Свято починається виконанням пісні (бажано про осінь)

№1

ГОЛОС з-за куліс.Осінь... Особлива пора, яка приходить до кожного неповторним  святом - школою. Ця пора  улюбленадля батьків учнів і... ще раз для батьків учнів. А от для учнів і вчителів у будь-яку пору року найулюбленіший день - п"ятниця. Коли вона приходить, то і свята не треба...

Нарешті! П"ятниця!

(Звук дзвінка)

На сцену виходять одинадцятикласники

1. О! Дереться! От цікаво, кому прийшло до голови придумати дзвоник?

2. До речі, слово таке приємне, навіть трохи ніжне - дзвоооник! А як чую його кільканадцять разів на день, то так і хочеться згадати незлим тихимсловом того винахідника - дзвонаря, який його придумав.

3. Не знаю його імені, проте, впевнений, що він добре вчив фізику.

4. Хлопці, а це нічого, що вже хвилина, як наша фізика почалася?

5. Ну і що?

6. Як що? Борис же Петрович...

1. А що Борис Петрович? Борис Петрович нехай читає концепцію "Нової української школи"

2. І що ж у тій концепції?

3. Там чорним по білому: школа - для учня, учитель - для учня, книжки - тільки для учня,, нові технології теж для учня, любов і увага виключно для учня, а от дзвоники всякі - для вчителя!

(Виходить їхня однокласниця)

Д. Хлопці! Борис Петрович хвилюється, чи  не захворіли ви часом?

1. О! Точно! (кашляє) Якась інфекція. Майже грип.

Д. Так він сказав, щоб ви відразу у лаборантську йшли. Лікувати вас там буде. За концепцією. Все найкраще - дітям!

(Йдуть за куліси)

(Виходять учні 10 класу)

1. Так, люди, спокійно! Контрольну, як завжди, напишемо! Головне - працювати за розробленою схемою.

(Сідають всі за довгий стіл, або за парти. Заходить учениця-вчителька. Говорять слова ритмічно, як реп. Між кожною фразою – рахунок -один-два)

В. У нас контрольна (один-два)

1. А може не треба? (один-два)

2. а можна вийти?

В. Ні! Працюємо тихо!

Разом всі учні Добре. 

В. Працюємо тихо!

Разом. Добре!

3. Відчиніть вікно, мені спекотно

2. А можна вийти?

Вч. Ні!

4. А мені в медпункт

Вч. Ні

5. О! Пташка!

6 до 7 Який варіант?

7. третій!

6. Блін! Дайте другий!

Вч. Працюємо тихо!

Разом всі учні. Добре

8. Зачиніть вікно! Мені зимно!

2. А можна вийти?

Вч. Ні

9. А можна додому?

Вч. Ні

7. А коли вже в їдальню?

6. А що там сьогодні дають?

5. О! Ще одна пташечка

2. На сфоткай

6. Мені другий

3. Відчиніть те вікно. Мені душно

8. Ні зачиніть, бо холодно

Всі разом Та відсядь ти від того вікна

2. А можна вийти?

Вч. Ні

2. Ну, будь ласка!

Вч. Ні

7. А коли вже в їдальню

6. А хто знає, що там дають?

5. О! Пташечка! Чуєте, чуєте! Пташечка!

1. А я вже зробив

Вч. Молодець

2. А можна вийти?

Вч. Ні

4. А я тут не знаю

Вч. Це твої проблеми

5. О! А де пташка, га?

6. А що в їдальні дають?

3. Та відчиніть вікно, мені душно

2. А можна вийти

Вч. Ні

1.А можна вийти

Вч. Йди

2. А чого йому можна, а мені ні

5. О! Знов пташечка прилетіла (Заходить педагог-організатор)

8. О! Педагог -організатор

П-О. Хто харчується?

Всі разом Я

Вч. Здаємо зошити

8. Зачиніть вікно, мене продуло

Вч. Урок закінчено

5. А можна дописати?

Вч. Ні

5. А чому всі дописали, а я не встиг? Ех, і пташечка полетіла…

(Дзвоник. Йдуть зі сцени

Виходять 11-класники)

1. Ну, як? Борис Петрович вилікував?

2. Нічого сказати. Висококваліфікований фізик. І носа розклало, і в очах розвидніло.

3. І ніяких тобі концепцій не треба.

4. А от реально. Для чого наші міністри оце так експериментують?

1. І то правда! можна подумати, що нова школа і нас зробить новими.Невже у тій новій школі будуть чітко знати, що робити з тими, хто ходить до школи у рваних джинсах?

2. А Борис Петрович і у старій школі знає. Приходжу вчора на фізику, а він каже: роззувайся. Я роззувся, а він - роздягайся. Я кажу: "Холодно", а він так подивився пильно і каже: заший дірки на джинсах - потепліє. Пішов. Зашив. Потепліло.

3. Значить, концепцію наші вчителі не тільки прочитали, а й вивчили. Респект їм за це і уважуха! І маленький сюрприз від першокласників!

(Виступає ансамбль першокласників)

(На сцені одинадцятикласники)

1. О. Марія Василівна побігла. Радісна така, очі світяться. чого б це?

2. Коли у жінки світяться очі, значить її таргани святкують. Так Ірина Іванівна каже.

1. А! Значить Валік (це про дуже вредного учня) до школи сьогодні не прийшов!

3. А от Тарас Васильович задуманий сьогодні якийсь.

4. Просто його таргани дисертацію перечитують.

1. А Ірина Іванівна вас сьогодні не здивувала?

2. А що?

1. Та я тричі помилився, а вона на все сказала: «Умгу, умгу, умгу!»

2. Та це її таргани лавірували, лавірували, але не вилавірували.

4. А таргани Бориса Петровича завжди сумирні такі

3. Тільки коли дзвоник з уроку дзвенить, вони пісню заводять: розпрягайте, хлопці, коней...

5. А мені тарганів Наталі Романівни шкода!

4. Чому?

5. А вона цілий день за своїми Мулявчиками (це прізвище одного п»ятикласника, дуже надокучливого) бігає туди-сюди, туди-сюди, а таргани ж то пам"ять мають хорошу, все про Костю Серікова(це про випускника) згадують , слізьми обливаються і співають: «Я сумую за тобою...»

1. Цікаво, а ми будемо згадувати про наших учителів, коли закінчимо школу?

2. Не знаю. Так якось дивно. Ти є, а їх біля тебе немає.

(Відеовітання від минулорічних випускників)

1. Люди, скажіть чесно, ви сьогодні після того, як побували у шкірі вчителів, не втомилися?

2. Втомилися, але сьогодні ж п"ятниця...

3. А я сьогодні реально пошкодував учителів і навіть зрозумів, що вони теж... люди! Виявляється, вони мають все знати, на всі питання відповідати, всіх чути, за всім слідкувати, все записати, все запам"ятати і ще треба вміти контролювати свої думки і бажання. Я сьогодні за Наталю Богданівну був... Не дай мені,  Боже, стати вчителем! Ось один мій сьогоднішній урок. Думав – лопну від думок, які лізли в голову то справа, то зліва!

(На сцену піднімається учень-учитель. Сідає на стілець. У нього за спиною по парах стають п»ятикласники. Кожна пара підходить до вчителя, каже свої слова і спускається в зал. Потім відразу підходить друга пара і т.д.)

1. Працюємо!

1. Дивись, ти сказав: Працюємо, а воно, оте мале, у портфелі бебрається.

2. Спокійно. Не заводься. Щось же те дитя шукає. Може, щось важливе.

3. А ось та, з косичками, вже встигла відкусити шматок булки з маком. Булка смачна така! Але ж на уроці! Це неподобство!

4. Ну відкусило дитя тієї смачної булки. У тебе ж самого у шлунку мурахи забігали, так закортіло і тобі відкусити. Порадій за дитину, нехай хоч комусь із вас буде добре.

5. О! Глянь! Оте кучеряве, в окулярах, умудрилося шпаргалку дістати. Сидить і строчить на всю! І який ти після цього вчитель, якщо такого не бачиш і на таке не реагуєш!!?

6. Ну дістала дитина шпаргалку. І що ж тут поганого? Писало бідне весь вечір її , старалося. Будь мудрим. Ти ж учитель!  І знай, якщо хтось тобі каже, що твій потяг пішов, то згадай, що є ще літаки і яхти.

7. Боже! Це вже небачене нахабство! Ти чого мовчиш!? Ось отой рудоволосий уже всьому третьому варіанту всі правильні відповіді скинув! Все! Всі відмінники! Всі відмінники!

8. Так, спокійно, спокійно! У твоєму пенальчику є корвалментик. Під язик його, під язик. Молись і повторюй за мною: Боже, допоможи мені зробити те, що треба, бо те, що не треба, я і сам зроблю!

9. Та гримни ти нарешті на цих…

10. Хороші дітки, хороші. Просто ти ж теж можеш заважати, а якщо хтось не цінує твоєї присутності, подаруй їм можливість насолодитися твоєю відсутністю. Гордо піднімись і вийди за двері, дай дітям звірити правильні відповіді. Будь, учителю, людиною з великої літери!

(На сцену виходять всі учасники дійства)

1. Багряним листом зацвітає осінь... Учителю... це тобі вона відчиняє двері рідної школи, барвистим серпанком бабиного літа стрічає на рідному порозі, промінчиком сонця сяє в очах дітей, твоїх дітей.
2. Блищать ранкові роси... Учителю... Це тобі  вони дарують свої перли краси – прийми їх.

1. Усміхаються сонячні зайчики на шибках вікон рідної школи... Учителю... Це тобі вони дарують сонячну днину серед дощової осені.

1. Листя з клена падає, тулиться до землі... Учителю... Це тобі воно устеляє шлях до школи барвистим покривалом – пройдися  ним, і ти відчуєш, що таке щастя.

1. Мерехтять зорі... Учителю...Це тобі вони дарують свої ясні ночі.

1. Світить місяць... Учителю... Це для тебе він готовий не спати цілу нічку.

1. Плаче хмарка...Учителю... Це вона просить в тебе пробачення від імені усіх учнів, які образили тебе.

1. Дзвенить дзвоник... Учителю... Це він дякує тобі за знання, які ти даєш учням.

1. І як  шкода, що небо одне, що тільки раз на рік буває таке чудове свято, як День Учителя - твій день.
2. І як би там не було б, яка б загадка не ховалась за горизонтом, сьогодні ти, учителю, прийми найтепліші та найщиріші вітання від своїх учнів, у серцях яких вогником Віри, Надії та Любові вічно палатиме твоя Мудрість, Турбота. Ласка, Любов.

(Фінальна пісня)

Хто створив тебе такою –

Різнобарвною дзвінкою,

Ніби з казки чарівної.

Хто створив тебе такою,

Храм, освячений любов»ю,

ти запалюєш в серцях

Творчості вогонь, що освітить шлях.

Йдеш до мрії крок за кроком

І міцнієш з кожним роком

Від уроку до уроку.

Хто створив тебе такою,

Що не відаєш спокою

І дитячі мрієш кличеш

Завжди за собою

В сонячні дні і в заметіль ми з тобою

В наших піснях, мріях і снах ми з тобою.

Разом ми і в радості, і вгорі

В наших серцях, як в небесах, сяють зорі.

Ти, мов сонячне суцвіття,

Що квітує в щедрім літі..

Всюди в»ються бджілки –діти.

Щоб нектар знання збирати,

Щоб творити, пізнавати

І знайти життєвий шлях

Серед ста доріг по твоїх зірках.

Ми вросли серцями в тебе

І сія для нас у небі золоте сузір»я мрії.

Хай міцніють наші крила,

І зростає наша сила,

І нехай горить завжди

Вічний той вогонь,

Що зігріє світ.