Виступ на педраді вчителя 1 класу.
Стимуляція пізнавальної діяльності учнів як засіб 
самореалізації і саморозвитку.

    І.  Стратегічна мета:

        розглянути шляхи формування і розвитку соціально зрілої та творчої здатної до самореалізації особистості через використання педагогічних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу.

І І.   Постановка проблеми.

      У сучасних умовах розвитку суспільства якісно по-новому розглядається проблема розвитку і викори-стання людського потенціалу. Постають більш високі вимоги до самостійності, ініціативи та конкуренто-здатності особистості. Значно посилився вплив люд-ського фактора на різні сторони сучасної дійсності.

    Як правило, рідні і близькі, які схилилися над колискою дитини, уловлюючи її перші рухи і реакцію на навколишній світ, пророкують немовляті велике майбутнє. Фантазія батьків у даній сфері не має меж. Тут, плідно висуваються гіпотези з приводу того хто знахо-диться перед ними. Швидше за все це майбутній великий (велика): учений; полководець; композитор; естрадний виконавець; спортсмен; фотомодель; підприємець; релігійний діяч і т.д. Але дані припущення залишаються тільки припущеннями, не більш того, тому поле реалізації особистості безмежне і передбачає дві крайності досягнутого людиною рівня самореалізації- це геніальність і бездарність, посередня і безпосере-дня особистість. 

ІІ.    Психолого-педагогічні основи самореалізації, саморозвитку особистості.

     Самореалізація особистості

     Нові підходи до організації навчального процесу в сучасній школі мають забезпечити умови розвитку і самореалізації кожної особистості, її самоствердження, самовираз, саморозвиток. Пріоритетність цих напрямів визначено в Національній доктрині розвитку освіти України.

Спираючись на ці типології, на наше бачення спектру варіантів особистісного самоздійснення та на власне розуміння змісту досліджуваного процесу, пропонують таку  класифікацію форм самореалізації особистості:

·     Самореалізація–адаптація (процес об’єктивації сутнісних сил, провідною метою якого є максимальне пристосування до оточуючого середовища);

·     Самореалізація–пізнання (діяльність з об’єктивації сутнісних сил, підпорядкована постійному розширенню та накопиченню знань про світ і про себе);

·     Самореалізація–виконання (втілення особистісних сутнісних сил із виробництвом об’єктів за матеріальним чи ідеальним взірцем);

·     Самореалізація–новаторство (форма особистісного самоздійснення, провідною метою якого виступає створення об’єкту, який раніше не існував);

·Самореалізація  – гра (форма самореалізації, єдиною метою якої є сам процес об’єктивації сутнісних сил)

     Педагогічними та методичними основами процесу саморозвитку є: 

        1.Утвердження в педагогічній теорії та шкільній практиці думки про учня як суб'єкта виховного процесу та ідеї про вирішальну роль власної активності в роботі над собою. 

 2. Відмова від авторитаризму, примітивізму в навчально-виховній діяльності.  

     3. Розуміння педагогами особистісної неповторності учня, вивчення його індивідуальних інтересів, нахилів, здібностей. 

     4. Стимулювання особистості підлітка до само-розвитку. Це можливо, за умови, коли зовнішні впливи і дії викликають у неї переживання внутрішніх супереч-ностей між досягнутим і необхідним рівнем в оволодінні знаннями, практичними уміннями і навичками, способами творчої діяльності і сприяють формуванню відповідних потреб. Виділяємо такі способи створення педагогічних умов, за яких в учнів виникає переживання внутрішніх суперечностей і відбувається формування потребомотиваційної сфери:

В навчанні: 

- новизна матеріалу, який вивчається;

      - використання яскравих прикладів і фактів; 

       - застосування евристично-пошукових та дослідницьких прийомів навчальної роботи;

     - різноманітність методів оволодіння знаннями, практичними уміннями і навичками; 

     - доцільний педагогічний контроль. 

В системі позаурочної виховної роботи: 

  - висока змістовність виховної діяльності;

   - різноманітність форм і постійне їх оновлення;

   - опора на самодіяльність і самостійність учнів; 

    - розширення соціальне значущої діяльності і поза-  шкільних зв'язків;

   - романтична спрямованість, дискусійність, привабливість заходів, 

     5. Сприяння розв'язанню внутрішніх суперечностей підлітка і задоволенню їх потреб. Коли це відбувається, особистість відчуває емоційне піднесення, що стимулює діяльність самоудосконалення. В протилежному випадку емоційна напруга набуває негативного характеру, тонус діяльності значно знижується.

Створення реальної можливості  самовираження ,  самоствердження та самореалізації кожного школяра засобом включення  в різноманітну  корисну діяль-ність  сприяє адекватності самосприйняття й само-усвідомлення , стимулює особистість на постановку перед собою обґрунтованих завдань щодо самовдо-сконалення , на пред’явлення до себе більш серйозних і високих вимог .

           Завдання педагога полягає саме в тому , щоб , виходячи  з потреб самої дитини , зробити їх громадсько цінними .

         Послідовний цикл формування у школярів здатності до самореалізації містить три взаємопов’язані етапи: самоактуалізацію, самовизначення, самопрезентацію. 1. Самоактуалізація

       -Виявлення потенційних можливостей і особистісних якостей

§ Включення до різних видів діяльності

§ Відстеження рівня сформованості ключових компетенцій

§ Аналіз і самоаналіз результатів діяльності

- Визначення шляхів самовдосконалення.

2    .Самовизначення

- Виявлення ставлення до навчання.

- Мотивація досягнення.

- Мотивація схвалення.

- Включення до конкретних видів діяльності.

- Відстеження результатів формування ключових компетенцій.

- Аналіз і самоаналіз досягнень учнів.

- Визначення шляхів оприлюднення (презентації) досягнень.

3.    Самопрезентація

- Визначення життєвих планів (ставлення до особис-тісного зростання, рівень важливості знань, вибір професії)

- Участь у презентаціях власних досягнень

- Аналіз і самоаналіз реалізованості у вибраних видах діяльності.

- Відстеження рівня готовності до самореалізації

     . Ключовим тут є момент цілеспрямування. На нашу думку, особистість починається з власної постановки мети і відповідального переживання цього явища. 

    Якщо мета не зовнішньо задана, то вона завжди моя (особистісна), завжди породжуюча (креативна) і така, що реалізує особистість і, водночас, розвиває, "вирощує" її: таким чином, особистісна дія - це і є, власне, самореалізуюча і саморозвиваюча дія.

Учні вчаться, пізнають, творять - кожен по-своєму, а ми створюємо умови для цього, залежно від їх потреб, допомагаємо їм і підтримуємо. 

     В зміст педагогічної підтримки творчості, входять:

-- сприяння школяреві у створенні адекватного і цілісного образу світу, розумінні себе в цьому світі і в «пред'явленні себе собі»; 

- вибір реальних творчих завдань і зміни себе у світі, своїх відносин зі світом за допомогою творчості (цілепокладання як поетапне планування бажаного результату);

- побудова гармонійних взаємин з людьми; 

- формування особистісно-значущих смислів і цінностей.

ІІІ. Освітні технології, що сприяють розвитку інтелекту , самовдосконаленню та самореалізаціїособистості.

Гуманістичне навчання як засіб розвитку інтелекту , самовдосконалення та самореалізації учнів в межах соціокультурних і моральних цінностей здійснюється за допомогою системного технологічного підходу . Розкриємо його суть.

1.Освітні технології  особистісно  діяльнісного спрямування   

 ( сучасна освітня форма, яка передбачає всебічне викори-стання досвіду навчальної діяльності  учня на всіх етапах  уроку):

- програмоване навчання 

- передбачає кероване засвоєння програмного матеріалу шляхом використання навчальних пристроїв ( програмного підручника . відео тренажера тощо). Навчальний матеріал подається в певній логічній послідовності , представ-леній  порівняно невеликими порціями навчальної інформації ( «кадри» , «файли», «кроки»). 

  Форма подачі передбачає використання всіх інформативних засобів ( кодів) : словесного , числового, графічного , символічного. 

М- технологія повного засвоєння знань -  передбачає опанування навчального матеріалу  в індивідуально прийнятному темпі 

. 

2. Групові технології ( технології навчання ,у яких домінує групова форма  організації  пізнавальної діяльності учнів ). Однорівнева ( гомогенна) об’єднує учнів з  близькими рівнями навчальних досягнень .

        1. Використовується прийом поабзацного опрацювання тексту та розв’язування завдань ( кожний навчає кожного). 3. Організовується навчання учнів у парах  змінного складу шляхом спілкування .

4. Ця технологія реалізує підхід від групового способу навчання до колективної взаємодії учнів ;

- адаптивна система навчання  -  організація навчального процесу відповідно  до індивідуальних особливостей учнів . Концептуальна основа -  активна самостійна діяльність учнів , яка ведеться за новою моделлю організації навчання на уроці .

5. Технології інтерактивного навчання  -

     ці технології створюють комфортні умови навчання , за яких кожен учень відчуває свою успішність , інтелектуальну спроможність.

        В основі їх лежить принцип особистісно орієнтованого навчання , безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем ( «метод прогно-зування», «метод відсіювання», «метод узагальнення ідей», «мозковий штурм» , «карусель», «п’ять слів – три слова», «мозковий штурм з використанням конвертів», «лист до себе», «кути»)

6. Технології дидактичного конструювання( загальною рисою всіх прийомів , розроблених японськими дослідниками в співпраці з учителемє те , що вони розраховані на викори-стання імітаційного моделювання в тій чи іншій його формі ) :

     7.Технології школи життєтворчості ( спрямовані на гарантоване досягнення життєвих ,  соціальних та освітніх результатів).

а) освітні технології :

- технологія проектної навчальної діяльності;

- технологія дистанційного навчання;

- інформаційні освітні технології;

- технологія самоосвіти;

- технологія освітніх кейсів та порт фоліо;

- технологія соціальної практики;

- технологія життєвої практики.

б) соціальні технології :

- технологія соціальної реабілітації;

- технологія соціального проектування;

- технологія соціального діагностування і моніторингу;

- технологія культурно-дозвіллєвої роботи.

в) психолого-педагогічні технології :

- профорієнтації та професійного самовизначення;

- розвитку життєтворчих компетентностей;

- становлення індивідуально-особистісної життєтворчості;

- супроводу життєвого проекту учня.

г) індивідуально-особистісні технології :

- технологія життєтворчого проектування особистості;

- технологія життєздійснення;

- технологія кризового життєвого проектування та само реабілітації;

- технологія самоорганізації.

       У процесі вивчення питання самореалізації учня під час навчально-виховної діяльності  ми зробили добірку технологічних засобів і прийомів розвитку інтелекту, самовдосконалення та самореалізації школярів.

    1. Інтелект: -«Синтез думок»

(розвиток інтересу до вивченої теми; розвиток креативності; пошук та виявлення нових оригінальних розв’язків );

-«Генератори – критики»

(для активізації самостійної роботи учнів );

-«Урок - майстерня»

(навчання вмінь виписувати проблеми, творчо шукати відповіді; 

розвиток креативних умінь;

виховання впевненості у своїх власних здібностях);

-«Метод прес»

(навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній та стислій формі, переконувати інших);

-«Дерево рішень»

(допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень);

-«Симуляції або імітаційні ігри»(

,імітують будь-які явища навколишньої дійсності; розвивають увагу та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вмінь розв’язувати проблеми).

Самовдосконалення:

-  «Відгадай до кого говоримо»

      (розвиток упевненості у собі; вироблення навичок певної поведінки в різних ситуаціях);

-  «Атака думок»

( розв’язування наукової чи навчальної проблеми за допомогою об'єднання творчих думок учнів, створення «колективного мозку»;

розвиток креативності дітей; виховання співпраці, законослухняності);

-  «Прийом вільних асоціацій»

(для розслаблення, очищення від сторонніх думок);

-  «Аналіз ситуації»

(учні засвоюють матеріал,аналізуючи певні ситуації,випадки з життя: правові, історичні, моральні,-у яких зіштовхуються життєві погляди, позиції);

-  «Тиха відповідь з місця»

(перевірка знань у комфортних умовах, зняття напруги,страху перед усною доповіддю).

Самореалізація:

-  «Дискусія», «Телевізійне ток-шоу »

(набуття учнями навичок публічних виступів і вмінь вести дискусії,обстоювати власну позицію, формування громадянської позиції);

-   «Ланцюжок»

( відпрацювання вмінь,формування вмінь співпраці; розвиток згуртованості колективу);

 - «Крісло автора»

(моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри;  

учні одержують практичний досвід у визначенні та поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних  з предметом слухання);

-  «Неперервна шкала думок»

(розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку).     

У прооцесі навчання учні під керівництвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового навчального матеріалу, потрібно використовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної ситуації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитливість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах вивчення навчального матеріалу.

Отже уроки доцільно будувати так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем. Сучасна психологія і педагогіка доводять, що в процесі навчання учень не просто сприймає, усвідомлює, запам’ятовує, а й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань. 

Автор матеріалу: Вельможко Людмила