ЗНІМАЄТЬСЯ КІНО

Сценка-імпровізація

Іван Палісандров

Дійові особи: режисер ,дівчина з хлопавкою , герой , мати героя (кримезний хлопець), лікар, двоє санітарів. 

Режисер. Так, всі на майданчик!

   Виходять всі, окрім матері.

Режисер. Де мати?

Лікар. Вона гримується.

Режисер. Чекати не будемо. Пояснюю сцену. Герой... Де герой?

Герой. Я тут.

Режисер. У вас потрапляє куля, ви вмираєте. Виходить ваша мати. Де мати?

  Виходить мати.

Мати. Тутка я!

Режисер. Ну і мальва! Мати, ви бачите, що ваш син вмирає. Кличете лікаря. Лікар!?

Лікар. Тут!

Режисер. Лікар, ви виходите, констатуєте смерть. Звете санітарів.

  Санітари піднімаю руки.

Режисер. Санітари відносять тіло. Все - сцена закінчена. Зрозуміло?!

  Всі актори кивають.

Режисер. Давайте її швиденько знімемо і додому. Поїхали!

   Всі йдуть за куліси. На сцені тільки стіл. Перший раз все робиться байдуже.        Виходить дівчина з хлопавкою.

Дівчина з хлопавкою. Сцена перша, дубль перший!

Герой. Привіт! У мене попала куля. Я вмираю. Мама! (лягає на стіл)

Мати. Це мій син. Здається він помер. Лікарю!

Лікар. Що таке?

Мати. Та ось?

Лікар. Врізав дуба?

Мати.Стопудово

Лікар. Санітари, віднесіть!

  Санітари беруть тіло за руки і за ноги.

Перший санітар. Такий молодий

Другий санітар. А помер.

  Вибігає Режисер.

Режисер. Стоп!

Санітари упускають тіло - спочатку ноги, потім тулуб.

Режисер. Що це таке?! Де відчуття? Де переживання? Де система Станіславського? Герой - у вас попала куля сорок п'ятого калібру! Ви спливаєте кров'ю! Мати - у вас убили єдиного сина! А ви не пронили і сльозинки! Лікар - ви ж ще і людина - поспівчуйте мадам! Санітари - ви зрозуміли? Коротше, заново! Поїхали.

Дівчина з хлопавкою. (шмигає носом) Сцена перша, дубль другий.

Герой. (тримається за живіт і волає) О боже! У мене попала куля сорок п'ятого калібру! Невже мені більше не побачити сонечка! Не бігати по травичці! Не пити пива! Я вмираю! Ма-мо!

Мати. (відразу плаче) С-и-и-и-инку! Н-і-і! (бере сина на руки і кладе на стіл) 

Лікарю! Врятуйте!

Лікар. (починає робити штучне дихання) Ми втрачаємо його! Два кубики адреналіну! Ще! Розряд! (пауза) Санітари, віднесіть тіло!

Санітари. (плачуть) Це ж мій однокласник!

Другий санітар. Не може бути, щоб він помер!

Режисер. Стоп! Що за вогкість ви мне тут розвели?!! Ми знімаємо фільм не для емо! Герой - ви ж все-таки герой! Мати - ну що ви так розревілися, ніби  більше народжувати не зможете! Лікар - ну що за істерика? Ви ж цих трупів сотні бачили! Санітари - ви зрозуміли? Все веселіше, з оптимізмом! Поїхали!

Дівчина з хлопавкою. (хихикаючи) Сцена перша, дубль третій!

Герой. (веселячись) Коротше, чуваки, тема така - в мене шмальнули! Здається я вмираю! Мамо - заціни!

Мати. Привіт синок! Чого розлігся?

Герой. Помираю!

Мати. Ну, тоді слухай анекдот! Лікар, чого стоїш - приєднуйся!

Лікар. Привіт! Помираєш?

Герой. Так точно!

Лікар. Ну, туди тобі і дорога! Санітари!

Санітари.Опа! Опа! Америка Європа! Молодий! А помер! От комедія!

Режисер. Стоп!!! (героя знову упускають на підлогу) Що це за балаган! І чому ви рухаєтеся, ледве живі! Я на вас плівку дорогоцінну витрачаю. Зараз все теж саме, тільки в два рази швидше! Зрозуміло?! Поїхали!

Дівчина з хлопавкою. (бігом) Сцена перша, дубль четвертий!

Герой. Куля, вмираю, мамо!

Мати. (швидко) Лікарю, мій син! Що з ним!

Лікар. (швидко) Чого дивитися, давайте відразу санітарів!

Санітари. Такий молодий, а помер!

Санітари скидають тіло із столу на підлогу і відразу починають його закопувати. Доктор з секундоміром квапить їх.

Режисер. Стоп! Нікуди не годиться! Ви виділи себе з боку? Ваші рухи жахливіі! Ніякої пластики! Давайте ще дубль, але, щоб все красиво, як в балеті!

   Далі слова приблизно такі ж як в першому дублі, тільки всі придумують собі рухи: герой вмирає як лебідь, мати кружляється навколо столу, доктор танцює з мамою, роблячи підтримку, санітари роблять маленьких лебедів. Всі говорять пафосним голосом.

Режисер. Стоп!!! Це нікуди не годиться! Такий фільм ми не продамо. Зараз  фільми про любов всім подавай! Отже робимо все теж саме, тільки сучасніше,по теперішньому!

Дівчина з хлопавкою. (задираючи трохи спідницю) Сцена перша, дубль шостий!

Герой. У мене попала куля - сорок п'ятого калібру! Хочеш покажу? Ні? Тоді я вмираю. Підходить до торця столу. Лягає на живіт. Ноги на підлозі.

Мати. Вау! Невже це мій син! Що з тобою?

Герой. Я помер

Мати. А може ще ні?

Герой. На жаль

Мати. Гаразд, покличу лікаря. Лікар?

Лікар. Я тут, мадам!

Мати.Мій син, на жаль, помер! Допоможіть  мені!

Лікар. Із задоволенням, мадам! Санітари!

   Виходять блакитні санітари.

Перший санітар. Вау! Такий молоденький!

Другий санітар. Невже він помер!

Режисер. Стоп! Та що ж це таке! Ви мене в могилу заженете! (лягає на стіл)

  Всі актори стоять навколо столу.

Мати. Ой, здається він того...

Лікар. Так, дійсно... Санітари, понесіть тіло

Перший санітар. Такий молодий...

Другий санітар. А помер...