Класна година. 

Тема заняття:«Соборна мати Україна– одна на всіх, як оберіг».

Заняття присвячене Дню соборності України– 22 січня.

Мета заняття:

виховна – виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини;

навчальна – поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення;

пізнавальна – пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу.

Форма проведення:. Розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди, діалогу.

Місце проведення: навчальна кімната.

Тривалість: 45 хвилин.

Обладнання:  комп’ютер,  проектор,  інтерактивна  дошка;  відеофільм

«Мальовничі куточки України», документальний фільм «Становлення української державності», світлини політичних українських діячів – творців Акту Злуки; записи: пісень: «Я України син» (муз. П. Мрежука, сл. В.Крищенка); «Україно, Україно…» (муз. і сл. Т.Петриненка; «Молитва за Україну» (сл. О.Кониського, муз .М.Лисенка); Державний Гімн України.

Вступне слово вчителя.Оголошення теми заняття.

Вчитель: В історії становлення незалежності і соборності України, особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Української Народною Республікою прийнято відзначати як свято

– День незалежності і соборності України.

Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави. Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Декламується поезія В. Сосюри «ЛюбітьУкраїну»

під демонстрацію відеофільму «Мальовничі куточки України».

Учень 1:

Любіть Україну,як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води,

в годинущасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!..

Любіть Українуу сні й наяву, вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну.

Між братніхнародів, мов садомрясним, сіяє вона над віками…

Любіть Українувсім серцем своїм і всіми своїми ділами!..

Учень 2:

Для нас вона в світі єдина,одна, в просторів солодкому чарі… Вона у зірках і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

У квітці,в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі,

в дитячійусмішці, в дівочихочах, і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора, живе у стежках, у дібровах,

у зойкахгудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових.

Учень 3:

В грому канонад, що розвіяли в прах чужинці в зелених мундирах,

в багнетах,що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих… Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину…

Не можна любити народівдругих, коли ти не любиш Вкраїну!..

Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею…

Всім серцемлюбіть Україну свою, - і вічні ми будемо з нею!

Вчитель: Україна – рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми. Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.

Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою, щасливою.

Учень: Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки.

«Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

Звучить пісня «Я України син» (муз. П.Мрежука, сл. В.Крищенка).

Вчитель:Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу.

Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, Визвольної вiйнипiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини. Та реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917-1920 рокiв, пiд час якої з великоюсилою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi  держави  –  Українська  Народна  Республiка  (УНР)  та

Західноукраїнська Народна Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi республіки не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Долаючи перешкоди, народ України прагнув до соборизацiї всiх українських земель у власну державу. 01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР К.Левицький, Л.Цегельський, члени Директорiї – В. Винниченко, С. Петлюра, П. Андрiєвський, Ф. Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.

Вчитель демонструє світлиниполітичних українських діячів– творців Акту Злуки.

Кость Антонович Левицький(18 листопада1859 р. —

12 листопада 1941 р.) – найвизначніший політичний діяч Галичини початку XX ст. З листопада 1918 р.- голова Державного секретаріату ЗУНР, потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. В липні 1941 р. був засновником і головою Національної Ради у Львові.

Лонгин Михайлович Цегельський (29 серпня1875 р. — 13 грудня1950 р.) — український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець. У 1919 році був міністром закордонних справ ЗУНР. У 1920-1921 роках обіймав посаду представника уряду ЗУНР у США. Після утворення СРСР залишився в США. Прадід О. Тягнибока.

На фото: Члени ЗУНР– Іван Боберський, Дмитро Вітовський та Лонгин Цегельский (справа) в формі украинських січових стрільців. 1918 р.

Винниченко Володиимир Кирилович (26 липня1880 р. — 06 березня1951 р.) — український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.

Петлюра Симон Васильович (10 травня 1879р. –

25 травня1926 р.) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член ГС УЦР(від 28 червня

— 31 грудня 1917) був на посаді Генерального секретаря з військових справ. З листопада 1918 р – Головний отаман військ УНР. Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Дядько по матері патріарха Мстислава.

Петлюра в Кам'янці-Подільському. 1919 рік.

Швець Федір Петрович (11 листопада 1882 р. — 20 червня 1940 р.) — український геолог, громадський і політичний діяч. Професор Київського університету. Член ЦК Селянської спілки та УПСР. У1918–1919 рр. — член ДиректоріїУНР. Від 1920 р.— в еміграції в Празі: Професор УВУ та Українського                  педагогічного інституту        імені               Михайла Драгоманова

На фото: Федір Швець (у центрі), Андрій   Макаренко   та   Симон

Вчитель: 03 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель. Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв прийняла рішення святкувати об’єднання УНР i ЗУНР – 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята

– Незалежностi i Соборностi. 22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу. З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майданприкрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини. В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».

Демонструються фрагменти документального фільму«Становлення української державності».

Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, День соборності України.

22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державоюукраїнського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

Учень Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1990 року. Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто- синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

Живий ланцюг — символічна акція, яку проводять великі гурти людей, узявшись за руки. В Україні найбільша така подія відбулася у неділю 22 січня 1990 року, коли майже три мільйони людей взялися за руки, з'єднавши Львів і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Цей живий ланцюг був одним з наймасштабніших у світовій історії та став ще одним кроком до здобуття незалежності України.

На фото:Живий ланцюг Львiв — Київ з нагоди святкування історичного Акту Соборності України. 22 січня 1990 року.

Акцію «живий ланцюг» Львiв — Київ було організовано Народним Рухом України. У ній взяло участь за офіційними даними близько450 тисяч осіб (за неофіційними

— від 1 до 5 мільйонів).

Вчитель: Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.

Звучить Державний Гімн України.

(Вірш П. Чубинського, покладений на музикуМ. Вербицького)

Учень 1: Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Любов до землі, до рідного слова прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння. Маємо бути свідомітого, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Звучить пісня «Україно, Україно…» (муз. і сл. Т.Петриненка).

Учень 2:

Україно, соборна державо, Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава, Завойована в чесних боях.

Учень 3:

Ти не загинеш, Україно! І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина, Не вмре повік!

Вчитель: День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель та єдності нації під якою розуміють соціальну єдність, політичну єдність, єдність традицій і перспектив розвитку, економічну та соціальну однорідність суспільства. Ми переконані, що відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки суспільна потреба, а й моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, протягом віків принесених українським народом з метою здобуття незалежності, соборності, державності.

Ми вірим в майбутнєтвоє, Україно! Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща,бо ти в нас єдина, Немає такої, як ти, на землі.

Учень: Стоїмо на майданах, у концертних залах, у церквах і соборах, стоїмо благовісно, як діти перед мамою, і щира молитва витає над нами, і слова поета Олександра Кониського на крилах музики Миколи Лисенка летить до неба:

Боже Великий,Єдиний, Нам Україну храни…

Звучить музичний вступ до «Молитвиза Україну».

Всі діти встаютьі разом з учителем виконують молитву.

Боже великий,єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни.

Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю, Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний, Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго світу,

Щастя дай, Боже, народу І многіє, многіє літа.

Теж стане в нагоді!

Збірка авторських ценаріїв на День Соборності України

***

Презентація до Дня Соборності України для учнів початкових класів

"І дорослий знає й дитина - Україна в нас - єдина!"