Комплексний план виховної роботи з учнями на рік.

Комплексний план виховної роботи школи 1-ого ступеня

Освіта повинна збагачувати,

а не обкрадати людське серце.! 

Т.Г. Шевченко

Актуальність. У сучасній соціокультурній ситуації суспільство приходить  до усвідомлення того, що пріоритет в освіті повинний бути відданий саме вихованню, яке здатне інтегрувати в єдиний процес навчання й розвиток. Якщо справді прагнемо гуманізувати шкільну справу і поставити в її центр дитину, значить, мусимо вважати освіту з її інформаційно-пізнавальною функцією не самоцінною, тобто рівноправною з вихованням (формула «навчання і виховання»), не домінуючою (формула «виховуюче навчання, чи урок з виховним моментом»), а складовою розвивально-виховного процесу (формула «освіта для виховання»). Власне навчання і освіта мають конкретизувати поняття «виховання» в широкому розумінні цього поняття. Надзвичайної ваги і актуальності набуває моральне виховання молодих поколінь на засадах гуманізму. 

Актуальність проекту обумовлена необхідністю розв’язання суперечностей, які об’єктивно наявні в освітній практиці і, зокрема, в практиці виховної роботи школи першого ступеня, а саме: між сучасними вимогами до технологій виховання, які мають формувати людяність, милосердя, толерантність, доброту, та традиційним підходом до організації процесу виховання в закладах освіти зі стійким домінуванням «виховних заходів», мета яких пропагування гуманістичних якостей; між визнанням молодшого шкільного віку сензитивним періодом для формування гуманістичних якостей та браком теоретично обґрунтованого практично-методичного інструментарію щодо його забезпечення.

Обґрунтування. Сьогодні недостатньо говорити про необхідність центрування виховного процесу на розвиткові особистості дитини, потрібно реально це забезпечувати. Наукові дослідження і педагогічна практика переходять від «педагогіки заходів» до педагогіки формування особистісних рис і якостей, від пошуку часткових засобів підвищення ефективності навчально-виховного процесу до вироблення цілісних моделей виховних систем освітнього закладу. Сьогодення переконливо доводить, що ефективними механізмами оволодіння індивідом життєвою компетентністю є виховна система закладу. 

Дефінітивний аналіз поняття «виховна система» розкриває неоднозначність підходів до трактування цього складного освітнього феномена. Виховну систему тлумачать як упорядковану цілісну сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня; як комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються у часі і просторі (цілей, спільної діяльності людей, самих людей як суб’єктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєздатність і розвиток системи; як специфічний спосіб організації виховного процесу на рівні конкретної установи (організації); як цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, матеріальна база кадровий потенціал,), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного «духу школи» (К. Ушинський). 

Виховна система має бути інтегратором виховної взаємодії, всіх виховних впливів, які спрямовані на дитину в цілісному педагогічному процесі, що дозволяє реалізовувати цілі і завдання виховання за конкретних соціально-педагогічних умов, з урахуванням специфіки кожного навчального закладу й не може бути ідентичною в різних закладах освіти. 

Для розв’язання означених проблем принципове методологічне значення має комплексний підхід до організації виховної системи школи першого ступеня. Комплексний підхід (від лат. complex – зв’язок, сполучення) розглядаємо як концептуальну засаду організації навчально-виховного процесу, що передбачає концентрацію змісту, методів, форм освітньо-виховної роботи навколо ціннісно-смислових домінант (наприклад, етичних, патріотичних, естетичних, трудових та ін.).

Науково-практична база. Елементи комплексного підходу впроваджувалися в провідних країнах Західної Європи, США, Росії, України ще на початку XX ст. у діяльності педагогів, незадоволених «школою навчання» (А. Фер’єр, О. Декролі, Б. Шульц), реформаторського крила «школи виховання» (П. Каптерєв, В. Вахтаров, М. Чехов); «вільне виховання» (Е. Кей, М. Монтессорі, Я. Чепіга, С. Русова), експериментальної педагогіки (А. Лай, Е. Мейман, Е. Торндайк), прагматичної педагогіки (Д. Дьюї, Е. Паркхерст), педагогіка особистості (Г. Гаудіг, Е. Лінде,), соціальної педагогіки (Е. Дюкргейм, П. Наторп, Р. Зейдель), трудового виховання (Г. Кершенштейнер), педології (С. Холл, А. Біне), теорія «школи природного розвитку» (А. Лай, Д. Дьюї, А. Владимирський), індивідуальної педагогіки (О. Музиченко). 

Підґрунтям комплексності була система принципів, серед яких одним із основних виділяли принцип індивідуального підходу, педоцентризм як систему поглядів, що ставила в центр усієї освітньо-виховної діяльності дитину з її потребами, інтересами, прагненнями та вимагала врахування вікових індивідуальних можливостей і забезпечення реалізації права свободи. Практична реалізація цього принципу особливо яскраво виявилася в теоріях, що акцентували увагу на формуванні особистості через її творчий саморозвиток методами активної пізнавальної діяльності  та засобами мистецтв (Л. Ліхтварк, Я. Мамонтов, Б. Асафьєв, Л. Масол, Г. Тарасенко, Н. Миропольська,). 

Запропонований регіональний дослідницько-пошуковий проект «Комплексний план виховної роботи школи першого ступеня» реалізує комплексний підхід в морально-етичному вихованні молодших школярів і здійснений на матеріалах багаторічного досвіду роботи в школах України та зарубіжжя. Саме досвід роботи переконує, що навчальний заклад як соціальний організм може стати тим виховним середовищем, моральна атмосфера якого обумовить необхідні ціннісні установки й забезпечить оволодіння особистістю життєвою компетентністю за умови, що до його педагогічної канви буде вплетена комплексна виховна морально-етична система – така виховна система, яка цементує та актуалізує ціннісні основи всіх компонентів шкільного життя: навчальну діяльність, перерву як продуману організацію міжурочного простору, позаурочну та позакласну діяльність, наповнюючи її моральним змістом на трикомпонентній емпатійній основі (включає емоціональну, когнітивну та поведінкову складові). 

Комплексний план виховної роботи школи першого ступеня передбачає концентрацію виховних впливів навколо етичної ціннісно-смислової домінанти «Формування системи цінностей особистості», засобами комплексної виховної морально-етичної системи, що бере свій початок у позакласному середовищі й органічно вплітається в навчально-виховний процес школи першого ступеня.

Завдання проекту. Проект розроблений на виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», з місією сприяння вивченню освітянами педагогічної, а молодим поколінням –  творчої спадщини Тараса Григоровича Шевченка та з нагоди відзначення у 2014 році 200-річного ювілею від дня його народження.

Мета  проекту: 

• проектування цілісної моделі виховної системи в загальноосвітньому навчальному закладі наоснові громадянських та загальнолюдських цінностей;
• створення організаційних, науково-методичних, інформаційних, ресурсних умов, що сприяють становленню та розвитку ефективних особистісно зорієнтованих виховних систем у закладах освіти;

·забезпечення цілісності та різноманітності виховного простору в області. 

Очікувані результати реалізації проекту.

Оновлені характеристики регіональної виховної політики: 

• Перехід від одноманітної, безіменної виховної системи до єдиного комплексу різних систем;
• Формування самостійної виховної політики навчального закладу з відображенням у ньому  інтересів і потреб регіону;
• Перетворення виховного процесу у фактор соціокультурного розвитку;
• Апробація та впровадження нових педагогічних технологій, забезпечення навчальних закладів  інформацією з цих питань;
• Соціальне вивчення перспектив і напрямів розвитку виховних систем навчальних закладів.

Оновлені характеристики організації виховного процесу: 

• Підвищення соціального статусу виховання в системі освіти закладу, зміцнення й розвиток виховних функцій закладу.
• Забезпечення взаємодії закладу з усіма соціальними інститутами, дотичними до виховання дітей та учнівської молоді, розширення складу суб’єктів виховання, посилення координації їхніх зусиль.
• Посилення ролі сім’ї у вихованні дітей, зміцнення її взаємодії з закладом.
• Розвиток учнівського самоврядування в закладі, використання нових форм реалізації виховного потенціалу дитячого та молодіжного руху.
• Оптимізація змісту і форм виховного процесу.

Оновлені характеристики досягнень особистості у вихованні: 

• Збереження та покращення фізичного, психічного та соціального здоров’я особистості.
• Попередження та локалізація негативних впливів факторів соціального середовища на особистість.
• Формування досвіду гуманістичних стосунків на основі засвоєння та реалізації в повсякденному житті етичних норм і гуманної моралі.
• Розвиток колективної творчої діяльності школярів.
• Забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та соціальних вимог.

Оновлені характеристики в оволодінні загальнолюдським етичним цінностям:

• Ціннісне ставлення до себе; 
• Ціннісне ставлення до родини та друзів, до людей;
• Ціннісне ставлення до природи;
• Ціннісне ставлення до мистецтва;
• Ціннісне ставлення до праці;
• Ціннісне ставлення до суспільства і держави;

Відповідність програмі. В Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України визначено, що виховання учнів реалізується в процесі організації: навчально-виховної, позаурочної та позакласної діяльності; позашкільної освіти; роботи органів учнівського самоврядування; взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами. З цією метою створюються відповідні психолого-педагогічні умови в навчальному закладі, а саме: відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти; ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання; перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу; створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі; захист і підтримка інтересів особистості дитини; самоідентифікація та суспільно-значеннєве особистісне самовизначення дитини; стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини; створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації; інтеграція виховних впливів освітнього середовища; практичне спрямування виховного процесу навчального закладу; культивування цінностей особистості. 

Для кожної вікової категорії дітей прийнятними є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти) форм діяльності.

Другим важливим чинником є школа, яка сьогодні покликана, передовсім, стати осередком виховання, зокрема, самовизначення і самореалізації кожної особистості. 

У навчально-виховному процесі головний акцент має переноситись із засвоєння певної кількості знань на виховання особистості з урахуванням її унікальної природи, і вже на цій основі формувати в неї моральні цінності, творчу і самотворчу діяльність.

Реалізація сучасних технологій виховної роботи в практиці можлива на основі проектування розвитку особистості вихованця. Застосування проектно-технологічного підходу до здійснення процесу виховання в навчальному закладі дозволяє: 

а) практично реалізувати індивідуальний підхід; 

б) планувати і прогнозувати результати виховних впливів; 

в) обирати найбільш ефективні для окремого учня або класного колективу форми і методи виховної роботи; 

г) об’єктивно оцінювати ефективність і результативність виховної роботи.

Зміст та структура проекту. Зміст виховання – це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюється для ідентифікації вихованця із загально визначеними цінностями і якостями. Змістове наповнення комплексного плану відповідно до основних орієнтирів виховання передбачає формування системи цінностей особистості і виявляється через її власні ставлення до себе і людей, суспільства і держави, природи і здоров'я, праці та мистецтва. 

Складні й багатогранні змістові завдання виховання можна вирішити тільки шляхом комплексного використання різноманітних форм орга­нізації виховного процесу. Чим різноманітніші за змістом форми організації виховного процесу, тим він ефективніший. Цю позицію чітко охарактеризував А.С.Макаренко. Він радив учителям пам'ятати, що організаційна форма сама собою не може бути ні хорошою, ні поганою. Форми виховання (виховної роботи) – це варіанти організації конкретного виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу, яку здійснює вихователь.

Комплексний план є орієнтованим. У змісті виховної діяльності запропоновано орієнтовні форми проведення виховних справ та їх тематика для різних вікових категорій. Конкретизується план класними керівниками колективно, враховуючи загальношкільний план виховної роботи, програми, проекти, що вже реалізуються в школі вікові, індивідуальні  та психолого-педагогічні особливості дітей класів, їх інтереси, потреби, запити батьків та дітей. Самостійно наповнюючи план відповідними змістом і формами виховної роботи, творчо використовуючи запропоновані, класні керівники забезпечують його органічне впроваджується в навчально-виховний процес школи І-го ступеня й не допускають перевищення гранично допустимого тижневого навантаження учнів, установленого Базовим навчальним планом на підставі санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу.

Комплексний план виховної роботи школи 1-ого ступеня містить наступні розділи.

Спеціально організовані позакласні виховні заходи: 

• Рухлива гра «Будемо знайомі» у  для учнів 1-2 класів або Дискусія «Добродій у капелюшку» для учнів 3-4 класів. Запропоновані форми виховної роботи проводяться в кожному окремому класі, можуть бути замінені іншими формами зі збереженням  змісту.
• Перманентні добродійні справи або операції: «Допоможи ближньому», «Подаруй надію – побажай одужання» «Зупинимо сміттєву повінь» «Я простягаю руку допомоги!» Стратегія  «Сенкан» на тему:  «Я – це … або відверто про себе» 
• Традиційні родинні зустріч (свята, фестивалі, тощо).
• Театр  «Добродій» (Особливої уваги потребують питання превентивного виховання, яке забезпечується на законодавчому рівні Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства»; Законом України від 21.06.2001 № 2558-ІІІ «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»; постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 2140 «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки») 

Інтегровані виховні заходи в ході щоденних уроків: 

• Акція «Збережи життя!» (Девіз: «Знати, щоб себе уберегти та комусь допомогти!» (Правила дорожнього руху; правила протипожежної безпеки; запобігання отруєнь; правила безпеки на воді; правила користування е приладами при поводженні з джерелами електричного струму; правила поведінки в школі; правила особистої гігієни, тощо).
• Гра «Майстерня Добродія»; пролонгована гра-присвята «Сьогодні уродини у класної родини» ( 3-4 рази на рік для вшанування іменинників);
• ЗВРД – звіт з використанням різних джерел «Добродійні календарні дати».
• ІДТС – індивідуальні добродійні творчі справи , КДТС – колективні чи групові добродійні творчі справи, моно-проекти «Знай свої права», конкурси, естафети, тощо.

Спеціально організовані позаурочні виховні заходи:

• Проект «Добродійна екологічна стежина».
• Усний журнал  «Тарасові заповіти»
• Рольова гра «Сходинки відповідальності» (формування основ учнівського самоврядування) групова форма виконання та розподілу доручень. 
• Корекційні програми «Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе», «Пізнай себе» індивідуальна робота (проводиться у співпраці з психологом, соціальним педагогом)

Окремі форми виховної роботи із запропонованих в цих розділах можуть проводитися як масові заходи (готує основу один клас, інші долучаються), також можуть бути замінені іншими формами зі збереженням змісту.

Робота з батьками та громадкістю:

• Батьківські збори на тему: «Конкретизовані завдання в навчальному році» (вересень, грудень, квітень)
• Батьківська просвіта з актуальних проблем (жовтень, січень, березень) Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 350 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року")
• Батьківські нотатки: «Обов’язки дорослого населення щодо виховання та захисту дітей» (листопад, лютий, травень)
• Засідання батьківського комітету (щомісяця)

Одним із головних критеріїв діяльності навчальних закладів має бути здійснення такої політики, при якій батьки відчувають свою визначальну роль у справах учнівського та педагогічного колективів.

Педагогічною умовою ефективної реалізації запропонованого плану є здійснення системно-творчого підходу як стратегії побудови процесу виховання молодших школярів.

Дефінітивний аналіз змістових складників дозволяє нам трактувати системно-творчий підхід як стратегію побудови виховного процесу в площині особистісної концепти, який орієнтований на психологічний вік вихованця (у центрі – особистість дитини з її потребами, інтересами та життєвими проблемами, віковими можливостями), активізацію його творчих здібностей (індивідуально-психологічних здібностей, що відповідають вимогам творчої діяльності) та є цілісною комплексною системою (дозволяє уникнути великої кількості не завжди пов’язаних між собою виховних впливів), що забезпечує міждисциплінарний синтез, інтеграцію виховних впливів, в основі яких самостійна творча діяльність вихованця (самостійне  прийняття позитивного морального рішення й одержання задоволення від здійсненого), яка веде до особистісної творчості (механізму розвитку особистості) – самостійного акту творення нового в собі (суб’єктивно творче прийняття нових цінностей, смислів, відтворення досягнень культури людства), забезпечує досягнення конкретного очікуваного виховного результату (сформованої добродійності) й генеральної мети виховання (заданих цілей у вихованні та розвитку особистості), оскільки розвивається відповідно до синергетичних засад (ефект виховання досягається синергізмом виховної взаємодії, коли однаково важливі виховання, самовиховання й позитивний вплив соціально-педагогічної інфраструктури).

Крім того, ефективне функціонування виховної системи школи першого ступеня й реалізація конкретизованого комплексного плану виховної роботи передбачає уникнення  гуманістично не зорієнтованих ситуацій:

Додаток 

Орієнтований комплексний календарно-тематичний план виховної роботи