХІД ЗБОРІВ

    1.Організаційний момент

    Перед початком зборів батьки розглядають виставки, обговорюють побачене, слухають тихо лунає музику, займають місця за столами, поставленими по колу. На них лежать пам'ятки.

    2. Виступ учителя

    Під тихе звучання пісні "Чого навчають у школі" вчитель звертається до батьків зі словами: "Не тільки в школі, але і вдома, в сім'ї, ми вчимо дітей любити книжки. Напевно, немає батьків, які не хотіли б навчити своїх дітей швидко і виразно читати, прищепити інтерес до читання, бо роль книги в житті людини величезна. Хороша книга і вчитель, і вихователь, і друг".

    3. Бесіда з батьками.

    Вчитель звертає увагу батьків на правила для читача, пропонує прочитати їх і згадати, які з них виконує їх дитина, які - ні. Узагальнюючи висловлювання батьків, вчитель повинен постаратися переконати їх у тому, що зараз, коли їхні діти осягають ази читання, необхідно допомогти їм навчитися вільно читати, грамотно, виразно, так як невміння читати позначається не тільки на успішності, але й на загальному розвитку дітей.

    4.Прослуховування відповідей дітей на запитання

    - Яку книжку ви читали недавно будинки, з ким?

    І слідом за цим самі батьки отримують питання:

    -Чи читаєте ви книги своїм дітям?

    -Чи бувають у вашому будинку сімейні читання?

    -Чи потрібне сімейне читання?

    Давно помічено: поки дитина мала, дорослі захоплено читають йому книжку. Але ось дитина пішла до школи, і батьки зітхають з полегшенням: тепер сам буде читати. А через 8-10 років ми часто стаємо учасниками діалогу:

    - Ну, як книга?

    - Нічого, нормально, - байдуже відповідає син або дочка. І батьки з подивом відчувають, що між ними та дітьми стіна нерозуміння. Уникнути подібних сцен допомагає сімейне читання. Під час його мати і батько відкриваються для дитини з нового боку, що додає їм поваги. І батьки раптом відкривають, що діти стали набагато дорослішими, ніж здавалося, що з ними можна говорити не тільки про шкільні оцінки.

    Вечір, вся сім'я в зборі. Всі сидять на улюблених місцях, в кімнаті спокій і затишок. Хтось із членів сім'ї читає в слух книгу або журнал. Яку книжку читати?Як довго читати? Все залежить від обставин. Важлива атмосфера читання і слухання. У такі вечори в гостях можуть бути і друзі дітей.

    5. Знайомство з пам'яткою "Як обговорювати з дитиною прочитане?"

    6. Психологічний практикум

    Учитель зачитує відповіді дітей на запитання:

    -хвалять або лають вас батьки під час читання?

    Слідом за цим обговорюємо ситуацію:

    Дитина повільно й невиразно читає. Мати говорить з обуренням: "Скільки я тебе вчила, хіба так читають? Дивись як треба! "А дитина?Один втягує голову в плечі, інший - ображається, взагалі відмовляється читати, третій-стає байдужим до читання. Як ви оцінюєте поведінку матері?

    Вислухавши відповіді батьків, робимо висновок: будемо терпимі до того, що на перших порах діти можуть і помилятися, і читати повільно, тихо. Це зараз нам здається все просто. Ми забули, як в дитинстві нам нелегко давалося читання. Коли ми показуємо цю "простоту" дитині, ми поступаємо нечесно по відношенню до нього. Наберемося терпіння, щоб не відбити у нього бажання читати. Нехай він радіє кожному прочитаному слову, пишається всякої успіхом в подоланні труднощів.

    7. Обговорення одного з питань анкети: "Як ви вважаєте, від чого залежить ясне, чітке, виразне читання?"

    Учитель розповідає про необхідність грамотного, виразного читання, про те, які труднощі чекають хлопців надалі, якщо вони невпевнено читають; нагадує про своєчасному зверненні до логопеда. У висновку батьки прослуховують запис різного рівня читання дітей.

    8.Підведення підсумків, висновки, рішення батьківських зборів

    Вручення подяк батькам, діти яких читають грамотно, побіжно, виразно.

    Рішення батьківських зборів:з огляду на велику роль батьків у вихованні у дітей інтересу до книги, поставити собі мету - читати з дитиною щодня, обговорювати прочитане, складати по картинках у книжках яскраві, образні розповіді, навчаючи при цьому дітей правильної, точної мови,виключаючи слова-повторення і слова - паразити. Для подолання стомлюваності під час читання використовувати ігрові прийоми, фізкультхвилинку. У спілкуванні з дитиною пам'ятати народну мудрість: "Хто не візьме ласкою - не візьме і суворістю". Знайти час і можливості для сімейного читання (півгодини на тиждень). Виписати і читати з дітьми дитячі журнали.

    Побажання вчителя батькам: нехай ваші старання, сили, праця, спрямовані на виховання у дітей інтересу до читання, дадуть добрі сходи, і читання стане для дітей найсильнішою пристрастю і принесе їм щастя!

    ЗАВАНТАЖИТИ БЕЗКОШТОВНО!
    batkvsk-zbori-2-klas.rar [329,2 Kb]
    (Придбали цей файл: 479)




    Сподобалося? Поділіться з друзями!



    Категорія: Метод-кабінет / Класним керівникам / Нуш / Початкові класи

    На головну



    Залиште будь ласка свій коментар щоб ми знали що дана публікація цікава, та принесе свою користь для вас!
    Дякуємо!

    Шановний користувач нашого сайту.
    Ви зайшли на освітній сайт як незареєстрований користувач.
    Будь ласка
    Зареєструйтесь на сайті (1 хвилинка часу) або увійдіть під своїм іменем за допомогою кнопок соц-мережі Fb. Після реєстрації на нашому сайті, для вас будуть відкриті всі можливості сайту. Коментарі і повне право на всі категорії та інші функції.
    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.