ДПА. Українська мова 4 клас

Контрольна робота

І варіант

1.Прочитай уважно текст

В ГОСТЯХ У ВЕСНИ

         (Щ, шч)е ховаю(цця,ться) по байраках сірі брили злежаного снігу, (в)ночі морозець 

притрушує білою пудрою з(и,е)лене ли(ст,сьт)я осоки на болоті, а вже красує(ться,цця) золотими 

сере(ш,ж)ками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах випинаю(ця,ться) молодими соковитими 

стрілами трави.

         (У)таку пору я поспішаю (в)ліс. Поспішаю (у)гості до самої в(и,е)сни.

         Ранок теплий, сонячний. Дихає свіжістю земля. Ніколи ліс не пахне так солодко і терпко, 

як у цю вранішню годину. Сльозяться крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. 

Ліс живе передчуттям зеленої повені листя і трав. Він посвітлів, виграє новими кольорами, звуками.

         Чуєте: з вільшника долинає голосна пісня: при-ди-кум... чай-пить... чай-пить... 

Хто ж це запрошує випити чаю? Та це ж співочий дрізд! Він зовсім недавно повернувся 

з далекої Африки і тепер спішить повідомити про це ніжними трелями. 

Дрозда підтримують і зяблик, і шпак. Вони також радіють, повернувшись до рідного лісу. 

Синиця, яка ніколи не бачила заморських земель, дивиться на них з особливою заздрістю.

         А от вівсянка і досі не йме віри, що настала весна. Сидить на сосновій гілці і все перепитує: 

«Чи це так? Чи це так?»

         «Так, так, так»,— відповідає їй дятел. 

         «Угу, угу»,— підтакує кільчаста горлиця. Здається, пернате населення лісу шаленіє 

від п'янкого повітря, світла, тепла.

         Йду лісовою стежкою і скрізь бачу прикмети весни.

         Серед чагарників пурхає метелик — кропив'янка. На крильцях — справжня веселка: 

чорні, жовті, коричневі розводи на червоному тлі, блакитна мережка. І раптом не стало метелика.. 

Де ж він подівся? Ага, сів на торішню траву, склав крильця і став непомітним. Гарно замаскувався. 

А коли розгорнув крильця —у повітря знов злетіла барвиста квітка.

         Побачив я і сонечко. Воно сиділо на сухому стеблі деревію і ніяк не могло відважитись 

на політ, хоч і піднімало червоні з чорними цятками надкрилля. 

Узяв я комашку в долоню і зігрів своїм диханням. Сонечко розправило крильця і зникло з очей.

         Неподалік від лісового болітця, на пагорбі, ніжилася на сонці гадюка. 

Вся чорна, без єдиної світлої плямочки. Зачувши шурхіт листя, гадюка ліниво поповзла у кущі.

         Що не крок — то нова зустріч. На ялині руда білочка ласує шишкою. 

Помітила мене і сховалася за стовбур дерева. Я завмер на місці: знаю, який цей звірок цікавий. 

Білці скоро набридло ховатися, і за хвилину на мене вже дивилися лукаві чорні очиці-намистини.

         А в траві під кущем ліщини затаїлося зайченя: і не ворухнулось, коли я обережно пройшов мимо.

         Цілий день бродив я весняним лісом. А під вечір зяблик попередив мене: збирається 

на дощ, на гарну погоду він співає веселу пісеньку, а перед дощем починає одноманітно свистіти. 

Точна прикмета. Ще жодного разу не підвів мене пернатий барометр.

         Що ж, пора йти додому.                   

(За Степаном Мацюцьким)

А авторська казка

Б легенда

В оповідання

А він особисто все бачив і чув

Б чув розповідь від друзів

В він прочитав про ці події

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

На ялинці руда білочка ласує шишкою.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Стояти - _____________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Контрольна робота

ІІ варіант

1.Прочитай уважно текст

ОСІННІЙ КЛОПІТ

     Осінні місяці — це місяці, коли більшість наших птахів стає мандрівниками.

Вони летять у теплі краї. Летять вони без компаса, але ніколи не зіб'ються

зі свого маршруту. Ці перельоти тривають уже тисячі років, і кожен птах мандрує

своїм шляхом.

     Голоду бояться пташки, тому й покидають нас. Багато з них спокійнісінько

пережили б холодну зиму. Та їм нема чого їсти. Зникають різні комахи, зелені

стеблинки рослин. Кучугури снігу заносять смачне насіння.

Чи звертали ви увагу на те, що пташки, які прилітають до нас першими,

відлітають останніми?

     Зозуля, соловейко, іволга, а також і ластівка зникають, ледве відчувши першу

прохолоду осінніх ночей.

     А жайворонки, перепілки, зяблики, шпаки — усіх можна в нас ще зустріти й тоді,

коли вже біла паморозь падає на луг.

     Може, думаєте, що всі птахи обов'язково летять у теплі краї? Ні, не всі летять.

Є й такі, що мандрують пішки, а інші пливуть. Ось живе в нас такий чудовий,

невтомний пішохід. Ви чули його крик, хоч насправді це його спів, улітку на луках,

біля боліт і річок. Він «дере» свою пісню майже весь день, вечір і всю ніч.

Навіть дивуєшся — коли ж відпочиває співак? Чи в нього й горлечко не болить?

А зветься цей птах — величенький, завбільшки з перепілку, тільки на довгих ногах —

деркач.

     Деркач вирушає у свою далеку путь пішки. Лише коли зустрічає на шляху воду —

тоді летить. Бо він бігає краще, ніж літає. Проте деркач часто зимує в далекій

Африці — значить, і через море перелітає.

     А деякі породи птахів мандрують по воді. Наприклад, норці пливуть собі,

з річки в річку, до самого моря. А там декотрі з них зимують біля берегів та островів

Каспійського моря, а частина перелітає аж в Африку.

     Навесні всі птахи так само повертаються назад, до землі своєї рідної.

     Але не тільки птахи готую(цця,ться) (до)зими. Ось кажан, тобто летюча миша,

цілком спокійно почуває себе вос(е,и)ни. Я знайшов його (в)дуплі старої осики.

Він висить (у)низ головою і бе(с,з)турботно спить. Так і висітиме до самої в(и,е)сни,

аж доки (в)повітрі (не)з..яви(ться,цця) стільки н(о,і)чних комах, щоб було йому

чим годуватись. Дуже міцно спат(е,и)ме й шкідник ховрах.

     Уже позаривалися в мул на дні річок і боліт жаби. Там вони й лежатимуть усю зиму.

Риба на дно опускається й там лежить цілими табунами.

У воді й рак знайшов собі затишну нору й зручно влаштувався в ній на зиму.

     Уже поснули вужі, гадюки та ящірки.

Метелики, жучки, павуки позалазили в різні щілинки, під кору дерев і

там затаїлись і спатимуть до весни.

(за Олександром Копиленком)

     А авторська казка

     Б легенда

     В оповідання

     А  перепілки

     Б  норці

     В  зяблики

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Деркач вирушає у далеку путь пішки.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Лежати - _____________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________