Звучить музика.

На сцену виходить Голохвастов, знімає капелюха.

Голохвастов: Доброго здоров’я, вельмишановна громада! Свирид Петрович Голохвастов  собственной персоной. Як побачив я вас, такой у мене завєлся в голове водеволь – потому образо ванних людьов увідел – дами первий фісон! Убрання, конечно, не копєєшне! Хвисоністої моди, заграничного матеріалу. Да і шив, можна сказать, перший магазин – толчок! А всьо чого?! Бо празнік у Вас, женський день, цілий рік очікуваний! Потому как тепер емансипація, не то шо сто лет назад Пронька щодня в нових нарядах по Хрещатику швендяла: шелесь, шелесь обновами.

З’являється Пронька. 

Голохвастов ( падає на коліна, цілує руку.) Банжур! Моє серце розпалилось, мов щипці, поки дожидав мамзелю.

Проня(співає на мотив Ой гарна я гарна) 

Ой, гарна я гарна, як тая горлиця 2р.

                   Вас горячо полюбила

Голову просто згубила

Голову згубила, 

Я от большой любви.

Мне судьба послала гарного жениха,

Бо у дівках довгопросиділа я.

Довго в дівках сиділа, 

Нікого не любила,

Сиділа,сиділа, но видно што не зря.

Проня: Рекомендуйте мене публіке мусью! Хоч я і не знаю всех, но надеюсь, что ви не будете водить компанію лишь би с кем!

Голохвастов: Разумеєтся! Ето мої близькі приятельки і сусідки – вчительки пансіона № (номер школи) города (назва міста).

Проня: Моє серце зашкварчало любов’ю к вам, бо я колись вчилась у сусідньому пансіоні № (номер іншої школи), дак таких наук там проізошла,што страшно згадать.

Голохвастов: Натірально! Перве дєло ум і обхожденіє, делікатні хранцузькі маньори! Шик!

Проня: Разумеєтся! Вченіє свет!

Голохвастов: Я от людина образована, дак у меня в друзьях-знакомих стільки умних людьов ходить. Зараз модно з усякими певцами, танцорами знаться. Так вони мене так абажають, толпой за мной по Хрещатику бродять. І сюди прийшли. Стрічайте.

Номер художньої самодіяльності.

Голохвастов: Я со своєй сторони  при полном акордє! А ваше мненіє?!

Проня: Сколько песньов чула, а ця немов, бальзам по душе.А ще такіє песні люблю, штоб про таку любов пелось, щоб аж шкварчала.

Голохвастов: О, зараз любов так помолодєла – шкварчить с детства. Ось послухайте.

Номер художньої самодіяльності. Пісня про кохання у виконанні учнів 1-4 класів. 

Проня: Ви мне такого жару укинули, што я просто шарею.

Голохвастов: Без любві, Пронєчка, нікак нельзя обійтися: как захватить,как понесе ! Он як Стецька: чіпляється до Галі, як до воза, а говорить, што любить.

(На сцені з’являється у сучасно-класичному костюмі Стецько. Підходить до перелазу, телефонує по мобільному).

Стецько: Галя! Я вже на стрєлкє! Виходь.

З’являється Галя.

Стецько: Останній раз прошу:»Виходь за мене заміж! Все добро твоє буде. Хоч і мобілку віддам?! Чого стоїш, мов скеля кам’яна?» Заладила: «Грицько! Грицько! Чим я не парубок?!» Галю-ю-ю! Думай швидше!

Галя: Казала і казатиму: «Не піду за тебе! 

Цур, тобі, пек, тобі, не в’яжися! 

Цур тобі, пек, тобі відчепися !

Забери тебе нечиста сила!

З’являються дві баби яги, співають, пританцьовуючи співають

Йшла я ввечері в курінь

Чоловічий ба, ступінь.

Думаю:  мужчина

Чи знову чортівщина.

Коли ні – іде Стецько

Галею ображений.

Значить дівувать мені

Не весь вік заказано.

Знову з‘являється Стецько. Баба Яга і Стецько танцюють під музику В.Сердючки «Ніхто мене не любить».

Баба  Яга: От мужчина, хоть куда

В обліку єсть новизна,

Бублики вже не гризе,

Гроші в хату він несе.

Стецько показує дипломат , на якому написано «Долари», «Євро» 

Проня: Такіє слова! Менє моторошно такеє слухать, аж серце тьопається.

Голохвастов: Што ви, што ви! Зараз ми в один момент наведьом парад в вашем настроєнії.

Номер художньої самодіяльності.

Проня: Мерсі. Я так бачу,  што  і в публіки настрой получшел.

Голохвастов: Да тут же не публіка, а просто канахветки одні. Образованность, ерудованность аж наскрізь бризкає.

Проня: Хочу  адрекомендувати вам,безпремінно, дорогий  Свириде Петровичу, што кожна присутня тут  ваша знайома це ще і гарна господиня, прекрасна мама. Як їм важко в цих пансіонах  чужих дітей виховувати, а потім ще й своїх любить, годувать, одягать…

Голохвастов: Небезпременно! Такими гарними словами про матерів ви мені цілющої води злили на душу,  моя зозулечко!

Номер художньої самодіяльності. Пісня про маму.

Проня: От песня, от мотів. Наскрізь серце пройняла!

Голохвасов: Отож! І у мене на серце смертєльноє  воспалєніє завелось, аж шипить!

На сцену виходить Секлета Лимериха .

Секлета Лимериха: Яка зустріч, Свириде Петровичу» А я думала ви вжезабули про нас!

Голохвастов: Погано думали! Што я розумом і багатством піднявся аж за хмари, так  це і мої приятельки собственноручно засвідчать. А душа у мене проста. Люблю людям приятну хвильку подарувать.

   Номер художньої самодіяльності.

Голохвастов: Хотів і Галочку –кралечку собственноручно привітать. Дак секунди вольной нема, діла аж пищать. Бензозаправку тут недалеко строю, робочі ждуть.

Секлета Лимериха: Е,ні! Нікуди ми вас не пустимо!

Голохвастов: Ото причепилась. Хороший кадрель мнє получається. Ще Пронька застукає.

Номер художньої самодіяльності. Танок .

На сцені Голохвастов, Галя

Голохвастов: Галочко! Рибочко! Как завидів вас ну просто в головє все замакітрилось! А любов із нутрі, як у самоварі,  аж гуде. Скажу вам, што заради вас готов по (назва найближчої вулиці) на голові ходить. 

Галя: Ото придумали! Відчепіться!

Голохвастов: Галочко! Кралєчко! Лучший джаз-бенд Європи только для вас і моїх приятельок!

Номер художньої самодіяльності. Дитячий шумовий –оркестр.

Голохвастов: Така музика! Хранцузький маньор. Аж печінки пританцьовують!

Проня: А што це ваші печінки навколо Галі пританцьовують?!

Голохвастов: Да то так. Мимоходом!

Секлета Лимериха: Це ж як мимоходом?! А хто сватів засилать збирався?!

Голохвастов: Секлета Пилипівна! Не поганьте празнік моїм приятелькам своїми фантазіями.

Секлета Лимериха: Галю, що цей панич обіцяв вчора?

Галя: Бреше він, як собака! Хизується маньорами, а в кишенях вітер свище. Забрехався панич!

Проня і Галя співають пісню на мотив «За чотири моря», Голохвастов проказує: «Авжеж»

Пам’ятаєш казку обіцяв: (Авжеж)

Море квітів, на руках носить. (Авжеж)

Довго пам’ятаю зараз я

Заміж мене звав,  їхати просив. (Авжеж)

Приспів: За чотири моря

За чотири сонця

Ти мене повіз.

Якби не брехав.

Обіцяв, що я твоя-

Королева ніжна.

Виявилось милий

Ти словами грав.

Зразу не повірила тобі, (Авжеж)

А тому не сильно обпеклась. (Авжеж)

У твого кохання вік малий (Авжеж)

Це душею я зрозуміть змогла. (Авжеж)

Приспів.

Голохвастов: Девочки, рибоньки! Не воспламеняйте мою душу. Што воно за город: на (назва найближчої вулиці) чхньош –  вся (назва самої дальної вулиці) знає.

Проня: Отож бо!  Не така дурна тепер Пронька, штоб недвіжимость Сірків, брансолети, персні по вітру пустить заради якогось Голого хвоста! Бувайте здорові! Ходімо Галю!

Йдуть зі сцени.

Голохвастов: Бросили… Обидві… Навсігда! (падає на коліна)

Милі жінки! Коли  б ви заглянули в моє серце, то  прочитали б там слова любові до всіх Вас, написані отакими (показує величину літер, підіймаючи руки) золотими літерами.  

Звертаючись до директора школи( ім’я, по батькові): Підтвердіть, що я не брешу!