ВЕДУЧИЙ:

     Діти сплять у теплих хатках.

     Ось вже дуже близько Святки.

     Не спить лише Оксанка – 

     Сумує біля ганку.

     Та ось, поскрипуючи снігом,

     До неї хлопці підійшли:

1-й ХЛОПЕЦЬ:    

Прийми нас, господине, гідно.

2-й ХЛОПЕЦЬ:    

Колядувати ми прийшли!

(стукають у двері)

ОКСАНА:        

Що ж поробиш з вами – йдіть,

Хату нам не застудіть!

1-й ХЛОПЕЦЬ:    

Ой, Оксано, душенько!

Гарна ти, мов грушенька!

А я – хлопець хоч куди,

Харчевня в мене на селі.

Як за мене підеш ти – 

Будеш ситою завжди!

ОКСАНА:        

Ач, дивина яка, дивіться: все свій шлунок набивати!

Може я про ІНШЕ мрію…

2-й ХЛОПЕЦЬ:    

Оксано, квітка у саду

Знаю я цікаву гру

ОКСАНА:

(сердито) Зараз ніколи гуляти 

Час ялинку наряджати

(в стороні стоїть Вакула)

ОКСАНА:

Ну, а ти чому стоїш

Неначе стовп, і все мовчиш?

ВАКУЛА:

Вітаю, дівчино-краса,

Кучерява ти коса.

(сідає поруч із Оксаною на лавку, торкається її коси)

А чому ТИ не ворожиш?

Чом до хати не заходиш?

ОКСАНА:

Ах, залиш ти коси-стрічки. 

Я порвала черевички!

Що я кину за поріг?

Нічого знімати к ніг.

Що робити – я не знаю,

Різдво боса зустрічаю.

ВАКУЛА:

Не сумуй. Подумаю – 

Що-небудь я придумаю.

Черевички я знайду,

Будеш в них, як панночка.    (збирається іти)

Ранок вечора мудріший.

Ти поспи, Оксаночко…

ОКСАНА:

І тобі на добраніч, мій друже! (іде)

ВАКУЛА:

Так. Пішла Оксана спати.

Черевички де ж дістати?

До Снігурки я піду, 

Черевички попрошу.

Нехай місяць шлях підкаже,

Де Снігурки дім покаже. 

ВЕДУЧИЙ:

Місяць по небу повільно пливе,

Зорі яскраві з собою веде.

І на темному небосхилі

Зорі в танок полетіли…

(танок Місяця й зірочок)

Після танцю з’являється декорація – дім Солохи

СОЛОХА:

Де ти, куме?

КУМ:

Тут я, люба!

Не шуми на всю округу.

Хуторяни як прийдуть,

Боки всі мені намнуть.

СОЛОХА:

Добре, я тихіше буду.

Ти почув, про що тут було? 

КУМ:

Так, я чув. Я не глухий.

СОЛОХА:

Що ти скажеш, куме мій?

«Черевички подавай!» - 

Ну і дівка, ай-яй-яй!

Я вже років сто ходжу,

Чоботи старі ношу.

Ворожить вона не може,

Черевички дівка хоче!

КУМ:

Що тут поробиш – «балувані діти»!

Вона модною хоче ходити,

Черевики гарні носити.

СОЛОХА:

Ну, а я що, не хочу?

Хочу – ще й як!

Але я не плачу і не кричу.

Не прошу: «Подайте мені!»

Черевики ніхто не дарує мені!

КУМ:

Ти права, кумасю!

СОЛОХА:

Ах, я нещасна безмежно!

Дарунків чекаю даремно.

Ти б хоч, куме, здивував:

Черевички/Чоботи подарував!

КУМ:

Ну, Солохо, учудила 

Стільки ти наговорила!

Де тобі я їх дістану?

СОЛОХА:

Вчити я тебе не стану!

Сам ти, милий, маєш знати,

Черевички де дістати.

А тепер скоріш збирайся

І без них не повертайся!

КУМ:

Гей, Солохо, зачекай!

Ти мене не залишай!

Все, піша. І що робити?

Хоче панною ходити…

За Вакулою піду,

Може, там я їх знайду.

ВЕДУЧИЙ:

Вакула йде темним лісом,

А в небі йому світить місяць.

У темряві він заблукав,

Куди далі йти – не знав.

Та раптом, невідомо звідки,

З’явились дві бабки спритні!

(«Танець Бабок-Йожок і Вакули»)

1 БАБКА:

Досить, подруго Яга,

Танцювати з усіма.

Треба марку нам тримати!

Давай хлопця катувати!

2 БАБКА:

А ну, кажи, що за потреба

Тебе принЕсла, куди не треба?!

ВАКУЛА:

Мені б цієї ночі Снігурку відшукати.

Де взяти черевички, у неї б запитати.

Моя знайома мила не може ворожити,

Щоб скоріш дізнатись, кого буде любити!

1 БАБКА:

Навіщо це тобі, скажи?

А! мабуть заблукав у лісі ти!

2 БАБКА:

Що ж, згодні ми допомогти Снігуроньку тобі знайти.

Вона у лісовій хатині. Та маєш, пам’ятати, суну:

Охороняють ту хатину запорожці-козаки.

Шаблі в них такі гострющі – з жартами до них не йди!

ВАКУЛА:

Я вам вдячний за пораду,

Вашій допомозі радий!

ВЕДУЧИЙ:

Вакула далі йде один.

Та ось сторожовий загін:

Тут запорожці на посту,

Не дозволяють йти йому.

(«Танець козаків»)

1 КОЗАК:

Звідки йдеш? І хто такий?

Здалеку ти, певно.

Краще правду нам кажи,

Бо боки намнемо!

ВАКУЛА:

Коваль я, а звусь Вакула.

Я на хуторі живу.

До вас доля притягнула,

Бо до Снігуроньки я йду.

Мені б цієї ночі Снігурку відшукати.

Де взяти черевички, у неї б запитати.

Моя знайома мила не може ворожити,

Щоб скоріш дізнатись, кого буде любити!

2 КОЗАК:

3 козак

4 КОЗАК

5 козак

6 козак

Ну ти сміливець, хлопче!

Що ж, допоможемо охоче:

(Але спершу ти повинен пройти наші випробування)

Зараз ми перевіримо твою уважність

Знайди в залі дитину з червоним капелюхом

А тепер перевіримо як ти вмієш стрибати верхи

Як що відгадаєш наші загадки

то пропустимо тебе до Снігуроньки

До Снігурки пропускаємо.

Тобі вдачі ми бажаємо!

ВЕДУЧИЙ:

Розступився темний ліс,

Дивне відчуття приніс.

Ось Снігурка зустрічає, 

Дзвінко пісеньку співає.

Танок Сніжинок, і снігуроньки

ВАКУЛА:

Вітаю, дівчино-краса срібна коса!

Що турбую – вибачаюсь!

Допомоги я чекаю!

Бути як мені – не знаю.

Черевички я шукаю!

СНІГУРКА:

Ти не поспішай, Вакуло! Все спокійно поясни.

Нащо черевички просиш? Готуєш подарунок ти?

ВАКУЛА:

В мене подруга одна…

З нею сталася біда.

Черевички розірвались

На самісінькі Свята! 

Бути як, вона не знає.

Різдво боса зустрічає.

І тепер вона сумує.

Серденько моє турбує!

СНІГУРКА:

Добре, добре. Не сумуй.

До Оксани повертайся,

Черевички подаруй!

ВАКУЛА:

Я боржник твій! – Ти звертайся!

В Новий рік до нас заходь

І Мороза теж приводь!

До побачення!!!

СНІГУРКА:

Шляхом добрим ти іди!

Черевички не згуби!

ВАКУЛА:

Я всю ніченьку не спав,

Дім Снігуроньки шукав.

От Оксанка буде рада,

Черевички я дістав.

Покладу їх під ялинку

І полежу хоч годинку.

Вранці буду я вже вдома,

Голос чутиму знайомий. 

(засинає під ялинкою)

ВЕДУЧИЙ:

Ось Вакула засинає.

Поруч з ним пурга гуляє.

Світить місяць уночі,

Сніг іскриться навкруги.

Цілий світ відпочиває

У чудовім, гарнім сні.

А крізь завірюху, як не дивно,

Солохин кум плететься тихо…

КУМ:

Під кущем тут хто лежить?

Сном міцним Вакула спить.

Бідний хлопець так втомився…

Хай собі і далі спить!

Щось я зовсім забарився…

(кум забирає черевички і зникає за ялинкою)

ВЕДУЧИЙ:

Черевички зникли вмить!

От Солоха як зрадіє:

Кум здійснив чудову мрію!

ВАКУЛА:

Хоч я спав не дуже довго – 

Відпочив я добре.

Була довгою дорога

Ще лишилось трохи…

Ой, а де ж це черевики?

Тут вони були…

Тільки-но заплющив віки,

І вже їх не знайти.

Взагалі-то крадія відшукати зможу

По слідах його глибоких – вони допоможуть! 

(з’являється декорація хати Солохи)

ВАКУЛА:

В дім Солохи слід веде…

О! А ось і кум іде!

Заховаюсь, подивлюся,

Може, в чомусь розберуся.

КУМ:

Гей! Виходь, кума Солохо!

Я здивую тебе трохи.

СОЛОХА:

Черевички відшукав? 

От чудово, молодець,

А де взяв, як не секрет?

КУМ:

Де знайшов тобі цікаво?

У Вакули відібрав.

Спить собі дивак, не знає,

Що з ним поруч хтось гуляє.

Час зручний я підібрав,

Черевички в нього взяв.

ВАКУЛА:

Ось крадій! Ну-ну, стривай!

Я провчу тебе, ти знай.

Тепер будеш знати,

Як не своє чіпати!

КУМ:

Стій, Вакуло! Не вбивай! Ось, добро своє тримай.

Даю тобі я слово: не братиму чужого!

ВАКУЛА:

Добре, відпущу! Та знай:

Слово ти своє тримай.

Бо як знов тебе зловлю,

Тоді точно вже поб’ю!

(Хата Оксани)

ВАКУЛА:

Гей, Оксаночко, вставай,

Черевички приміряй.

ОКСАНА:

Вакуло, звідки ти прийшов?
Де черевики ці знайшов?

ВАКУЛА:

До Снігурки в ліс ходив,

Справжнє диво я зустрів.

Черевички ці чудові

Від Снігуроньки тобі.

Ще вона пообіцяла

В Новий Рік до нас прийти

А також Діда Мороза

Із собою привести.

Черевички надягай!

У танок скоріш ставай!

ОКСАНА:

Ох, Вакуло, що гадати?

Можу я і так сказати:

В світі не знайти мені

друга кращого за тебе,

Новий Рік, Різдвяні свята

Разом треба святкувати!

ВЕДУЧИЙ:

На небі зірка ясна засяла,

Світ дивним сяйвом сповила.

Хвиля спасіння до нас завітала:

«Христос Родився!»- Радіє земля.