Проблема вирішення конфліктних ситуацій завжди була і є актуальною для будь-якого сучасного суспільства. Конфлікт – це найбільш гострий засіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії між обома сторонами. Визначення шляхів психолого-педагогічної корекції поведінки молодших школярів є важливим завданням у запобіганні конфліктам серед дітей молодшого шкільного віку та їх гармонійного розвитку.

Молодші школярі стали частіше потрапляти у конфліктні ситуації, причому не рідкість, здавалося б звичайний конфлікт, – переходить в бійку, нажаль досить агресивну. І це лише одна з причин виникнення у дітей конфліктних реакцій.

Побувавши в середовищі молодшої школи, стає відразу зрозуміло, що спілкування учнів між собою носить досить максималістський характер. Діти вище норми розбурхані вже лише своєю присутністю у складі колективу класу. Як всі нормальні діти молодшого шкільного віку, вони люблять і розваги, і веселі ігри, і спілкування зі своїми друзями в різних формах взаємодії. Але, коли в процесі такого спілкування у школярів виникають відчуття лідерства, переваги, або бажання все узяти під свій контроль – ось тут починається агресія, набирає силу конфліктна ситуація, і, якщо її розумно  не врегулювати на ранній стадії – далі відношення переростають у відчуття ворожості, що веде взагалі до негативних стосунків і нервового психологічного клімату у колективі в цілому.Дуже високий рівень агресії, завищена зарозумілість, невміння і небажання вислухати товариша — все незмінно приводить до конфлікту.

МЕТА:навчити конструктивно розв'язувати конфліктні ситуації, коректно виражати свої почуття, аналізувати почуття співрозмовника; розвивати уміння спілкуватися у соціумі, враховуючи загальнолюдські цінності, почуття толерантності, емпатії; виховувати готовність до спілкування, вміти виражати свої емоції.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

?Розвиток комунікативних здібностей

?Вироблення навичок конструктивного вирішення конфліктів

?Підвищення згуртованості колективу

?Розвиток у дітей вміння розпізнавати  емоції інших

?Розвивати вміння виражати свої емоції

ОБЛАДНАННЯ: відеозаписмультфільму «Міст», проектор,  фліп-чарт, ватман, маркери,  казка «Хвости», «Скринька непорозумінь», опис ситуацій для розігрування сценки, таблиця почуттів, додатки до проведення заняття.

Категорія учасників: учні 1-4 класів

Тривалість: 1 година.

Хід заняття

Вступне слово психолога. Оголошення теми та мети заняття.

Доброго дня, дорогі діти. Сьогодні ми з вами здійснимо подорож до Країни «Миру та Злагоди».  На  вас сьогодні чекатимуть багато перешкод та завдяки нашим спільним зусиллям ми їх подолаємо і дістанемо ключик до чарівної країни  «Миру та Злагоди».

Тож прошу взяти з собою гарний настрій, терпіння, витримку  та винахідливість і ми вирушаємо!

Вправа « Приєднайтесь  до мене ті, хто…»

Мета: знайомство учасників, один з одним, формування довірливих взаємовідносин між учасниками, усвідомлення відмінностей між людьми та схожості між учнями класного колективу.

Що нам було легше долати  перешкоди та швидко приймати відповідальні рішення , давайте познайомимось та пізнаємо один одного трохи глибше за допомогою наступної вправи.

(Психолог починає вправу, а потім за ним продовжує вправу учасник, який виявив схожість інтересів з ведучим).

?Має світле волосся

?Любить малювати (співати,, танцювати, читати)

?Має родимки на обличчі

?Має старшого брата(сестру)

?Любить дивитись мультфільми

?Любить ходити до школи

?Любить своїх батьків

?Вміє пробачати

Обговорення гри. Під час обговорення варто підвести дітей до усвідомлення унікальності кожної людини.

Психолог: усі люди чимось схожі між собою, чимось – відрізняються, але це не привід казати, що хтось із низ кращий, а хтось - гірший. Інакше може статися щось схоже на  ту ситуацію, в якій опинились персонажі мультика , який ми зараз подивимось.

( демонстрація мультфільму « Міст» 

Обговорення мультфільму

?Що стало причиною суперечки?

?Чому не порозумілися персонажі?

?Хто правильно вчинив в даній ситуації?

?Як уникнути такої ситуації?

Вправа «Асоціації»

Психолог: Я прошу вас назвати слова  які  у вас  асоціюються  зі словом «КОНФЛІКТ»

Вправа «Конфлікт – це…»

Мета: з'ясування суті поняття «конфлікт»

Психолог  звертається до учасників групи із запитанням «Що таке конфлікт?», Які емоції виникають під час конфлікту?

Усі варіанти відповідей записуються на фліп-чарт. Після цього всі разом з'ясовують позитивну і негативну сторону конфлікту.

Підбиття підсумків.

Психолог: Ми з вами говорили, що під час виникнення конфліктної ситуації чи конфлікту  людина відчуває негативні емоції  і щоб позбутися їх ми з вами проведемо наступну вправу

Вправа: Закінчити  речення  „Я  ображаюся,  коли...”

Обговорення. Бажаючі зачитують закінчення речення: „Я  ображаюся, коли...”, а ведучий запитує, у кого ще подібні ситуації викликають образу. Підкреслюється, що названі ситуації образливі для більшості, а тому треба пам’ятати: „Якщо ти ображаєш інших сьогодні, до тебе ця образа повернеться завтра”.

Психолог: Головна умова миру і злагоди в колективі -  вмінні прощати образи та не забувати вибачитись самому. Наступна вправа допоможе вам це зробити.

Вправа «Я тобі вибачаю»

Мета: формування вміння вибачати образи та позбуватися негативних емоцій.

 Учасники стають у коло, по черзі пригадують образи, які колись і хтось завдав. Ведучий вказує на одного учасників групи і дає йому завдання: підійти до будь-яких трьох членів групи і вибачити їм образи, почуті у групі. Не можна, щоб учасник вибачав образи, висловлені тим учасником, до якого він підійшов.

Наступним гравцем стає той, до кого підійшов попередній гравець. Ведучий наголошує, що учасники групи мають запам’ятовувати висловлювані у групі образи і вибачати, не задумуючись, стосуються вони учасників групи чи ні.

Обговорення:

-Що ви відчували, коли виконували цю вправу?

-Що було найважчим?

Психолог: Ми з вами не раз говорили про те, що всі ми різні  і  зневажати або ображати когось за його відмінності не можна. Я пропоную вам послухати казку про наших знайомих  з лісової школи, яка називається «ХВОСТИ»             ( Додаток №1)

Вправа «Скринька непорозумінь»

Мета: формування навичок успішного розв’язання конфліктів.

Формуються малі групи. (Руханка «Молекули») Один учасник із кожної команди витягає зі «скриньки непорозумінь» опис певних ситуацій.

Кожна ситуація – це ситуація зародження своєрідного конфлікту. Знайдіть правильний вихід із ситуації, не спровокувавши конфлікт.

1-ша ситуація. Один учень каже іншому: «Я ніколи не сидітиму з тобою за однією партою: розляжешся, як слон, а мені незручно писати!»

Інший відповідає… (допишіть або розкажіть).

Прокоментуйте ситуацію.

2-га ситуація. Іде урок, учні виконують завдання. Раптом один учень починає стукати ручкою по парті. Учитель робить зауваження: «Сергію, не стукай, будь ласка, по парті, виконуй завдання».

Сергій відповідає: «Чому знову я? Знову крайній! Ви що, бачили?!»

-        Яка реакція вчителя на слова Сергія?

-        Як би вчинили ви у цій ситуації?

3-тя ситуація. Мама прийшла з роботи і каже доньці: «Скільки можна говорити?! Прибирай за собою, порозкидала все, неначе смерч пронісся у квартирі! Не дівчина, а нещастя якесь! Кажеш, я їй як об стіну горох!»

 - Яка реакція дівчини?

Як би вчинили ви на місці мами?

4-та ситуація. Учитель перевіряє домашні завдання. Дійшла черга і до Олега. Андрій Іванович, перевіряючи роботу учня, сказав: «Та що ж це таке? Цей нездара знову не зробив, як потрібно, написав у зошиті так, що нічого не розбереш!».

- Яка реакція учня?

- Як би вчинили ви на місці вчителя?

Висновок ведучого: серед звичок, які породжують конфлікти між людьми, особливо поширеними є надмірна емоційність, агресивність, вимогливість, неувага до потреб та інтересів інших, невміння вислухати інших.

Деструктивний спосіб мислення – розв’язання своїх проблем і конфліктів через насильство та агресію. Деструктивно мислити – означає працювати у напрямку самознищення, а не самовдосконалення. Якщо ви прагнете для себе миру, злагоди і любові, то ваш шлях – це свідомий контроль негативних думок і вчинків.

Руханка «Австралійський дощ»

Мета: зменшення психологічного навантаження учасників.

Психолог пропонує всім встати і повторювати рухи:

-        в Австралії здійнявся вітер (потирання долонями);

-        починає крапати дощ (клацання пальцями);

-        починається справжня злива (плескання по стегнах);

-        а ось і град, справжня буря (тупіт ногами);

-        буря вщухає, краплі падають на землю (клацання пальцями);

-        тихий шелест вітру (потирання долонь);

-        сонце (руки догори).

Вправа  „Так  і  ні”.

Мета: оволодіти навичками безконфліктної поведінки, зняти психічне напруження.

Інструкція:  „ Об’єднайтесь у  пари. Зараз ви будете сперечатися між собою. Але робити це я пропоную за допомогою тільки двох слів: „так” і „ні”. Вирішіть , хто з вас буде казати яке слово. Починайте промовляти слово досить тихо, поступово збільшуючи силу голосу, переходячи на сильний крик. Я в якийсь момент зупиню вправу, плеснувши в долоні. Почувши мене, зупиніться та кілька разів глибоко вдихніть повітря.”

Обговорення: Що ви відчували під час виконання вправи? Чи виникало відчуття агресії і в які моменти? Як змінилися відчуття після того, як вправу було закінчено? За яких обставин такий спосіб від реагування агресії може бути корисним, знімати психічне навантаження?

Вправа «Ваш настрій і побажання»

Мета: створення позитивного настрою.

Усі учасники беруться за руки і по колу говорять про свої позитивні емоції та висловлюють побажання іншим.

Вправа  „Як  виразити  образи  та  прикрість.”

     Із „загадкової  скрині” всі по черзі витягають половинки листівок.     На них записані: а) роль „ображаючого”, в чому полягає образа; б) роль „ображеного”, як він реагує на образи, як поводиться, реакція за „агресивним, пасивним або дипломатичним виходом”. Сценка повинна бути зіграна у перебільшеній формі.

Обговорення: про що свідчить та чи та форма поведінки. На дошці записуються продуктивні і непродуктивні способи вияву образи, прикрості. Зразок рольового списку:

-у вас просять книжку, а ви не даєте...

-ви пообіцяли подрузі зайти за нею, щоб разом піти на свято, але не зайшли..

-ви ненароком штовхнули дівчинку на уроці фізкультури

Руханка «Броунівський рух»

Мета: створити в групі атмосферу довіри та згуртованості.

Учасники ходять по кімнаті із заплющеними очима. Після оплеску ведучого кожен учасник бере за руку того, хто стоїть поруч і називає його ім’я. Після другого оплеску рух відновлюється. На два оплески підряд – вправа припиняється.

Вправа «Покажи емоцію» (15 хв)

Мета: Мотивування дітей на розуміння своїх та чужих емоцій

Пояснення: Ця вправа-пантоміма

Інструкція: Мені потрібен один доброволець. Зараз так, щоб ніхто не чув, я назву  якусь емоцію (скористайтеся додатком, але не показуйте його учасникам), яку йому потрібно буде зобразити за допомогою пантоміми, тобто без слів, а ви будете глядачами і спробуєте вгадати, що це за емоція. Хто перший вгадає, той буде показувати наступну емоцію. Отже, давайте почнемо.

Рекомендація ведучому: Якщо ви хочете, щоб усі могли взяти участь у цій вправі, зробіть так, щоб кожен зміг показати емоцію (наприклад, роздайте всім картки з різними емоціями або попросіть всіх учасників по черзі показати те, що ви скажете «на вушко» першого). Бажано почати з легких (на зображення) емоцій з додатка - «Щастя», «Печаль», «Злість», «Страх», «Радість», а потім переходити до більш складних.

Аналіз вправи:

• Чи важко було зрозуміти, яку емоцію показує людина?

• Чи важко було вам показувати емоцію? Чому?

Психолог: Є люди емоційні та раціональні.

• Емоційні люди краще розуміють і виявляють емоції, а головне - можуть висловити свою емоцію в той момент, коли її відчувають.

• Раціональні люди легше стримують себе і контролюють свої емоції, вони звикли вирішувати проблему, а не втішати і співчувати. Коли ж вони залишаються одні, і ніхто їх не бачить, при цьому є емоційний подразник (наприклад, фільм чи музика), вони можуть дозволити собі хвилину слабкості.

Протягом проведення вправи  ми будемо аналізувати, що відчули  після  показу тієї чи іншої емоції. Цей процес називається рефлексією або самоспостереження. Це дуже важливо робити і по життю, тому що тоді ми зможемо впоратися з випробуваннями, що звалилися на нас. Всі важливі рішення потрібно приймати на «холодну голову», а не «на емоціях». Самоспостереження допомагає нам «остудити» себе, допомагає зрозуміти, чому ми вчинили так, а не інакше, чому нас це зачіпає. Після такого самоаналізу легше прийняти правильне рішення і знайти шлях, яким варто йти.

Таблиця почуттів

Психолог: Ось ми і подолали всі перешкоди на нашому шляху і підійшли до скрині в якій знаходиться ключ до Миру і Злагоди, але він стане справді чарівним тільки після вашої допомоги.

(психолог дістає із скрині заготовку ключика)

На ключикові ми повинні написати те, що допоможе нам жити в мирі та злагоді.

( діти оголошують та записують на ключикові відповідні слова)

Рекомендації: Як варіант можна запропонувати дітям заготовку для ключика начинити власними словами та розфарбувати)

Щоб досягти миру злагоди в колективіне забувайте про те, що все залежить від вашої обдуманої поведінки та правильно прийнятого рішення. 

( на завершення можна прочитати притчу «Долина  і пісок» або «Два горобчики». Додаток №2)

Додатки для використання у роботі:

Додаток №1

Хвости

  (Панфілова М.А. Лісова школа.)

У Лісовій школі навчалися різні звірі: Білка, Заєць, Вовчик, Лисичка, Єнот та інші. Вони допомагали одне одному, адже у кожного щось виходило краще, ніж у іншого.

Ведмедик був найсильнішим, тому коли треба було щось підняти й пе­ревернути, на допомогу кликали його. Лисичка краще за всіх розв'язувала логічні задачки і допомагала іншим упоратися з математикою. Білочка дуже гарно витирала дошку, Киця оформляла святкові газети...

Усі були привітні, і хоча незначні суперечки у них виникали, звірі швидко мирилися. Кожен прагнув зрозуміти, прийняти іншого таким, який він є.

На зиму деякі звірі змінили свої шубки. Білочка також змінила і ніяк не могла намилуватися своїм новим вбранням, особливо пухнастим хвос­тиком. Якось на перерві звірі гралися, і Заєць раптом наступив Білочці на хвостика. Пролунав голосний крик, Білочка заплакала, а Зайчик попро­сив у неї пробачення:

—Я ненавмисне, пробач мені, будь ласка...

—Ні, не пробачу! — з образою відповіла Білочка.

—Але чому? — злякався Зайчик.

—Тому що ти зробив це навмисне! Так, так! Ти... заздриш мені, адже у тебе немає такого красивого пухнастого хвостика!

—Це неправда! — закричав Зайчик. — Я не заздрю, і мені дуже подо­бається мій хвостик!

—Але ж у Білочки і в мене хвости кращі, ніж у тебе! Зізнайся в цьому, Зайцю! — втрутилась Лисичка.

—Зайцеві не потрібен довгий хвіст! — намагався переконати Ведмедик.

—А у тебе, Ведмедику, також хвіст не вдався! — в один голос викрик­нули Вовчик та Лисичка...

Почалася справжня суперечка. Усі звірі захищали тільки свої хвости. Вони кричали, намагаючись переконати одне одного. Пролунав дзвоник на урок і до класу зайшов учитель. Придивившись до учнів, він зрозумів, що трапився якийсь конфлікт.

—Я не сидітиму із Зайцем, тому що в нього хвіст маленький! — сказала Білочка.

—І я не сидітиму з Вовчиком, тому що він ображає мій хвостик! — про­мовив Ведмедик.

—То вас посварили хвости? — здивувався їжак.

—Ми не дружимо з безхвостими! — вигукнула Лисичка.

—Он як! Отже, від сьогодні в нашому класі навчаються «хвостаті» й «безхвості»? — спокійно вів далі Учитель. — У такому разі ви неправильно

розділилися.

—      Чому це?! — обурилися звірі.

—      Вам треба було поділитись на великих і маленьких, на хижаків та травоїдних, не забутьте також про колір шкіри, очей та інші відмінності. — Учитель уважно подивився кожному учню в очі. Він побачив там і сором, і образу, і сум. — Чи багато залишиться у вас друзів після такого розподілу? Ви будете самотні.

Усі звірі мовчали. Шкільний день тривав. Були ще уроки, перерви. Але Білочка тепер не гралася із Зайчиком, а Ведмедик не допомагав «хвостатим». Лунали глузування, образливі прізвиська. Додому «хвостаті» та «безхвості» йшли різними дорогами.

Вовчик пішов зі школи останнім. Він повільно йшов, насолоджуючись сонцем, теплим вітерцем, хмаринками...

На півдорозі почув дивний звук, схожий на собачий гавкіт. Звук наближався дуже швидко, і Вовчик побачив розлючених псів. Він мерщій кинувся бігти, собаки швидко наближалися до нього. Ось уже відчувається їхній гарячий подих і чути клацання зубів... Але дім зовсім поруч! Вовчик зробив останній ривок і забіг у свою хатинку.

Він сидів, заплющивши очі, і чув, як від його домівки віддаляються незвані гості. «Невже я живий?! — подумав Вовчик. — Голова, лапи цілі. А хвіст, де ж мій хвіст? Як же я буду безхвостим?!».

Ридаючи, він із жахом уявляв, яку школі з нього насміхатимуться друзі. «Як же бути? З ким мені тепер дружити?! А з ким я сяду за парту?» — із цими думками Вовчик заснув...

Настав ранок. Вовчик повільно наближався до школи.

—      Іди до нас! — покликала свого товариша Лисичка.

Опустивши очі, Вовчик сів до «безхвостих» звірів. У класі запанувала

тиша. «Що це з Вовчиком? Чому він так дивно поводиться? — думали учні. Невже з ним трапилося лихо?».

У цілковитій тиші Вовчик розповів усе, що було вчора, поділився своїми враженнями та думками. Хвостаті й безхвості звірі з жахом уявили ці події, а потім кинулися обнімати свого товариша.

—      Ти живий! Живий! I ти разом із нами! А все інше не має значення!

—      Невже тільки таке лихо може вам довести, що найважливіше у світі? — спитав учнів їжак.

—      Ми хочемо, щоб у нашій школі всі учні знову стали разом гратися, вчитися, допомагаючи одне одному та підтримуючи у важкі хвилини, — відповіла Лисичка, і всі однокласники погодилися з нею.

—      Я вважаю, що ми можемо виконати це бажання!—усміхнувся Учитель та урочисто промовив: — Так тому й бути! Хай буде так!

«Як добре, що всі ми різні, що є чого навчитися одне в одного»,—думали звірі, граючись разом і приймаючи всіх такими, як вони були...

Додаток №2

Притча «два горобчики»

На дереві спокійно сиділи два горобчики. Один – у горі, а другий – нижче. Через якийсь час один горобчик, який сидів на вершечку, щоб якось розпочати розмову, сказав:

-        Яке гарне зелене листячко!

Горобчик, який сидів нижче, зрозумів ці слова як виклик і одразу ж відповів:

-        Чи ти сліпий?! Хіба не бачиш, що воно сіро-біле?

-        То ти сліпий! Листя – зелене.

Горобчик знизу, певний, що правда на його боці, зацвірінькав:

-        Закладаюся пір'ям свого хвоста, що листя сіро-біле. Ти нічого не розумієш, ти – дурний.

Горобчик, який сидів на вершечку, розсердився і з усієї сили кинувся на свого ворога, щоб відповісти. Але перш ніж почати двобій, вони обидва поглянули в гору. Горобчик, який злетів з вершечка, здивовано скрикнув:

- Дивись, дивись! Листя справді сіро-біле!

     А потім додав:

- А ходи зі мною на вершечок, - і вони разом стрибнули туди.

- Дивись, дивись! Листя справді зелене!

Обговорення. Отже, послухавши притчу, що ми можемо сказати? Не осуджуй нікого, якщо ти не жив його життям.

Теж цікаво: Казанок гарного настрою

Притча «Долина і пісок»

Дівчина, гуляючи разом з мамою пляжем, запитала:

-        Мамо, як мені поводитися, щоб утримати своїх улюблених друзів?

Мама подумала хвилинку, потім схилилась і взяла дві пригорщі піску. Підняла обидві руки вгору і затиснула міцно одну долоню. Пісок утікав крізь її пальці: що більше стискала пальці, то швидше висипався пісок. Друга долоня була відкритою: весь пісок на ній залишився.

Дівчина подивилася здивовано, а потім вигукнула…

Обговорення:

-        Як ви гадаєте, що сказала дівчина?