Робота з батьками. Анкета для батьків

Анкета для батьків першокласників

1. Ім'я та прізвище дитини ________________________________________________                      

_______________________________________________________________________

2. Вкажіть, будь ласка, склад сім'ї __________________________________________

3. Чи є в дитини старші брати або сестри,  що вчаться школі? ___________________

_______________________________________________________________________                                       

4.З ким із дорослих дитина проводить більшу частину свогочасу? ______________

_______________________________________________________________________

5.Чи відвідувала дитина дитячий садок?

а)  так;

б)  ні (підкреслити).

6. Якщо так, то з якого віку?_______________________________________________

7. Чи охоче туди ходила?__________________________________________________

8. Як дитина реагує на похвалу?____________________________________________

9. Які форми заохочення застосовуються вдома, які з них діють ефективніше, які - ні?______________________________   _____________________________________

10. Як реагує на докори, зауваження?_______________________________________

11. Які форми покарання застосовуються вдома? _____________________________

_______________________________________________________________________

12. Які з них діють сильніше, які - слабше? __________________________________

_______________________________________________________________________

13. Чи є у дитини вдома постійні обов'язки?

а)  так;

б)  ні (підкреслити).

14. Які домашні справи виконує регулярно, а які зрідка? _______________________

_______________________________________________________________________ 

_______________________________________________________________________ 

15. Чи грає дитина на подвір'ї сама?_________________________________________

16. Чи є у дитини друзі?

а)  так;

б)  ні (підкресліть).

17. Чи приходять до неї додому?

а)  так;

б)  ні (підкресліть).

18. Як дитина вступає у спілкування з однолітками?

а)  ініціативно;

б)  очікує, коли з нею заговорять;

в)  уникає спілкування (підкреслити).

19. Як вступає у спілкування з дорослими?

а)  ініціативно;

б)  очікує, коли з нею заговорять;

в)  уникає спілкування (підкреслити).

20. Чи охоче інші діти спілкуються з Вашою дитиною? _______________________

21. Яким іграм дитина надає перевагу?

а)  рухливим чи настільним

б)  індивідуальним чи колективним (підкреслити),

22. Чи є у дитини бажання йти до школи?

а)  так;

б)  ні (підкреслити).

23. Чи просить навчити чогось, пов'язаного зі школою?

а)  так;

б)  ні (підкреслити).

24. Чи знає букви?

а)  всі;

б)  деякі (підкреслити). 

25. Чи вміє читати?

а)  так;

б)  ні (підкреслити).

26. Чи вміє дитина лічити, в яких межах?

27. Чи вміє додавати, віднімати, в яких межах? ______________________________

28. Чи може дитина вдома

а)  сама себе розважити;

б) постійно шукає товариства дорослих (підкреслити.

29. Що ще Ви хотіли б повідомити про свою дитину? _________________________

_______________________________________________________________________ 

_______________________________________________________________________ 

30. Прізвище, ім'я, по батькові тата _________________________________________

_______________________________________________________________________

31. Прізвище, ім'я, по батькові мами ________________________________________

_______________________________________________________________________

32. Домашня адреса, телефон______________________________________________ 

_______________________________________________________________________ 

33. Місце роботи тата_____________________________________________________

_______________________________________________________________________

34. Місце роботи мами ___________________________________________________

_______________________________________________________________________ 

35. Які побажання ви хотіли б висловити вчителю? ___________________________

_______________________________________________________________________ 

_______________________________________________________________________ 

_______________________________________________________________________

Дякую за відвертість і співпрацю

Звернення до батьків першокласників

Шановні батьки!

Ви віддаєте в мої руки сердечка своїх дітей. Разом з цим ви покладаєте на мене свої надії, сподівання. І всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільно­го життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам'ята­ти, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основна цінність, заради якої живе людина.

Дитина - Божа іскорка, яка прийшовши в цей світ, несе свою велику місію, має свій шлях, свої думки. Тому перед нами стоїть особливе завдання - РОЗВИТОК І ЗБАГАЧЕННЯ ДУХОВНОГО СВІТУ КОЖНОЇ ДИТИНИ.  Це можливо через виховання серця дитини: любов до людей, повага, толерантність, прояв співчуття і вміння радіти за інших.

Вірте в  безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний.

Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить; хтось, навпаки,не вміє усміхатися,  зате починає говорити цілими фразами і добре запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати й рахувати, стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала здатність до навчання. Саме від готовності залежить адаптація малюка до шкільного життя, оволодіння ним навчальною діяльністю, врешті-решт, формування особистості.

Часто ви вважаєте основними показниками готовності до школи знайомство дити­ни з літерами, уміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак не тільки це впливає на успішність навчання.

Важливим етапом підготовки дитини до школи є розвиток дрібної моторики кисті руки. Діти, в яких рука не готова до письма, швидко втомлюються, втрачають бажан­ня писати, вчитися.

Велике значення в підготовці дитини до навчання відіграє її здоров'я. Робіть все від вас можливе, щоб дитина була здоровою, ситою, загартованою.

Школа і сім'я. Це один довгий ланцюжок, який здатен побороти всі труднощі. Без вашої допомоги я не в силі буду донести до сердець і розуму все те, що ви хочете бачи­ти у своїх дітях. Давайте будемо толерантними, взаємоввічливими, доброзичливими, терплячими, небайдужими до своїх дітей.

Промине чотири роки, й тоді можна буде з гордістю сказати про результат нашої з вами співпраці, про всі перемоги, здобутки, знання й уміння, яких набули наші діти. Не забувайте:       _ч

Школа - Майстерня Людяності;

Школа - Майстерня Гуманності;

Школа - Співтовариство вчителя та учня;

Школа - Храм!

З повагою ваш вчитель

Вчіть дитину вчитися!

(збори-лекція для батьків)

Пролунав перший дзвінок. Радість, тривога, задоволення, гордість охоплюють кожного, хто пере­ступив шкільний поріг вперше.  Це не тільки першо­класники, а й їхні батьки, родичі, друзі.

Чого чекають від школи діти, батьки? Мабуть, міцних знань. Але чи може навчання йти в розріз з вихованням? Ні! Виховуючи дитину, ми вчимо її вчи­тися. Цих умінь дитина почала набиратися з першого дня своєї появи на світ. Найрідніші люди, родинне коло, близьке оточення поклали початок у вихованні й навчанні нової людини.

А сьогодні ця людина, зі своїми звичками, пере­конаннями, індивідуальними потребами прийшла до школи. І вчитель продовжує вести її по стежині життя. Шановні батьки, без вашої допомоги, без вашого влас­ного прикладу, вчитель не в змозі буде дати все те, на що ви і ваша дитина сподіваєтеся. Давайте будемо вза­ємно ввічливі, толерантні, стримані, терплячі стосовно до себе, до дітей, один до одного. Щоб досягти вели­ких успіхів у навчанні, потрібно створити такі умови, щоб дитина відчувала свою перемогу над подоланням труднощів, відчувала власний успіх, відчувала потребу бути корисною для себе й оточуючих людей, виконую­чи навчальне завдання, неочікувано для себе доходила висновку, що розкриває всю красу процесу пізнання. Необхідно активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів.

Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдан­ня вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інстру­ментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: •  вміння спостерігати; •  вміння думати; •    висловлювати   думкупро   те,   щобачу,   роблю, думаю, спостерігаю; •  читати; •  писати.

«Хіба школяр не вміє вчитися? - дивуються деякі батьки. - Адже дитина ходить у школу, виконує уроки. Невже цього недостатньо?». Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціональ­но оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інте­лектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю в навчанні. Яка участь батьків у даному процесі? На думку О. Савченко, сім'я може зробити дуже багато, зокрема:

•  привчати дітей до режиму дня;

•  виховувати організованість;

•   озброювати раціональними способами запам'ято­вування;

•  розвивати мислення, спостережливість та обов'яз­ково - прагнення до самостійної праці.

Успішне навчання молодших школярів тісно пов'я­зано з організацією їхнього робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на робочому місці протягом виконання домашнього завдання. Це допомагає уник­нути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння формувати майбутню діяльність, тобто визначати мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійсню­вати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання: спочатку треба думати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, з чого робиш поділ, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, заохочуйте най­менші прояви самостійності: «Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому й виконала завдання правильно. Я рада за тебе».

Якщо дитині важко передбачити послідовність вико­нання роботи, батьки з успіхом можуть використову­вати прийом «роби, як я» («Якби я це робила, - каже мама, - я б спочатку...»).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно про­читати текст, поділити його на логічно завершені час­тини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Варто пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступо­во. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно закінчені уривки, складати план, здій­снювати спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану - вміти визначити головну думку твору.

Відтак виявлено наступне вміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися, — вміння визна­чати головні й другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні даному предмету, поділяються на головні й другоряд­ні. Головні - це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати даному об'єкту, а в іншо­му - ні. Так, наприклад, головна ознака м'яча - кругла форма. Оскільки він може бути великим і малень­ким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м'яча - ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру «Хто більше?». Виберіть якийсь предмет (наприклад, сніг) і постарайтеся виділити якнайбільше властивос­тей (холодний, блискучий, білий, м'який, іскристий, ранній, глибокий, дрібний). Які серед цих ознак голов­ні? Чому? Поміркуйте разом.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослого. Адже здебільшого в процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: «Переписувати в зошит вправу чи випи­сувати лише окремі слова?», «Задачу розв'язувати окре­мими діями чи виразом?» тощо. Щоб цього уникнути, важливо насамперед навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати в щоденник.

Формуванню вміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють «графічні диктанти». Суть вправи поясніть дитині так: «Зараз ми будемо малювати узор. Робити це потрібно так: я буду говорити, в який бік і на скільки клітинок проводити лінію, а ти виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця».

Уміння вчитися включає в себе і навички умілого користування підручником. Дитина повинна вміти швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є закладки. Поряд з цим важливо вчити дітей знаходити за вказаним номером сторінку в підручнику, номер вправи чи задачі.

Основні вимоги до роботи з навчальною книгою у початкових класах такі:

•    вміти  користуватися   змістом,тобто   знати,   що назви всіх оповідань, віршів, байок є в змісті; •    користуватися   тлумачнимсловником,   у  якому пояснюються невідомі або маловживані слова; •  знаходити червоний рядок (початок абзацу), абзац. Учні повинні знати, що виділені жирним шрифтом слова, визначення обов'язково треба прочитати кілька разів, щоб запам'ятати.

При вивченні віршів рекомендуємо молодшим школя­рам таку послідовність дій:

1.  Уважно прочитай вірш, вдумайся в його зміст.

2.  Вивчи перший стовпчик, потім другий.

3.  Повтори перший з другим.

4.  Вивчи третій стовпчик.

5.  Повтори всі стовпчики.

6.  Повтори вірш увечері й зранку, дотримуючись від­повідної інтонації.

Обов'язковою умовою повноцінного успішного навчання є формування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому відпо­відь правильна або в чому її помилковість.

Молодші школярі порівняно легко оволодівають спо­собом перевірки завдань шляхом співставлення за зраз­ком. Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок. Щоб зосередити увагу учнів на складних у написанні словах, варто попередньо підкреслити їх олівцем у тексті, а потім порадити побуквено звірити ці слова.

Пізніше діти оволодівають складними способами перевірки: співставляють написане з вивченими пра­вилами; перевіряють, чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відпо­відають на контрольні запитання, які є в кінці теми.

Характерною особливістю математичних завдань є те, що правильність їх розв'язання не можна проконтро­лювати, співставляючи результат діяльності зі зраз­ком. Існують спеціальні способи перевірки математичних завдань: повторне розв'язання того самого прикладу, виконання оберненої дії, застосування переставної власти­вості додавання, розв'язування «кругових» прикладів.

Можна застосовувати й такі способи перевірки при­кладів: «Перевір правильність виконання, якщо відо­мо, що сума відповідей п'яти прикладів дорівнює 100», «Випиши всі приклади з відповіддю 50» (з двоциф­ровими результатами, з однаковими відповідями), «Перевір себе: кожна наступна відповідь повинна бути більшою, ніж попередня».

З метою перевірки правильності розв'язання зада­чі доречно запитати у малюка, про що в ній йдеться;

що відомо, а що потрібно знайти; як саме знайшов невідоме; чи впевнений у правильності результату; як можна перевірити. Такий підхід привчає дитину осмислювати виконану роботу, засвоювати спосіб мір­кування.

Навчаючи школярів перевіряти розв'язання задач, можна користуватися такими способами: встановлен­ня меж шуканого числа розв'язування задач іншим способом, складання і розв'язування оберненої задачі, встановлення відповідності між результатом та умовою задачі.

Відтак розглянуто найважливіші уміння, що склада­ють основу вміння вчитись. Формуються вони не лише прямим шляхом, а й опосередкованим.

Опосередковані засоби впливу - це передусім особистісно-орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичли­вості, радості спільної праці. Якщо в сім'ї склалися такі стосунки, учень не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати.

У народній мудрості йдетеся: «Хто думає, той і розум має». Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитан­ня: «Чому ти так думаєш?», «Як це можна довести?», «Ти впевнений?», «Чому ти вважаєш цей шлях пра­вильним?» та ін. Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: «Минулого разу ти допус­тив шість помилок у завдані, а цього разу лише три», «Молодець, ти вже навчився розв'язувати задачі на дві дії». Дитині так потрібна ваша підтримка!

Всі ці чинники в кінцевому результаті спрацьову­ють на відчуття кожною дитиною її значущості в сім'ї, колективі, в суспільстві. Цей успіх пробудить в дитині бажання вчитися, творчо розвиватися, духовно збага­чуватися.

Підготовка дітей до школиу сім’ї

Лекція

Мета. Ознайомити батьків із технологічними особливос­тями дітей шестилітнього віку, організацією правильно ре­жиму життєдіяльності першокласників. Вказати, як пра­вильно допомагати дітям у навчанні.

Форма проведення. Батьківські збори

Хід заходу

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для об­говорення з батьками.

У дитячому садку все було звично і просто. А у школі малюків чекає перебудова всієї їхньої діяль­ності за змістом і за формою. Щоденно чотири уроки і підготовка домашніх завдань, новий ритм праці й відпочинку, сильні переживання, часом і негативні. До того ж необхідність працювати з усім класом в одному темпі, коритися одним вимогам, численним «так треба»...

Які ж психологічні особливості дітей шестирічного віку? Тонкий знавець дитячої психології В.О. Сухом­линський відзначив: «Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу; в роки дитинства день здається нам дивним і нес­подіваним». І часом буває важко зрозуміти навіть власну дитину, яку ми близько спостерігаємо.

Кісткове — сполучний апарат молодших учнів відзна­чається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хря­щової тканини. Змінюється і м'язова система учнів мо­лодших класів. Так, уже в першокласників вага м'язів становить 27,5% ваги тіла. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Тому таким важливим для їхнього розвитку і працездатності є свіже повітря. Частота серцевих скорочень у молодшого школяра сталіша, ніж у дитини дошкільного віку, але все ж дуже змінюється під впливом різних рухів, позитивних та негативних емоцій. У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в до­рослих, психологи вирізняють чотири типи темперамен­ту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і мелан­холічний. Які їхні особливості?

Сангвініки швидкі й рухливі, вони легко спілкуються з ровесниками і дорослими, користуються повагою серед товаришів. За сприятливих умов виховання вони ростуть у міру рухливими і спокійними, вміють правильно реагува­ти на зміни обставин, а якщо умови виховання несприят­ливі — нерідко стають байдужими, безвідповідальними. Ці діти швидко засвоюють знання, але без система­тичних вправ легко втрачають набуті навички і вміння. Вчителеві й батькам треба дбати, щоб у таких дітей не згасав вогник допитливості, щоб вони мали на що спря­мувати свою активність, виявляли зацікавленість інтере­сами класу.

У дітей, для яких характерні легка збудливість, прояви сильних і тривалих почуттів — холеричний темперамент. Поведінка їхня енергійна і різка. На уроках вони часто нестримані: вигукують, починають відповідати, не дослу­хавши запитання вчителя, часто відволікаються. Поміче­но, що дітям — холерикам важче сконцентрувати свою увагу на певному предметі, внаслідок чого вони не помічають його суттєвих ознак, роблять поспішні виснов­ки. Все це створює значні труднощі у навчанні та вихо­ванні.

У дітей флегматичного темпераменту почуття збуджують­ся повільно, але ці почуття стійкі й тривалі. Психологи відзначають, що молодші школярі флегматичного харак­теру — повільні, з іншими дітьми спілкуються здебіль­шого неохоче. Діти — флегматики уникають таких видів діяльності, де вимагаються швидкість, рухливість. За сприятливих навчальне — виховних умов із них вироста­ють люди, які прагнуть усталеного порядку, організова­ності, поміркованості у побуті.

Надзвичайно чутливими є діти меланхолічного темпе­раменту. Дитина з цим типом нервової системи довго  перебуває під впливом почуттів. У спілкуванні діти — ме­ланхоліки неактивні, сором'язливі, важко пристосову­ються до нових умов. Вони прагнуть дружити лише з од­ним товаришем або граються самі. На зауваження реагу­ють болісно, нерідко плачуть. Вони часто губляться при опитуванні, хоча письмові роботи виконують добре.

Тип нервової системи, яким природа наділяє людину, дуже стійкий. Але в процесі виховання вроджені особли­вості дитини можна коригувати. Скажімо, непосидючу дитину зробити стриманою, надто сором'язливу, невпев­нену - - більш активною і впевненою. І, ясна річ, найважчими будуть перші місяці навчання. Психологи відзначають, що здебільшого у процесі на­вчання першокласники стикаються з труднощами трьох типів. Перший — пов'язаний з особливостями шкільно­го режиму (треба вчасно прокидатися, не пропускати за­нять, на всіх уроках сидіти спокійно тощо). Другий тип зу­мовлюється новим становищем дитини у колективі, ха­рактером взаємовідносин з учителем, ровесниками і бать­ками. Першокласники не одразу, часом важко, усвідом­люють свої обов'язки як члени колективу. Третій тип труднощів — у більшості першокласників приблизно в середині року з'являється байдужість до навчання.

Звісно, підтримувати у першокласників інтерес до нав­чання не завжди легко. Але за допомогою батьків навчан­ня може стати для малюків корисним і захоплюючим.

Кілька слів щодо перших розчарувань батьків.

Чимало мам і тат, ведучи дитину до школи, сподівають­ся на неабиякі її успіхи в навчанні, та мине кілька тижнів, і в декого з них з'являється занепокоєння: «Як це так, на­ша донька стільки знає, а приносить трійки. Ніколи б не подумав, що вчителька буде незадоволена Іринкою». Ви повинні пам'ятати, що шкільна наука — не тільки радісні хвилювання, а в першу чергу — організована, ко­пітка праця, до якої навіть здібна, розвинена дитина не завжди готова. Підготовлена до школи дитина повинна йти у перший клас із бажанням вчитися, здатністю зосереджувати свою увагу протягом тривалого часу, умінням слухати, діяти організовано. Ці якості починають формуватися не в ос­танній місяць перед школою, а значно раніше, а їхнім психологічним фундаментом є розвиток мислення, пам'яті, уваги, допитливості, уяви.

Яким же мусить бути розпорядок для першокласників? Найперша вимога — раціональне чергування занять, ак­тивного відпочинку, їжі та сну. Однакові дії, повторю­ючись щодня у певній послідовності, сприяють форму­ванню у дитини необхідних побутових, трудових і куль­турно — гігієнічних звичок, полегшують пристосування організму до нових умов. Систематичне дотримання режиму дня виховує у дітей такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, ор­ганізованість, уміння підкоряти свої бажання інтересам справи. Важливо забезпечити тривале перебування дити­ни на свіжому повітрі, регулярний сон (нічний не менше 10 годин, денний — 1,5 години), калорійне та різно­манітне харчування через 3 — 3,5 години. Такі норми відповідають фізіологічним потребам дитячого організму.

А як обладнати вдома робоче місце першокласника? Найкраще було б придбати домашню парту. На жаль, не завжди це можливо. Але і звичайні меблі можна присто­сувати для навчальних занять. Насамперед слід подбати про належне оформлення робочого куточка учня. Стіл повинен стояти так, щоб світло падало зліва. На сидіння стільця, розрахованого на дорослу людину, ди­тині під час виконання домашніх завдань бажано підкла­дати м'яку-подушку а до спинки прикріпити валик, щоб фіксувати положення тіла. Сидіти на краєчку стільця або навпаки, притулившись до спинки, шкідливо. Вдома, так само як і у школі, стілець повинен трохи заходити за кришку стола. Якщо ноги не дістають до підлоги, обов'язково слід зробити маленьку підставку, щоб була добра опора. Читаючи, виконуючи завдання у зошиті, дитина повин­на сидіти так, щоб відстань від очей до книжки станови­ла приблизно ЗО см. Виконавши уроки, дитина повинна прибрати зайві речі, приготувати ранець на наступний день. Якщо вже з перших днів ви наполегливо привчати­мете дитину до режиму, правильної робочої пози, вміло­го користування навчальним приладдям, то вже через декілька місяців у дитини сформується чимало корисних і необхідних для подальшого навчання звичок.

Для прикладу розглянемо таку педагогічну задачу.

Сьогодні наш першокласник прийшов зі школи похму­рий, неговіркий. Сидимо мовчки за обіднім столом. За­питань йому не ставлю, чекаю поки сам розповість, що трапилось. Але він мовчки йде бавитися, повертається, сідає за уроки. Я відчуваю, що його «гризе якийсь черв'як», не дає спокою. Коли уроки вже зроблені й си­нок готує ранець, я за звичкою хочу допомогти йому, щоб він швидше впорався з цією «складною» справою. Склад­ною тому, що син завжди щось забуває: то клей та чох­лик для уроків праці, то кольоровий папір...

Поспішаю і сьогодні допомогти, але син повертається до мене і каже:

—   Досить мене опікати. Що я  —«мамин синочок»?

—    Та я просто хотіла допомогти. Чому ти так грубо розмовляєш?

—   Тебе б так Лідія Іванівна відчитувала...

—   А в чому справа?

І тут я дізналася, що для уроку праці потрібно було принести цупкий картон. Син про це напередодні мені не сказав — забув. А на уроці, коли всі діти поклали на парти необхідний для роботи картон, з'ясувалося, що у нього немає, тому що мама забула покласти. І, природно, Лідія Іванівна сказала йому, що ранець треба складати са­мому, а не покладатися на маму... Питання для обговорення

1.  Чи доцільна надмірна опіка дитини? Як це відби­вається на формуванні особистості? 2. Порадьте матері, як привчати першокласника до по­рядку, сформувати в нього почуття відповідальності за шкільні справи. (Виступи батьків).

І навряд чи ви всі уявляєте справжню роль першого шкільного навчання. Давайте поміркуємо: приходить до школи 1 вересня неписьменний малюк, а в грудні уже прощається з букварем, наприкінці року може читати (більш — менш виразно) будь — який текст, рахувати в межах 100, розв'язувати задачі на дві дії, розрізняти фігу­ри... Він уміє робити ще багато іншого, знає чимало но­вого, думає, розмірковує, іншими очима дивиться на світ... І все це завдяки щоденній праці, яка часом буває одноманітною і складною.

Як допомагати першокласнику в навчанні? Чи всім дітям слід допомагати? Може краще, щоб вони з перших кроків ставали самостійними, адже вони вже учні?! Як перевіряти домашнє завдання? Головне   —   робити за дитину нічого не слід: виконувати уроки, збирати порт­фель до школи, малювати, виготовляти   аплікації — вже це дитина повинна робити сама, своїми, поки що не досить вмілими, руками.

Перший   місяцькорисно під час виконання домашніх завдань щодня посидіти з дитиною   непоруч,   а   десь близько.    Але  не для того, щоб підказувати, думати за неї чи гримати. Хай ви, батьки, насамперед подбаєте, щоб малюк вчасно сів за уро- ки, правильно поклав зошит,  не відволікався під час роботи, не гнувся, сидів у зручнійпозі.   Неприпустимо  також змушувати   першокласників братися до уроків  зразу ж після приходу зі школи. Між шкільним навчанням і роботою вдома повинен бути неменш ніж двогодинний від­починок на свіжому повітрі.

За  шкільнимстатутом  у першому класі домашнє зав­дання розраховано на 45 — 60 хвилин. Спочатку слід виконувати математику, потім читання, письмо.

Процес перевірки якості ви­конання домашніх завдань, якщо не формально до цього підходити, багато дає для розвитку дитини. От, нап­риклад, читання. Син швидко прочитав кілька речень з букваря. Що ж далі? Навчання читання пов'язане з навчанням письма. Тому, перевіряю­чи, як дитина читає, звертайте увагу на правильну вимо­ву, частіше запитуйте: скільки звуків (або складів) в цьо­му слові? Скільки слів у реченні? Які ти знаєш слова на букву «ю», «с»? тощо.

Дуже часто на письмі першокласники пропускають або переставляють букви. Єдиний правильний шлях позбути­ся цього — систематичний звукобуквений аналіз слів, тобто перед тим, як писати слово, дитина повинна визна­чити, скільки в ньому звуків, букв, які в слові склади. З самого початку привчайте дітей писати не по буквах, а по складах, звіряти написане з підручником. Перевіряючи завдання з письма, зверніть увагу дитини на те, з якої літери починається перше слово в реченні, які знаки ставляться в кінці речення, з якою інтонацією слід про­читати речення.

Важливим завданням початкового навчання є розвиток мови учнів. Тому слід навчати дітей правильно і точно відповідати на запитання, виразно описувати певний знайомий предмет або явище. Перевіряючи розв'язання задачі, корисно запитати ди­тину: Що головне в умові задачі? Що треба знати? Яку дію для цього треба виконати? Чому саме цю? Чи можеш ти скласти подібну задачу? Як перевірити розв'язання?

Запропонуйте перерахувати предмети, що оточують дитину, знайти у кімнаті речі, схожі на певні геометричні фігури, намалювати їх. Звичайно, працюючи, в перші мі­сяці навчання вчитель не вдається до негативних оцінок,  а до оціночних суджень. І коли дитина каже, що вона одержала в школі, обов'язко­во поцікавтесь, як саме вона від­повіла, що вчитель їй на це сказав.

І як ставитися до «двійки»? — час­то запитують батьки. У першому класі вчителі ставлять двійки дуже рідко, у виключних  випадках.   Якщож   вона з'явилась в учня раз, другий, це — три­вожний сигнал. Головне, не робіть пос­пішних висновків, не вживайте «дієвих» заходів. Важким, але надійним шляхом є з'ясування причин і правильна, погоджена з учителем щоденна допомога.

І останнє. Першокласник тільки починає довгий шлях у країну знань.  Ніколине поділяйте ні для дитини, ні для себе нав­чальні предмети на головні й друго­рядні. При такому підході прагнення виховати   всебічнорозвинену   осо­бистість залишається гучною фразою. Як змалесенького джерельця починається велика ріка, так і в копіткій праці вихо­вання людини все важливо і взаємо­пов'язане.

II.  Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.

III.Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.    Підсумок зборів. 

Особливості формування особистості молодшого школяра

Молодший шкільний вік - це період життя дитини з 6 до 10 років. В цей час відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри поступово займає навчання. Кістково-сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, в кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважити, щоб запобігти можливому викривленню хребта. У першокласників повільно розвиваються дрібні м'язи кисті. Через це вони недосконало координують рухи, відчувають значні труднощі в володінні графічними навичками. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря.

Під впливом навчання у молодших школярів поряд з мимовільним запам'ятовуванням розвивається довільна пам'ять, яка відіграє провідну роль в опануванні знаннями. Діти частіше вдаються до спеціальних прийомів запам'ятовування : смислового групування матеріалу, поділу тексту на частини, складання плану прочитаного тощо. Молодші школярі використовують найпростіший спосіб довільного запам'ятовування - переказ.

Мислення першокласників конкретно-образне, проте у процесі навчання у його структурі зростає роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв'язувати дедалі складніші пізнавальні та практичні задачі, висловлювати власні судження, міркування. Інтенсивно збільшується словниковий запас школяра, зростає кількість слів у реченнях, кількість речень, удосконалюється їх синтаксична будова. Тому так важливо привчати дітей висловлювати чітко, зрозуміло, говорити у відповідному темпі, контролювати своє мовлення.

Процеси гальмування починають переважати над процесами збудження, що створює важливі передумови для формування емоційно-ВОЛЬОВИХ якостей особистості. Учні початкових класів характеризуються підвищеною емоційною вразливістю. Тому так важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покарання, вміти володіти словом.

Психолог радить

Ваша дитина прийшла в школу. З перших днів вона відчуває труднощі, не може сконцентрувати свою увагу на навчанні. Для того щоб допомогти дитині перебороти труднощі першого періоду навчання, вам доведеться іноді пожертвувати своїм власним часом. В перші дні навчання першокласника необхідно приділити йому максимум уваги. Перш за все необхідно звернути увагу на створення належного психологічного клімату в сім'ї. Дитина не повинна бути ображеною, подавленою, слідкуйте за її настроєм, станом здоров»я.

Головною умовою шкільних успіхів є усвідомлення дитиною, що вона любима і дорога для своїх батьків. Не давайте шкільним проблемам змінювати своє ставлення, до дитини. Будь-яку серйозну розмову про школу можна розпочинати при умові, що: - в даний момент є душевний контакт між дитиною і вами; - відсутні сторонні особи, навіть якщо це близькі ( наприклад, бабуся, дідусь, сестричка, братик) Уникайте ситуації, коли проступок дитини вам повідомляють при ній.

При розмові з дитиною - ніяких протистоянь: «Неприємність у нас спільна, подумаємо разом, як з неї вибратись, як зробити щоб уникнути її надалі».

Ви самі повинні визначати міру необхідності додаткових навчальних занять дитини, допомоги їй. Дуже важливо знайти привід для похвали дитини за найменший реальний успіх. Ні в якому разі не порівнюйте дуже посередні результати дитини з еталоном (шкільною програмою, успіхами однокласників, прикладом дорослих).

Порівнювати результати навчання дитини можна тільки з нею самою і хвалити за покращення її особистих результатів (наприклад, «цього разу ти написав краще, ніж минулого»).

Якщо ваша дитина далеко не найкраща в навчанні, що надзвичайно ранить ваше батьківське чи материнське серце, все ж найдіть в собі душевні сили підтримувати будь-яку ініціативу своєї дитини, її захоплення, не ставлячи їй в провину неуспіхи в школі. Навпаки, підкреслюйте щоразу,, що раз вона навчилась щось робити добре, то поступово навчиться і всьому іншому.

Дуже посилює позиції дитини в школі ваше уважне ставлення до вимог учителів.

Якщо у вас виникають запитання навчального і виховного характеру, знайдіть час зайти в школу, щоб порадитись, взнати, які нові вимоги ставляться до учнів.

Певний діловий настрій створює одяг дитини. Обговоріть з дитиною, що вона одягне завтра в школу, намагайтеся в розмові дотриматися ділового тону і підкресліть, що навчання - це серйозна «доросла» справа.

Допомагаючи своїй дитині підготуватися до навчання, будьте до неї гуманні, чуйні, терпимі: адже можливо, що вона саме зараз просто скучає за своїми друзями в дитсадку, на вулиці. Згадайте себе в дитинстві. Дитині потрібен час для адаптації до шкільного життя, цей час триваліший, ніж в дорослих.

Учіть дітей правильно працювати

Ваша дитина пішла в школу. Кожного дня вона повинна осягнути багато нового, встигнути зробити багато корисних і цікавих справ:

відвідати школу, погратися на вулиці, допомогти батькам дома по господарству, відвідати гурток чи спортивну секцію, почитати, подивитись телепередачу і тощо. На все це потрібно час.

Доба має 24 години : 9-10 годин ваша дитина спить, 4-6 годин перебуває в школі за партою. А ще допомога батькам в

господарських роботах. Ось і залишається щоденно 5-6 годин вільного часу. Розумно його використати не всі уміють.

Обов'язок батьків - навчити учня раціонально використовувати свій час, виховувати звичку постійно і правильно планувати свій вільний час.

І почати потрібно з складання чіткого режиму дня учня.

Режим дня - це встановлений розпорядок праці, відпочинку, харчування і сну.

Виконання режиму дисциплінує учня, привчає до організованості, розумного використання свого часу.

Дотримання режиму дня - це запорука здоров'я.

Режим дня залежить від індивідуальних особливостей дитини, умов життя, але основні рекомендації психологів, гігієністів і лікарів мають бути виконані.

Орієнтовний режим дня першокласника:

Підйом7.00 Ранкова гімнастика, водні процедури,

ранковий туалет, прибирання постелі7.20-7.35

Сніданок         7.35-8.05

Дорога в школу7.35-8.05

Навчальні заняття в школі                                8.05-11.50

Дорога з школи додому                                   11.50-12.20

Обід13.00-13.30

Післяобідній відпочинок (сон)                          13.30-14.30

Перебування на свіжому повітрі14.30-16.30 Допомога у господарських справах, читання, малювання, ліплення тощо

(за вибором дитини)                                          16.30-17.30 (Перерва - підвечірок)

Перебування на свіжому повітрі                        17.30-19.00

Вечеря і вільні заняття                                      19.00-20.00

Підготовка до сну20.00-20.30

Сон20.30-7.00

Ранкова гімнастика

Кожний свій день дитина повинна розпочинати з ранкової гімнастики ( зарядки). Вона полегшує перехід від сну до робочого стану, дозволяє «зарядити» організм бадьорістю на цілий день. Ранкова гімнастика -перший і обов»язковий крок на шляху фізичного досконалення. Приблизна тривалість зарядки для першокласника 5-10 хвилин.

Вправи необхідно виконувати на свіжому повітрі або в кімнаті з відкритою кватиркою.

Температура повинна бути не нижчою 15-16 градусів. Вправи виконуються в певній послідовності: спочатку потягування, потім вправи для рук і плечового поясу, тулубу, ніг. В кінці - біг, стрибки, а на завершення - ходьба з поступовим зниженням темпу.

Головне правило - зарядку привчайте робити постійно. Тож виховуйте у дитини силу волі.

Про особисту гігієну

Дотримання особистої гігієни - обов'язковий компонент режиму дня. Кожній людині необхідно тримати своє тіло в чистоті і охайному стані.

Привчіть дитину щоденно після сну і перед сном вмиватися і чистити зуби.

Для цього потрібно мати власну зубну щітку, рушник для обличчя і рук, окремо рушник для ніг.

Руки необхідно мити з милом перед кожним прийомом їжі.

Особливу увагу приділяйте нігтям на руках і ногах. Нігті необхідно підстригати не рідше одного разу в десять днів. Обтирання і обливання тіла прохолодною водою - дійовий засіб загартування організму і попередження простудних захворювань.

Постільну білизну необхідно змінювати один раз в тиждень. Труси, носки, колготки міняють кожні 2-3 дні і по мірі забруднення.

В школу дитина повинна йти у чистому, випрасованому одязі, мати охайну зачіску.

Працездатність і втомлюваність

Працездатність людини змінюється протягом дня. В різні дні тижня працездатність теж змінюється. У школярів найбільш висока працездатність спостерігається з 9.00 до 11.00. Потім її рівень знижується..

Другий підйом працездатності приходиться на 15-17 годину дня, але в цей час працездатність дещо нижча ніж в ранкові години. Під кінець дня, особливо в вечірні години, працездатність знову знижується.

Крім добових коливань працездатності, відмічається її зміна і протягом тижня протязі тижня. Найвища вона у вівторок, а до кінця тижня вона знижується.

В процесі будь-якої праці людина стомлюється. Чим інтенсивніше виконується робота, тим швидше наступає втома.

Стомлюється людина і у випадках, коли приходиться довго сидіти в нерухомій позі.

Щоб попередити зниження працездатності, потрібно чергувати різні види діяльності дитини. Сприяє підвищенню працездатності також нічний сон (9-10 годин на добу).

Активний відпочинок

Дитина краще всього відпочиває і відновлює свої сили і працездатність, коли один вид діяльності змінюється іншим. Для цього в режимі дня передбачається чергування занять з відпочинком.

Відпочивати потрібно активно, виконуючи фізичні вправи. Вони підвищують постачання крові в головний мозок і мускули, поліпшують самопочуття. Прогулянки і ігри на свіжому повітрі, спортивні заняття сприяють зниженню втомлюваності.

Кращий вид відпочинку - це заняття спортом. Спорт- це фізичне загартування, радість успіху, а головне здоров'я. Батькам слід це завжди пам'ятати. Харчування учня

Приймати їжу першокласнику необхідно 4-5 раз на день через кожні 4-5 годин.

Добовий харчовий раціон ділиться таким чином, щоб не перевантажувати організм, їсти потрібно в один і той же час. їжа повинна бути рідка і напіврідка, напівгаряча. Так вона краще .засвоюється організмом. Рекомендується їсти супи, борщі. Дуже корисні фрукти і соки.

Першокласник має ситно снідати, адже попереду важкий трудовий день.

Обід має складатися не менш, як з трьох страв.

Підвечірок і вечеря мають становити 20 відсотків денного раціону.

Перед їдою необхідно мити руки, а після їди прибрати за собою посуд і помити його.

ВІЛЬНИЙ час

Слідкуйте, щоб свій вільний час дитина використовувала раціонально. Це може бути читання цікавої книги, малювання, вишивання, в'язання, спортивні ігри, музичні вправи та інші корисні і цікаві справи. На свіжому повітрі дитина повинна бути 3-4 години в день

У вихідні дні першокласникам треба дотримуватися встановленого розпорядку дня. Необхідно збільшити ( до 4-5 год)

перебування дитини на свіжому повітрі, але не зменшувати вимог до самостійності у самообслуговуванні.

Слідкуйте, щоб дитина не проводила весь свій час перед екраном телевізора. Час, який проводить дитина біля телевізора, повинен дорівнювати не більше 1 години три - чотири рази протягом тижня. Телевізор потрібно дивитися при денному освітленні на відстані не ближче 2 м до екрана.

Перед сном потрібно провітрювати кімнату. Температура в спальній кімнаті повинна бути 15-16 градусів.

У вихідні і канікули

У вихідні і канікулярні дні дитина повинна більше бути на свіжому повітрі, ходити в кіно, театр, на екскурсії, займатися спортом, кататися на ковзанах, лижах, санках, грати в споптивні та рухливі ігри.

Але і у ці дні дитина повинна дотримуватися певного режиму дня.

Дитину потрібно залучати до праці по господарству, доручити їй доглядати за рослинами і тваринами.

Слід допомогти дитині планувати свій вільний час.

Режим дня під час канікул

Підйом

Ранкова гімнастика

Свіданок

Заняття за інтересами,

допомога по господарству

Прогулянка, ігри, екскурсії

Обід

Післяобідній відпочинок, сон

Прогулянка, спортивні рухомі ігри

Підвечірок

Заняття за інтересами

Вечеря

Вільний час, прогулянка перед сном

Підготовка до сну, особиста

гігієна

Сон

8.00

8.00-8.30 8.30 - 9.00

9.00-11.00

11.00-14.00

14.00-14.30

14.30-15.30

15.30- 17.00

17.00-17.15

17.15-19.30

19.30-20.00

20.00-21.00

21.00-21.30 21.30-8.00

Виконання даних рекомендацій сприятиме зміцненню здоров»я, працездатності першокласника.

Гра - не просто забава

Ваша дитина пішла до школи. Вона уважно слухає вчителя, виконує його вказівки, оволодіває знаннями, але психологічно ще залишається дитиною, яка любить гратися. Тобто зміна провідної у дошкільному віці ігровій діяльності на навчальну відбувається не одразу, а поступово. Гра допомагає школяреві включатися у навчання, оволодівати складною професією «учня». Вона впливає на розвиток пам'яті, мислення, уяви, сприяє процесу застосування знань, умінь і навичок, соціальний досвід дитини. Крім того, спільна гра з дитиною має ще один важливий аспект: лише через спілкування з дитиною дорослий проникає в ЇЇ душу, сприяє виникненню довіри і взаєморозуміння.

Вчені по різному класифікують ігри: творчі, сюжетно-рольові, дидактичні та ін. Я пропоную вам так звані «домашні» ігри. Ви можете гратися з дітьми тоді, коли відпочиваєте чи готуєте вечерю, йдете вулицею або їдете в тролейбусі.

Ось деякі з них:

«Яке слово довше ?»

- Зараз ми з тобою будемо порівнювати слова. Я назву два слова, а ти визнач, яке з них довше. Запам'ятай: порівнювати треба самі слова, а не ті речі, які ними називаються. Хвіст-хвостик, черв'ячок-змія, кіт-котик, ніж- голка, річка- стрічка.

«Знайди зайве слово»

Дуб, сосна, бузок, ялина. Капуста, слива, картопля, морква.

«Що я задумала?»

Я задумала якийсь предмет. Відгадай, що я задумала. Але для цього постав мені кілька запитань, які допоможуть тобі дізнатися про це.

«Хто більше скаже?»

-  Позмагайтеся, хто з нас більше поставить запитань до одного і того ж об'єкта.

«ІІа'іви предмет?»

-  І Іачни п»ять предметів жовтого (або іншого) кольору; п»ять предметні ч пластмаси; п»ять предметів однакових за формою...

Загальні правила ігор

1. Гра повинна приносити радість і дитині, і дорослому.

2.  Зацікавте дитину, але не змушуйте її гратися, не викликайте перенасичення грою.

3. Всі завдання діти мають виконувати самостійно.

4. Завдання мусять бути посильними для дітей.

5. Більше хваліть за успіхи.

6.  Не стримуйте рухову активність дитини, створюйте в грі невимушену обстановку.

7.  Влаштовуйте змагання на швидкість вирішення ігрових завдань.

Єдині вимоги до учнів

І. При вході в школу:

1.  Витри взуття. Верхній одяг і головний убір повісь на вішалку.

2.  Пропусти вперед вчителів.

3. Вхід учнів у школу розпочинається за ЗО хвилин до початку занять.

4. Не принось до школи зайвих речей. 

ІІ. На уроках:

1.  Після дзвінка на урок займи своє робоче місце і підготуй все необхідне для уроку.

2.  Не запізнюйся на уроки, не виглядай з класу.

3.  При вході в клас вчителя вітай його вставанням і сідай після відповіді вчителя. Коли до тебе звертається вчитель, встань.

4.  Відповідаючи з місця, учні стоять за партою чи сидять (за вказівкою вчителя)

5.  Відповідаючи біля дошки, стій прямо, обличчям до класу. Відповідай чітко, голосно.

6.  Щоб звернутися до вчителя, підніми руку, не відриваючи ліктя від парти.

7.  Виходь із класу тоді, коли вчитель оголосить урок закінченим.

ІІІ. На перервах:

1. Виходь з класу в коридор або на двір.

2. Не забруднюй підлогу, давай дорогу старшим.

IV. Зовнішній вигляд учнів у школі:

1. У школу приходь чистим і акуратним, май носову хусточку, акуратну зачіску.

2. Учні повинні бути в учнівській формі. Бережи свій одяг.

3. На уроки фізкультури приходь в спортивній формі.

V. На вулиці і громадських місцях:

1. Вести себе скромно, не кричати, там, де це не прийнято.

2. Поважай старших, уступай їм дорогу й місце, попроси у них пробачення, якщо ненароком допустив необачність.

3. Учням дозволяється бути за межами дому до 9 години вечора

VI. Вдома:

1.  Будь ввічливим і допомагай в сім'ї.

2.  Виконуй режим дня.

VII. Під час позакласних заходів:

1.  Своєчасно з'являйся на заняття гуртків, ранки.

2.  Вітай вчителів і гостей вставанням та уступай їм місце..

3.  Будь уважним і не перешкоджай товаришам.

VIII. Збереження громадського і особистого майна:

1.  Підручники, книги, зошити повинні бути чистими, обгорнутими      папером чи обкладинками. Не роби в них поміток, не загинай листків. Не починай нового зошита, не закінчивши старого, не виривай з зошитів листків.

2.  Утримуй в порядку робоче місце в школі і в дома, не пиши на     партах, столах, стінах, дверях, не псуй їх гострими предметами.

3.  Бережи шкільне і громадське майно та зелені насадження.

4.  Шкода нанесена шкільному і громадському майну відшкодовується за рахунок батьків.

Пам'ятка для батьків

1.  На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов'язку перед суспільством і сім’єю.

2.   Відвідуйтезбори   і   заняттядля   батьків.   Учителі намагатимуться, щоб вони стали для вас доброю школою організації сімейного виховання.

3. Виділіть школяреві постійне робоче місце.

4.  Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (питайте : «Що цікавого було сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чим похвалила тебе вчителька? За що?» Замість традиційного «Чи з’їв усе те, що я дала тобі до школи? Не товаришуй з Миколою, бо він поганий хлопчик». Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не повинні  бути муштрою, моралізуванням. Головне - підтримуйте інтерес до навчання.

6.  Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, які проводяться в класі або школі.

7. Намагайтеся вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями - природна потреба малюка.

8. Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр, на виставки тощо, привчайте слухати музику, читати художнюлітературу;   підтримуйте   інтересдо   техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

9. Систематично привчайте малюка до праці.

10.  Пам’ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель-ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте в розмові з ним. Не робіть цього у присутності дітей.

Умови успішного виховання дітей у сім'ї

Головним завданням сімейного виховання є гармонійний, всебічний розвиток дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізація її творчого потенціалу.

Насамперед, зазначимо, що загальної для всіх формули успішного виховання дітей у сім'ї не існує, оскільки вона залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо.

Основними умовами виховання учнів, які можуть бути використанні в кожній сім'ї з урахуванням її особливостей, на наш погляд, є:

1. Здоровий мікроклімат у сім'ї, його тональність і загальна спрямованість.

Добре, коли сім'я дружна, всі живуть разом цілеспрямованим і радісним життям, де всі люблять один одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи. В таких сім'ях, якщо і виникають окремі розбіжності думок і суперечки, вони розв'язуються без роздратувань, приниження людської гідності, крику, взаємних образ. В сім'ї панує повага до думки інших членів сім'ї, цінується авторитет батька й матері, дідуся і бабусь

2. Довір'я до дітей, надання їм самостійності.

Якщо дитина бачить, що дорослі вірять в її сили, чесність, доброту, порядність, переконані в тому, що вона зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір'я окрилює її, вселяє впевненість в своїх силах, породжує бажання стати кращим. Довір'я сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат у сім'ї більш благополучним.

3.  Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини — бабусі і дідуся

Батьки мають бути прикладом для своїх дітей у відносинах з своїми батьками і їхніми дідусями і бабусями. Учіть дитину з повагою, чуйно ставитися до них, цінувати думку старших у родині.

4. Єдність вимог усіх дорослих у ставленні до дітей

Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім'ї різних вимог, неузгоджених впливів. Єдність вимог, їх розумна послідовність потребують від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Виключіть з життя сім'ї свавілля, егоїзм, дрібні розрахунки. Пам'ятайте: виховання дітей у сім'ї не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти - майбутнє нашої держави. Вони будуть творити історію, вони стануть теж батьками і матерями, які теж виховуватимуть дітей. Наші діти - це наша старість. Правильне

виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед державою.

Домашні завдання батькам

1. Розкажіть дитині про свою сім'ю, родичів. Намалюйте разом родовідне дерево.

2.  Відвідайте із сином ( донькою) могили ваших предків, розкажіть про них. Упорядкуйте могили, посадіть квіти.

3.  Доберіть разом з дитиною до кожного режимного моменту образний     віршик,     прислів'я,     приказку,     принагідне скористайтеся ними.

4.  Визначте рівень розвитку спостережливості сина (доньки). Поміркуйте, що ви можете зробити для розвитку пізнавальних інтересів, порадьтеся з учителем

5.  Проведіть спостереження, як син ( донька) запам'ятовує матеріал підручника: скільки разів читає текст, про себе чи вголос чи переказує зміст прочитаного. Порадьтеся з учителем, щодо оптимального запам'ятовування навчального матеріалу, розвитку пам'яті.

6.  У бесіді з сином (донькою) з'ясуйте, які з навчальних предметів викликають інтерес, які ні. Порадьтеся з учителем, як викликати інтерес до «нецікавих» предметів.

7.  Виявіть нахили, улюблені заняття, здібності вашої дитини. Порадьтеся з учителем, як розвинути здібності, стимулювати нахили, інтереси

8. Визначте тип темпераменту дитини. Враховуйте особливості темпераменту в спілкуванні з нею.

9.  Передплатіть для сина ( доньки) дитячу газету, журнал. Регулярно просіть дитину переказати прочитані матеріали, обговорюйте їх.

10. Розподіліть між членами сім'ї постійні домашні обов'язки. За потреби уточніть обов'язки, внесіть зміни в їх розподіл.

11.  Всією сім'єю обговоріть витрати на кожного протягом останнього часу. Сплануйте витрати на найближчий час (тиждень, місяць, перпективу).

12. Придивіться, як ваша дитина спілкується з ровесниками: як звертається до них, вирішує конфліктні ситуації, чи намагається прийти на допомогу, чи прагне до лідерства та ін. Які дії вашої дитини радують вас, які засмучують. Продумайте свої дії.

Що повинен знати і вміти першокласник

Учень першого класу повинен знати:

- свою домашню адресу, адресу школи, телефон, місце роботи батьків;

- шлях від школи до школи і назад;

- вміти самостійно, виконуючи правила дорожнього руху, переходити вулицю;

- відімкнути і замкнути двері своєї домівки, подзвонити по телефону Першокласник повинен самостійно одягатися, враховуючи при

цьому зміни погоди, роздягатися, слідкувати за своїм одягом, взуттям;

- вміти вмитися, зачісуватись;

- самостійно підігріти собі їжу, акуратно поїсти, прибрати зі столу;

- без нагадування мити руки перед їдою, після користування туалетом, по мірі необхідності.

Важливо навчити дитину вдома виконувати ранкову гімнастику, займатись самообслуговуванням:

Необхідно спонукати першокласника до розповіді про те, що було цікавого в школі, добирати книжечки, подібні до тих, які читала вчителька, розповідати вірші, казки. Батьки можуть запитати : Про що нове ти дізнався в школі? Чого не зрозумів? У які ігри грався з товаришами? Що робили на уроці математики (читання, музики і т.п.)?.

Учень повинен вміти, не відволікаючись, працювати, уважно слухати вчителя, батьків, самостійно виконувати їх поради:

вміти відповідати на запитання вчителя і інших дорослих;

вміти звернутися з запитанням, допомогою до товариша, знайомих і незнайомих людей;

вміти розподіляти, сплановувати свій час, без нагадування і допомоги виконувати завдання.

Уміння бути хорошим товаришем - одна з умов успішного входження дитини в новий шкільний колектив. Учіть дитину допомогти, виручити з біди, з радістю поділитися книгою, іграшкою, доброзичливо ставитись до помилок інших, до зауважень на свою адресу

Робоче місце першокласника

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Наявність раціонально обладнаного робочого місця сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності. Для учня бажано виділити окрему кімнату, а при її відсутності - залишити місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або прикріплюють полицю для книжок.

Основна вимога до обладнання робочого місця - меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця повинна бути такою, щоб нога усією ступнею торкалася підлоги, висота стола 55-65 см. для дітей ростом 120-150 см.)

Якщо в сім'ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений).

Оранжевий і червоний кольори, в цілому, мають збуджувальний ефект, але на певних ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня.

В робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, вирощена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблена власноручно, і розклад уроків. Радимо час від часу оновлювати інтер'єр куточка.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра - забезпечення правильної пози під час сидіння. Учень має глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково - кряжовою частиною хребта на спинку. Голова - у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед ( під кутом не більше 15 градусів). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.

Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити 30-35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки.

Вам, батькам, корисно посидіти з дитиною - не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжку чи зошити, не сутулився сидів у зручній позі.

Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці. Кожна річ повинна мати своє місце. Пенал з ручкою і олівцями -посередині, ліворуч - усе, що потрібно для роботи. Тут же підставка для читання.

Зробіть все так, щоб у вашої дитини не пропадав інтерес до навчання..

Контрольні навчальні нормативи і вимоги

1. Вміти грати у рухливі, народні ігри, забави чи естафети:

в одну гру — 1 рівень компетентності; у дві — 2 рівень; у три — 3 рівень; у чотири — 4 рівень.

2.   Вміти виконувати гімнастичні вправи з рівноваги на гімнастичній лаві чи низькій колоді:

а) стійка впоперек і вздовж;

б) опускання на колоді в упор присівши і вставання;

в) повороти у присіді;

г) зіскок вигнувшись і фіксування основної гімнастичної стійки. Вміти виконувати:

одну вправу — 1 рівень компетентності;

дві — 2 рівень;

три — 3 рівень;

чотири — 4 рівень.

3. Знати і вміти виконувати підготовчі вправи з плавання:

а) рухи ногами в положенні лежачи з утримуванням дощечки чи книжки руками;

б)  поєднання рухів ногами та руками і дихання в положенні лежачи;

в) поєднання рухів і дихання, лежачи на гімнастичній лаві. 

Знати  інамагатися   виконати   вправу—   1   рівень компетентності.

Вміти виконувати: одну вправу — 2 рівень; дві — 3 рівень; три — 4 рівень.

Формування загальнонавчальних умінь і навичок

Успішність навчання учнів значною мірою визначається рівнем оволодіння ними загальнонавчальними вміннями і навичками. До їх складу входять: організаційні (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання); загальнопізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати, запам'ятовувати й відтворювати матеріал); загальномовленнєві (основні елементи культури слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів).

Згадані види загальнонавчальних умінь і навичок функціонують у системі міжпредметних зв'язків і формуються безперервно протягом усього періоду початкового навчання відповідно до

можливостей програмового матеріалу з різних предметів та обов'язкового обліку попереднього рівня оволодіння ним.

Пропонований зміст загальнонавчальних умінь і навичок та його розподіл за роками можуть уточнюватися вчителем залежно від умов і особливостей роботи з певним контингентом учнів.

Організаційні вміння і навички: добирати обладнання для проведення уроку, розкладати його в потрібному порядку; включатися в роботу відразу після вказівки вчителя; дотримувати єдиних вимог до оформлення письмових вправ; розрізняти основні елементи навчальної книжки (обкладинка, корінець, сторінка), користуватися закладкою; дотримувати правильної постави під час читання і письма.

Загальномовленнєві вміння і навички: говорити в помірному темпі, чітко, вільно, виразно, з відповідною силою голосу; зосереджено слухати вчителя, відповідати на запитання за відомою і вільною моделлю, зв'язно (трьома-чотирма реченнями) передати почуте, побачене; з повагою звертатися до вчителя, учнів.

Загальнопізнавальні вміння: виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти розмір, форму, колір, смак тощо; знаходити у двох об'єктів однакові, схожі і різні зовнішні ознаки; зіставляти групи предметів за однією суттєвою ознакою, помічати зміни в спостережуваних об'єктах за орієнтирами, вказаними вчителем; зробити (з допомогою вчителя) висновок-узагальнення після виконання навчального завдання.

Контрольно-оцінні вміння: знайти фактичну помилку в ході зіставлення результатів власної роботи зі зразком; оцінювати наслідки своєї діяльності за орієнтирами, даними вчителем (правильно, красиво, що саме; якщо помилився, то в чому, що треба змінити, чого уникати в наступній роботі та ін.).

Ви і ваш син (донька). Тест для батьків.

«Чи правильно я виховую свою дитину?»

1.Ваш син (донька) прийшов додому зі слідами бійки. Як ви поведетеся:

1) оглянете синці, подряпини, умиєте дитину, трохи покараєте;

2) нервуєте, метушитеся, вирішуєте більше не випускати його на вулицю одного;

3) дуже схвильовані тим трапилося, караєте дитину.

2.Ви подарували своєму синові (доньці) годинник - річ, про яку він мріяв. Через кілька днів зі сльозами він повідомляє, що годинник загублений. Яка ваша реакція:

1) заспокоюєте сина (доньку) як можете, намагаєтеся відволікти його (її) від переживань; вам зовсім не шкода загубленого годинника, але коли бачите, як безутішно плаче дитина, ваше серце «розривається»;

2)спочатку вирішуєте бігти на пошуки, потім розумієте їх марність; вирішуєте, що «таким не вдячним і розбещеним дітям не варто робити дорогі подарунки»;

3) караєте сина (доньку), нагадуючи йому вартість речі. .

3. Син (донька) передає, що вчитель хоче вас бачити. Як ви до цього поставитесь:

1)ви спокійні і не панікуєте, але при першій можливості відвідаєте вчителя;

2) намагаєтеся з'ясувати, що накоїв син (донька); обіцяєте йому (їй) суворе покарання, якщо вчитель поскаржиться на нього (неї);

3) вирішуєте негайно дзвонити, або йти до вчителя.

4.Ваш син (донька) отримав низький бал. Для вас це несподіванка, бо хлопчик (дівчинка) завжди мав високий рівень знань. Як ви реагуєте?

1)засмучені, але вважаєте, що це не трагедія, регулярно займаєтеся з дитиною з цього предмета;

2)не знаєте, кого звинуватити в тому, що трапилося: сина (доньку) - «хлопчик відбився від рук»; чоловіка (жінку) - « це ж його спадкова обмеженість»; вчителя - «він нас просто зневажає»;

3) у сім'ї скандал, вас заспокоює тільки те, що в однокласника вашої дитини теж низький бал.

5. Ви посварилися з чоловіком (дружиною), дуже роздратовані, коли зі школи повертається ваш син (донька); хлопчик (дівчинка) в гарному настрої - його (її) похвалив вчитель, є надія піти з вами у кінотеатр. Як ви поведетеся:

1) нічим не видасте свого стану, йдете з сином (донькою) в кіно;

2)стримано   повідомляєте,   що поганосебе почуваєте, пропонуєте відкласти намічений похід;

3) прихід сина (доньки) ще більше дратує вас, про кіно не може бути й мови.

6. У вашого сина (доньки) незабаром день народження, він (вона) запросив гостей і з нетерпінням чекає свята. За день ви дізнаєтеся, що терміново приїжджають ваші друзі, з якими ви довго не бачились. Як ви поведетеся:

1)прибулі гості - не перешкода святу сина ( доньки), ви прекрасно можете провести час усі разом;

2) пояснюєте дитині ситуацію, просите перенести свято;

3) повідомляєте, що святкування дня народження відміняється.

7. Ви помічаєте, що з вашого гаманця починають зникати дрібні гроші. На свій жах дізнаєтеся : це справа рук сина (доньки). Якою буде ваша реакція:

1)ви збентежені, але поки що вирішуєте спочатку з'ясувати, навіщо дитині потрібні були гроші, а потім вже карати;

2) караєте сина (доньку), нічого не з'ясувавши;

3) упевнені: ваш син - злодій !

8.Під час неприємної розмови з сином (донькою) ви не стрималися і образили його. Через деякий час ясно зрозуміли, що дитина цього не заслуговує. Що ви зробите в такому разі ?

1) попросите у сина (доньки) вибачення, дасте собі слово надалі бути більш стриманим;

2) намагатиметесь встановити хороші стосунки з ним (нею),але вибачатися не будите, вважаючи, що це може похитнути ваш авторитет;

3) «Сам мене довів ! На те й батьки !» - відповідаєте.

9. Чим найбільше вас може порадувати ваша дитина ?

1) неабиякими здібностями ( з математики, малювання, спорту і т.д.);

2) відмінними успіхами у школі;

3) беззаперечним послухом.

10. Чим - засмутити?

1) посередніми здібностями ;

2) недостатніми навчальними успіхами ;

3) непослухом.

11. У чому - по вашому, основа щастя людини:

1) у силі волі;

2) міцному здоров'ї;

3) неабияких розумових здібностях.

12. В чому причина всіх невдач:

1) у необдуманих вчинках;

2) через надмірну самовпевненість ;

3) «так складається життя».

13. Якою ви хочете бачити свою дитину, коли вона виросте:

1) доброю людиною, справжнім другом;

2) хорошим спеціалістом;

3) знаменитістю.

14. Що найважче виховати у сина (доньки):

1) чуйність;

2) працьовитість;

3) порядність.

15. Яка якість, на вашу думку, важливіша для батьків: 1)самовладання;

2) вміння в усьому бачити смішне;

3) вміння вникати у справи дітей.

16. Чи вважаєте ви, що матеріальний добробут - головне в житті: 1)ні;

2) мабуть, у сучасному житті - так;

3) безсумнівно, так.

17. Який подарунок від сина (доньки) вам найдорожчий:

1) зроблена власноруч листівка;

2) букет квітів;

3) куплений за гроші сувенір (чи недорога, але потрібна річ).

18. Чи вважаєте ви, що ваш син (донька) «пішов не у вас»:

1) людей без недоліків не буває; у мене свої, в нього (неї) - свої;

2) інколи мені так здається ;

3) звичайно я таким не був (була).

19. Як часто ви нав’язуєте дитині свою точку зору:

1) намагаюся це робити лише у принципових питаннях;

2) вважаю, що це необхідно робити завжди ;

3) звичайно, тільки називаю це не «нав'язувати свою точку зору», а наставляти на шлях істини».

20. Чи вважаєте себе ідеальними батьками:

1) ідеальних батьків не буває, як не існує ідеальних людей;

2) не вважаю;

3) звичайно, бо не жалкую для своєї дитини, ні часу, ні зусиль. 

Шкала оцінки результатів відповідей:

1-й пукт-1 бал; 2-й-2 бали; З-й-3 бали.

Підсумуємо.

Від 20 до 25 балів. Ви самі можете давати поради щодо виховання дітей; володієте педагогічними якостями.

25-30. В основному, ростите дитину правильно, але не забувайте, що «нерви» - дуже поганий помічник у вихованні.

30-45. Ви повинні переглянути свої погляди на сина (доньку) і на себе теж. Якомога частіше згадуйте той час, коли самі були дитиною.

45-55. Часто буваєте несправедливі. Дивна річ: ви бачите різницю між поняттями «людина» і «дитина»

55-60. Вам треба було б добре подумати, перш ніж народжувати дитину.

Цей тест з деякими змінами взятий з «Книги для батьків» англійського педагога Дональда Тенесі..

Зі скриньки народної мудрості

Найкраща форма спадку, який залишають батьки своїм дням, це не гроші, не речі й навіть не освіта, а виховання безмежної працьовитості.

Костянтин Ушинський

Підготовка до зборів

Класний керівник готує анкети для учнів і батьків, пам'ятки для учнів та батьків, поради для батьків.

1ВАРІАНТ

анкета для учнів № 1

Пам'ятка для учнів «Як розвинути бажання виконувати домашні справи?»

1.   Скажи собі, що твоя допомога порадує близьких і   до­рогих тобі людей.

2.   Беручись до справи, візьми собі помічником пісню. Якщо в  тебе є така можливість, увімкни свої улюбле­ні мелодії. З ними робота йде веселіше. Можеш навіть неголосно підспівувати.

3.   Виконавши якусь частину роботи, оціни її і   похвали себе, помилуйся плодами своїх трудових зусиль.

4.   Якщо втомився, потанцюй і   трохи перепочинь.

5.   Закінчивши роботу, ще раз подивись, як у   тебе все вийшло,  виправогріхи,  похвали  себеза виконану справу,

6.   Напиши батькам жартівливу записку. Нехай і    вони тобі напишуть, упізнали вони свою квартиру чи ні.

7.   Ніколи не сердься через те, що довелося попрацюва­ти. Головне - - ти зумів перебороти себе, свою лінь, своє небажання працювати. Отже, ти сильніший за неї, отже, і   в   будь-якій іншій справі в   тебе все за­вжди вийде!

Анкета для батьків: 

•   Чи любить ваша дитина працювати?

•   Яку домашню роботу любить виконувати ваша дитина?

•  Вона може виконувати домашню роботу самостійно чи лише з вашою допомогою?

•   Як довго може працювати ваша дитина?

•   Вона виконує роботу залюбки чи неохоче?

•   Чи контролюєте ви виконання дитиною роботи по госпо­дарству?

•   Чи заохочуєте ви дитину за виконану роботу по господар­ству?

• Чи караєте ви дитину, якщо вона виконала роботу погано?

•   Чи цікавитеся ви трудовою участю вашої дитини в  житті класу?

•   Чи вважаєте ви трудову участь вашої дитини в    житті класу та школи обов'язковою?

Пам'ятка для батьків

*   Якщо ви постійно говорите вдома про те, що робота для вас покарання йкаторга, то як по-іншому про неї суди­тиме ваша дитина?

*   Якщо ви самі не станете для своєї дитини прикладом у   виконанні домашніх справ, то де вона зможе вчасно цього навчитися?

*   Якщо ви не проявляєте терпіння в   навчанні дитини до­машніх справ і   здебільшого робите все самі, чи думаєте ви. про те, що чекає її вмайбутньому?

*   Якщо ви зовсім не реагуєте на виконання домашніх справ вашою дитиною, то звідки в  неї з'явиться бажання роби­ти звичні справи ще краще?

*   Якщо вас цікавлять лише навчальні успіхи вашої дитини, чи не боїтеся ви виростити байдужу й егоїстичну людину?

Орієнтовний перелік домашніх обов'язків молодшого школяра

• Поливати кімнатні квіти.

•   Витирати пил.

•   Накривати на стіл перед обідом, вечерею.

•   Стежити за порядком на своєму письмовому столі.

•   Відповідати за порядок на книжковій поличці або в книж­ковій шафі.

•   Складати газети та журнали у певному місці.

•   Доглядати за свійськими тваринами.

•   Періодично виконувати повне прибирання у своїй кімнаті чи кутку.

•   Стежити за своїм одягом, пришивати ґудзики, вішалки тощо.

•   Відповідати за порядок у кухонній шафі.

•   Допомагати старшим по господарству.

пам'ятка для батьків

•  Дитина має якомога раніше дізнатися, де працюють її батьки, в   чому полягає їхня робота, наскільки вона важ­ка йвідповідальна. Дитина повинна розуміти, що добро­бут родини цілком залежить від праці батьків, від їхніх зусиль і старань.

•  Дитина має знати, з чого складається сімейний бюджет, чого потребує сім'я в   першу чергу; вона має навчитися заощаджувати сімейні гроші.

•  Якщо родина не відчуває матеріальних труднощів, не мож­на допускати, щоб дитина хизувалася цим перед одноліт­ками. Якщо ж родина незаможна, батьки мають піклува­тися про те, щоб у   сина чи доньки не виникав комплекс неповноцінності, щоб вони не заздрили іншим дітям.

•   Важливе значення має виховання чесності. Чесність — не вроджена якість особистості, анабута, насамперед, у  ро­дині. Нечесність - - це щось потаємне, приховане. Якщо дитина хоче яблуко й   відкрито заявляє про своє бажан­ня, це буде чесно. Батьки мають приділяти неабияку увагу вихованню чесності в дитини. Якщо ви дали своїй дитині якесь доручення, обов'язково перевірте його виконання, але так, щоб не образити дитину.

Десять золотих правил для батьків

Поради американського психолога доктора Віктора Клайна

1.Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте про те, щоб життя дити­ни не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розу­мового розвитку.

2.Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час вибору друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає смі­ливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти мають усвідом­лювати, що успіх і майбутній добробут залежать від них са­мих.

3.Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини формуються корисні на­вички: щира любов до батьків, приязне ставлення до людей, які їх оточують, зовнішня привабливість (одяг, манери), мож­ливість спостерігати належне соціальне спілкування (пове­дінка батьків, учителів), висока самооцінка, достатній запас слів, уміння підтримувати розмову.

4.Стежте за тим, щоб дитина не стала телеманом.

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лі­вої півкулі головного мозку, тим часом як вона обумовлює розвиток мовлення. Отже, згодом у дитини можуть виник­нути ускладнення під час спілкування. Телемани швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлена осмислення, не завжди корисна.

5.   Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має служити гарна поведінка батьків.

6.   Навчайте дитину шанувати сім'ю.

Добрі стосунки, любов і повага до сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7.   Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на мо­ральні орієнтири, поведінку людини. Тому уважно стежте, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8.   Будьте вимогливими.

Діти з почуттям власної гідності, високою самооцінкою, умінням робити щось краще за інших виховуються в сім'ях з високими вимогами, та не будьте занадто суворими.

9.   Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий шлях дитини на успіх. Не слід понад міру опікати своїх синів і до­чок, нехай вони знають, що шлях до успіху нелегкий і тер­нистий.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. 

Нехай вони все перепробують, нехай навчаються на влас­них помилках, звикають робити щось для інших.

Якнайбільше слідкуйте за дітьми.