Сценарій проведення свята

«Материнські обереги»

         (Звучить фонограма)

Хл.   Україна… Де ще є на світі така земля – квітуча, солов’їна, барвінкова,

         із ясними зорями і синім небом?!

Дівч. У якім краю почуєш такі пісні – урочисті і жартівливі, сумні і веселі,

         ніжно задушевні і мелодійні?!

Хл.   У якій стороні зустрінуть вас так гостинно – хлібом-сіллю на вишитім 

         рушнику, щирим словом, щедрим столом?!

Дівч. Чи є ще на планеті народ, такий багатий чудовими традиціями та звичая-

         ми, сповненими краси і поезії?!

Хл.   І яка жінка світу зрівняється з українкою – вродливою і співучою, ніжною

         і вірною, господинею і рукодільницею, Берегинею і Матір’ю?!

Дівч. Вам, шановні матусі та бабусі, найрідніші, найдорожчі, наймиліші,

         присвячуємо сьогоднішнє родинне свято «Материнські обереги».

Хл.             Сьогоднішнє Свято – це свято Божої Матері, Матері-України і нашої 

земної Матері. Вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Ой, маю я три матері, та всі три хороші,

Три матері, три квіточки, три краснії рожі.

Перша мати – Непорочна, як лілея біла,

Із дитятком-немовлятком Пречистая Діва.

Друга мати – це найкраща на світі країна,

Земля наша, наша славна ненька-Україна.

Третя мати – що ж про неї гарного сказати?

Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.

Ой, маю я три матері, та всі три хороші,

Три матері, три квіточки, три краснії рожі.

Дівч.          День матері відзначають у травні (друга неділя), бо це є місяць пречистої Діви Марії. У цей день люди ідуть у храм Божий, несуть квіти, співають пісні, славлять ту земну жінку, що народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити Сина свого єдинородного простити наші провини.

Хл.            Образ Божої Матері ніби ввібрав у себе всі радощі і трагедії, всі втіхи 

і болі материнства, став прикладом материнської вірності і самозречення, тієї сили духу, яку у важку хвилину уявити може лише материнське серце. А водночас став покровом материнства, дитинства, символом надії на добро і щастя.

     У нас у городі зацвіли лелії – 

Із них я найкращу зірву для Марії,

Бо Вона, Пречиста, повна благодати,

Матінка Ісуса – твоя і моя мати.

Хл.            В образі матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну, страдницьку, але невмирущу Україну – край смутку і краси, радості і печалі, Україну – розкішний вінок з ружі і барвінку, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, чарівною вишивкою.

Дівч.          Щасливі ми, що народилися і живемо на такій щедрій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші предки, тут корінь роду українського, що сягає давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, рідну пісню.

          Мій отчий дім!

Ти дав усе мені.

Моя Вкраїна, піснею багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

(Звучить «Пісня про рушник»)

Хл.             Материнські руки… Чи вдивлялися ми в них? Можливо, що й ні. Бо нема 

коли. Бо вони завжди в роботі. То перуть, то шиють, то печуть нам запашні хлібини чи тістечка, то вишивають рушники.

Дівч.          Рушник… Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові

до своїх дітей. Щедро простелений перед близькими людьми, друзями,гостями, оздоблений квітами, птахами, калиною, колосками. Перед вами – рушники, сорочки, скатерті, витинанки наших мам та бабусь.

Хл.             Вдивляюсь я у ці невтомні руки, 

                   В оці любові ніжні два крила…

                   Матусі руки, невсипущі руки,

                   Джерельця щедрі вічного тепла.

                   У них – безмежжя запашного поля

                   І неба чистого незайманий зеніт,

                   Моя щаслива світанкова доля

                   І мрій крилатих звихрений політ.

В них – веселкові сонячні заграви

                   І весен світлих росянистий цвіт.

                   В розкриллі рук матусиних ласкавих

                   Вмістився весь бентежно-юний світ.

(Звучить пісня «Мамина сорочка»)

Хл.             У відродженій Україні відроджується й свято. І ми попросимо до слова нашу другу матір – нашу вчительку ________________________.

Учителька: Спасибі, що назвали мене цим високим словом. Мені, як Матері і вчительці, добре відомі ті почуття, які переповнюють серце кожної з вас. Мабуть, найкраще буде висловити їх словами поезії:

                   Як дітей колишеш ти недремно,

                   То не раз змахнеш краплину поту,

                   Що ж, прислів’я мовить недаремно:

                   «Хто не мав дітей – не мав клопоту».

                   А зростуть, то скільки дум у неньки,

                   І тривог за їхнє кожне діло.

                   Голова боліла від маленьких,

                   Від дорослих – серце заболіло.

                   Але що ті клопоти й тривоги,

                   Бо хіба із щастям їх зрівняти,

                   Як дитя, зіп’явшися на ноги,

                   Перший крок ступає по кімнаті.

                   Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

                   Як до школи поведеш за руку,

                   Як уже й одержиш телеграму:

                   «Мамонько, вітаю із онуком!».

                   Добре ж, як себе пізнать в дитині,

                   Знать: вона твої продовжить роки.

                   Добре дати світові людину,

                   І людині дати світ широкий.

                   Дарувати їй цвітіння рясту,

                   Сині гори, неспокійні ріки…

                   Хто не мав дітей – не звідав щастя,

                   Долею обкрадений навіки.

                   Шановні жінки, дорогі матері – земні наші Мадонни! Нехай щирі слова, які прозвучать сьогодні з уст ваших дітей, будуть ще однією даниною любові вашій, невсипущій турботі вашій, натрудженим рукам вашим і красі вашій!

Хл.                                            Мамо! Немає милішого слова,

Ти ж бо життя і творіння основа,

Пензель, перо надихались тобою.

Вічна ти в пісні – з болем, любов’ю.

(Звучить пісня «Про маму»)

Дівч.                   Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. В одному прислів’ї говориться, що Бог створив на світі матерів, щоб заступали Бога там, де його нема.

Хл.                      Мати… Матуся… Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримували нас у години радості і печалі. Мати – це берегиня домашнього тепла і затишку.

Дівч.                     Мамо, вечір догоря,

                   Вигляда тебе роса,

                   Тільки ти, немов зоря, 

                   Даленієш в небеса,

                   Даленієш, як за віями сльоза.

                   Ти від лютої зими

                   Затуляла нас крильми,

                   Прихилялася теплим леготом,

                   Задивлялася білим лебедем,

                   Диво-казкою за віконечком – 

                   Сива ластівко, сиве сонечко.

Хл.                      Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь. Рідна Мати і рідна Україна – два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов. Станемо на коліна перед Матір’ю-Україною і помолимось, як Матері Божій. Станемо на коліна перед матір’ю і душею, засвітимось праведно, як на сповіді. Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну Матір, і молитва наша праведна, як і любов.

Дівч.          Всемилосердний Боже! Дякую Тобі за наших батьків та за все те добре, 

що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, допоможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям та довгим щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатися потіхи від своїх дітей, а по смерті прийми їх і нас до небесного царства. Амінь!

Є в мене найкраща в світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся,

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова Ненько.

Благаю у тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні її минали без смутку, без болю, 

Рятуй від недуг матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам подай силу.

Щоб вивела діток у світ та у люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Хл.             

Благослови нас, Божа Мати,

На славу Богові зростати,

На радість людям і батькам,

Допомагай, Пречиста, нам.

Дівч.          Пройде декілька років, і ми, неначе лелеки у вирій, вилетимо з теплого

маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня в наших серцях. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, білокурою берізкою, вишневим садом, солов’їною мовою, пахучістю трав, кучерявою вербою над водою…

(«Верба» - танець)

Дівч.          Для тебе віночка сплетемо гарненько,

                   І заквітчаєм тебе, мила ненько,

                   Щоб була, здорова, ніколи не хворіла,

                   Та білому світу ти завжди раділа.

Моя - наймиліша зі всіх людей ненька.
Тиха, мов голубка, щира і миленька.

Нема в цілім світі, всім вам признаюся,
Кращої матусі, ніж моя матуся.

Я свою матусю щиро так кохаю,
І які слова дібрати - навіть і не знаю.

Коли я хворенька, прийде моя ненька.
Тільки раз погляне - мені легше стане.

Над матір'ю в світі не має опіки,
Материне серце - це найкращі ліки.

Мені все говорить щовечора ненька,
Що я - українка, мов квітка пишненька.

Як то усе гарно Бозя в небі склав,
Що мені і Ані, усім маму дав.

Ми ось віночка сплели гарненько,
Щоб заквітчати милу неньку.
І нехай цей віночок прикрасить
Наше сьогоднішнє свято.

Хл.             Мати... Матуся... Ненька, з цим словом у нас асоцію­ється все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, її кроки й душа завжди ідуть з нами по життю, підтримують нас у годину радості й печалі. Мати — це Берегиня домашнього вогнища, яка зігріває дітей теплом, ласкою, щирою любов’ю.

Дівч.          Мама вчить нас бути мудрими, дбає про нас, дає поради, передає нам хатні речі, які зробила сама, оберігає кожного з нас. І зветься все це оберегами. Ось чому ми назвали наше сьогоднішнє свято «Материнські обереги».

Як добре нам жити і знати
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як мати,
Немає у світі для нас.
Воно—ніби сонця усмішка,   
Неначе дитинства привіт.
Як перші санчата і книжка,
З якої побачили світ.
Те слово — утіха єдина,                                 

Мов сонця ясний промінець, 

Його промовляє дитина 

І в дальнім поході боєць.

Хл.

Мама! У цьому слові, у цій назві жінки природа вті­лила найвищий ідеал. Любов матері вся з тривог, сподівань і безоглядного жертвування собою. Осяяне цією чистотою і щирою любов'ю, минає наше дитинство. До матері на пораду йдемо малими та дорослими. Мати ніколи не злукавить, ніколи не скривдить і завжди захистить. Осиротів би людський світ без матерів. Бережіть їх, ніколи не легковажте їхньою любов'ю.

(Звучить пісня «Чорнобривці»)

Матусі любі! Наші милі неньки!
Ми всі ваші рідні сини.
І зараз Вас вітаємо з найсвітлішим святом -
Чудовим святом радості і краси.

Матусю моя дорогенька!
Це свято даруєм тобі.
Яка ж бо ти ніжна, рідненька,
А очі які голубі!
Такі голубі, ніби небо,
Мов проліска синього цвіт.
Ніколи їм плакать не треба.
Хай радість несе їм привіт!

Ми любимо вас, кохані наші мами.
Ми вам бажаємо здоров'ячка багато.
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи
І щоб в житті ніколи не хворіли.

Кажуть, що на світі
Сонце найсвітліше
Та всміхненться мама -
І стає світліше.

Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти.
А хіба без мами
Є щасливі діти?

Матері низенько вклоніться,
До її ручок прихиліться,
Та кажіть: “Люблю я тебе, ненько!
Моя дивна, моя матінка рідненька”.

Любі мами, з вашим святом
Вас вітають хлопчики й дівчатка!
Ми вас, мами, зустрічаєм
І віршами, і піснями,
Ми вас дуже всіх кохаєм,
Наші ніжні, рідні мами.

Я до неї серцем
Любо пригорнуся
Хай сіяє сонце,
Як моя матуся.

Рідні бабусі!
Ми ваші внучата,
Радісно з вами
Нам свято стрічати.

Добрі бабусі!
Вас люблять всі діти.
Мудрим бабусям
Шлемо привіти!

Ти всіх світліша, моя бабцю й ненько,
Моя ти квіточка біленька,
Моя миленька й неозора,
Моя ти втіха і опора,
Моя небесна і земна,
Моя, як білий світ єдина,
Як білий світ, як білий квіт,
З якого створюється світ.

Щиро вітаємо тисячу раз.
Щастя бажаєм в святковий цей час!
Сили вогненної, праці натхненної,
Радісних літ,
Серцем гарячим прийміть
Наш палкий, сердечний привіт!

Вчитель: Ось і підійшло наше свято до кінця. Щиро дякую всім. Хочеться, щоб ви, діти, любили своїх матерів і батьків, як говорили сьогодні у віршах. І пам’ятайте, що тільки ласкавим словом, сумлінною працею, доброю поведінкою, успіхами у навчанні ви зможете довести цю любов.

                   Ніщо не вічно – вічні матері!

                   Уже й тоді, як нікому стрічати,

                   Допоки сонце сяє нам вгорі,

                   У кожного живе у серці мати.

                   Дорогі матері! Щиро вітаю Вас зі святом. Хай міцніє ваше здоров’я з кожним днем, а роки життя не знають меж. Хай в сім’ях ваших газдує щастя і радість, а на роботі – творчий успіх і натхнення. Хай діти ваші і онуки ростуть здоровими і щасливими на втіху вашу і на славу людську.

         Віри Вам, любові та надії!!!

(Звучить пісня «Хай живе надія»)