Свято першоласників

БУКВАРИКУ, ПРОЩАВАЙ

Учень 1. Увага! Увага! В нас сьогодні свято, 

               Приходьте до нас в гості всі:

Сестрички, бабусі, дідусі, 

Мами й тата.

Учень 2.  Любі гості, мами й тата 

               В нас  - букварикове свято.

Добре, що прийшли до нас 

У перший клас.

Учень 3.  Ми всіх гостей вітаємо 

                І дуже їм радіємо.

Усі вже букви знаємо, 

Книжки читати вміємо.

Учень 4.  І дзвінок веселий кличе 

                Першокласників на свято.

Не запізнюйтесь! Скоріше! 

Час з Буквариком прощатись.

Дзвонить учень 4, вибігають.

Учні  3-го  класупоказують  сценку.

Жах.        Ух,наче  нікого  немає! Чогоце  вони  тутрозшумілися?  Що  загалас?  Що  замузика?

(Заходять „двійка” і „ледащо”).

                   Ми -  ледачі,ми  ліниві,  вшколу  ми  неходимо.

                   Ми  -ледачі, ми – нероби,  всім  мишкоду  робимо!

Двійка. (шепче).А  в  нихтут  -  святоБукваря!  Вони  читатий  писати  навчилися!

Жах.       Отбіда!  Ніякі  мої капостіїм на  заваді  нестали!  Розумні  вони!Як  же  їмнашкодити?!

Двійка.    ЖахуЖаховичу,  ми  тутз  Ледащом порадилися...

Ледащо.  Тиж  знаєш,  мищось  розумне  придуматине  вміємо,  а откапосне...

Жах.        Такажіть  швидше!

Ледащо.  Требав  них  украстикнижки,  за  якимивони  вчаться!  А  ще – вчителів  позабирати,відправити  їх  у  твоє „ жахове  царство”!

Двійка.     Оцеідея!  Ці  діткихоч  і  розумні,а  без  книжоквчитися  не  зможуть!

Всі.            Книжечки  заберемоі назад  не  віддамо!

                  Діти  вчитисяне  будуть,  буквишвидко всі  забудуть!

Жах.         Оттоді  настане  час!Просто  клас!

                 Буду  ятут  панувати,  нікогодо школи  не  пускати!

(Забираютькнижки).

Вчитель.  Діти,нам  уже  часз  Буквариком  прощатися.А  де  жце  наші  герої?

Жах.         Вашігерої  у  моємуполоні!

                 Я  їхзабрав!  У  в’язницюсховав,  вам  невіддам!

Вчитель.  Аледітям  треба вчитися.

Жах.         Відсьогодні  вчитися  ніхтоне буде!  Я  хочу,щоб  ніхто  неміг  стати  грамотним.Тоді  всі  робитимутьте,  що  язахочу!

Двійка.    Ха-ха-ха!От  буде  чудово!

Вчитель.  Діти,а  вас влаштовує  те,  що  вигадалиці  розбишаки?  Що  нам  робити?

Діти.           Гнати!  Гнати!Вони  нам  непотрібні!

Вчитель.  Дітки!Шикуйтеся  на свято!

Двійка.    Непущу вас  далі  я!Тут  територія моя!

                 Не  вдасться вампройти  і  навітьпроповзти!

                 Всіх  зачаклую я-  Цариця  „двійок”я!

                               Хто  звас  зі  мноюхоче  дружити?

                               Того я  будулюбити!

Учениця.  Нічогов  тебе  не вийде!Ми  багато знаємо  і вміємо.З  двійками  ніхтоз  нас  недружить!

( Дітизаходять  за  стіл).

Учень.      Навеснянім  видноколі  зайняласьзоря.

Всі.           Свято  вшколі,  свято  вшколі,

                  Свято  Букваря!

Звучитьпісня  „ Сонячний Промінчик”.

          Учень1.      Нас дзвінок веселий кличе,

     Друзів і батьків на свято:

     Не запізнюйтеся! Швидко!

     Час з Буквариком прощатись!

Учень2. Буквар взяли ми перший раз,

               Коли зайшли у перший клас.

               І як нам радісно сказати:

              «Читати вміємо й писати!»

Учень3. Літера перша і перше слово,

               З книжкою перша серйозна розмова.

               Перша сторінка й остання сторінка,

              Успіхи перші, усмішки й сльозинки.

Всі: Навчився читати наш перший клас

        Ви можете всі привітати нас.

Звучить пісня «Несе до мене сонечко»

Букварик

• Добридень, добрі діти!

Ну як же мені не радіти.

Бо ж прибув я якраз вчасно.

Ой, годинонька нещасна,

Що довелось пережити

Дайте, лиш передихну,

Свою розповідь почну.

Тож всідайтеся зручненько

Та слухайте уваж ненько.

Вчитель 

Йшов Букварик, йшов маленький,

Та зайшов у ліс темненький,

Йшов горами і долами,

Понад бистрими водами,

Мав на собі брилик гарний,

Вишиваний одяг вбраний.

І свитину, і  постоли,

Бо Букварик йшов до школи.

У торбині книжок повно,

Йшов Букварик, йшов моторно.

(Влітають дві дівчинки-сороки)

Ось берізка, ось висока.

Тут сороки-білобоки

Пильно в очі заглядали

Букварика підмовляли

Сорока 1

Куди йдеш? Не спіши!

З нами ти поговори!

Сорока 2

Можем плітки розказати,

Можем пісню заспівати,

Треба ще й затанцювати.

Сорока 1

Що це? Що це? Подивіться!

Сорока 2

Це не звір, не гриб, не птиця!

Таке гарне, кольорове,

Мов метелики, чудове.

Букварик

Ой сороки-білобоки! Що ви наробили1

Усі літери на мить 

В лісі погубили.

Ой, я бідний Букварик, що маю робити?

Як мені тепер без літер грамоти учити?

Сороки

Чи можемо ми тобі допомогти?

Букварик

Треба букви позбирати

І до ладу поскладати

Щоб могли маленькі учні

Далі вчитися читати.

Поки букви не знайдемо, 

ми абетки не почнемо.

Сорока 1

Летимо скоріш до лісу,

Повідомим всіх звірят

Щоб вони домогли нам

Сорока 2 

Ось, дивіться, буква А.

У травиці ледь жива.

Ви їй, друзі, поможіть,

І до мене приведіть.

Дитина 1

А - в алфавіті найперша,

А - в алфавіті найлегша,

А іще ця буква А 

І дзвінка, і голосна.

А ще хоче буква А,

Щоб зібралась букв сім’я

Ал-фа-віт.

То ж приймай, Букварику,

Її в перший ряд. (Подає Букварику букву А)

Сорока 2

Може, зараз інші букви

До нас прибіжать.

Звучить пісня «Подарунок»

Дитина2

Букву Бе кругом шукав,

І прийшов  скоріш сюди

Закотилась в клас до нас,

Я приніс тобі її.   (Подає Букварику букву Бе)

Букварик

Дуже дякую , Володя,

Добра в тебе є душа.

Не залишив у лісі пропадати букваря.

ТАНЕЦЬ з Букварем

Ведмедик: Побіжу, побіжу, бо ведмідь я прудкий.

                     Дожену, дожену, утікайте всі мерщій.

                     Дуже мед  я люблю, розкажу це  усім,

                     Може, десь його найду й похвалюся усім.

Звучить Пісня Ведмедика

Щось чудне я в лісі бачу,

Щось кругленьке, неживе.

Ой, та це ж мені вдалося

Відшукати букву Ве.

Букварик

Ой, спасибі, дуже радий,

Що знайшов ти букву Ве,

Скоро літо вже почнеться,

Бджоли меду нанесуть.

Ну, а поки ще весна – Меду ще….

Діти:  Нема, нема!!!

Гелгочуть під горою гуси -  в город забігло гусеня

-Гиля! Гиля! Гука Ганнуся, його з городу виганя.

Пісня-танець «Два гуси»

А гиля, гиля, гуси!

Пасіться в рівчачку.

Ой, що це, буква  ГЕ знайшлася,

Висіла на гачку.

(Влітає хлопчик-дятел)

Дятел

Скік-скок, скік-скок

Із ялинки на дубок.

Не впізнали? Дятел я.

Прилетів до букваря.

Бо без мене не знайде

Він своєї букви Де.

Звучить пісня «Донечка»

Та не тільки букву Де,

Відшукав я Е та Є.

Ось дивіться, я лечу

Букварю їх віднесу!

Джмелик

Я не натомився,

З дороги не я збився,

Сів на хвилинку,

П’ю чистую  росинку.

Ось, букварику, знайшов я

Букву Же поміж квіток

Нахилявся, підійшов

Кожен – кожен пелюсток.

Букварик

Спасибі тобі, друже!

Зайчик

Звусь я зайчик-побігайчик,

Хочу зватись зайчик-знайчик

Я вам пісню заспіваю

Про своє життя під гаєм.

Там живеться мені добре,

Вдачу маю я хоробру

Там я голосно сміюся,

І нікого не боюся.

Я оббігав 100 доріг

Й до Букварика прибіг.

Бо вдалось мені, зайчаті,

Зе у лісі відшукати.

Букварик

Дуже дякую тобі,

Що поміг мені в біді.

І за це я дуже вдячний,

Будь у лісі ти обачний

СЦЕНКА    ПРО ЗОШИТ

Зошит.

Ой-ой-ой! Не маю сили!

Ви на мене наступили! 

Вчитель.

Що це тут валяється?

Зошит, виявляється...

Підніміть його мерщій!

Чий він, чий? 

Зошит.

Я подертий, я потертий

І в обкладинці старій,

Весь в чорнилі, у мастилі!

Вчитель. Хто хазяїн твій?

Зошит. Андрій. 

Лінійка.

І я скаржусь на Андрійка.

Я Андрійкова лінійка!

Я терплю велику муку:

Правлю хлопцю за шаблюку!

Він дубасив мною стіл,

Я вже тріснула навпіл!

Зошит.

Ми тепер каліки з нею.

Нам потрібні ліки з клею!

Вчитель. Що ти скажеш нам, Андрійку?

Андрійко.

Я не хочу мати двійку...

Я писатиму без клякс!

Я не буду мучить вас!

Я дурні покину звички,

Допустіть до переклички. 

Вчитель.

Ну, біжи, ставай між літер,

Та щоб сльози хутко витер! 

Андрійко.

Я букви знаю до ладу,

Алфавіт наш не підведу!

И" хороший голос має,                               і скажи їй. Букво "И",

Але слів не починає.                            Подивися, як розквітли

Ти до неї підійди                                  Наші ниви і сади!

(З'являється літера "Й". Над головою вона тримає беретик).

Хлопчик (із залу).

Ей малий, хто ти такий?

Літера "Й". Я —не хто, А буква "Й"! (Поправляє свій беретик і продовжує).

Щоб мене не зллутать з"И", 

Я купив берет новий.

Не великий, не малий,

Подивіться — ось який! (Підкидає і ловить беретик).

Діти. Он як! Ну і молодець¹

Їжачок

Я – Їжачок-хитрячок,

Пошив собі піджачок.

І у тому піджачку

Я блукаю по ліску

Нанизаю на голки

Груші, яблука, грибки.

Щоб до себе на обід

Скликать весь їжачий рід

Та сьогодні, що за диво

Накололось на голки!

Це не яблука смачні – 

Це, здається, буква Ї.

Ой люблю сюрпризи я,

Побіжу до букваря.

Ось, Букварику тобі

Довгождана буква Ї.

Букварик

Дуже дякую тобі,

Що знайшов ти букву Ї.

Звучить пісня Їжачка

Кенгуру у класики

З Клавою стрибало.

Коник й кротик кубики

Весело збирали

Котеня на гірці засмутилось гірко…

Звучить пісня «Засмутилось кошеня»

Кошеня

Кошенятко дуже миле,

Кошенятко  дуже щире,

Залишилось неспроста,

Бо вдалося лиш мені 

Відшукати букву Ка.

Ти, Букварю, не тужи

Букву Ка скоріш бери.

Лисичка

Я – лисичка, я – сестричка,

Дуже гарну маю звичку

Лінуватись не люблю

І за це себе хвалю.

Я нітрішки не лінилась,

В лісі добре потрудилась

І Букварику тепер при несла я букву еЛ.

Буквар

Дякую тобі, руденька,

Буду пам’ятати,

Бо без букв і Ка, і еЛ

Не можна читати.

Букварик

Ви, звірятка, молодці,

Догодили так мені

Більш не буду сумувати,

Хочу пісню заспівати. 

Звучить пісня БУКВАРИКА

Я - веселий Букварик, весело співаю,

Бо веселе свято в школі я сьогодні маю.

Так, так, от так-так, я сьогодні маю.(2 р.)

Я – розумний Букварик, все про себе знаю,

Свої літери слухняні вже в слова єднаю.

Так, так, от так-так, вже в слова єднаю.(2 р.)

Я -  щасливий Букварик, і тому радію,

Що всі діти в першім класі вже читати вміють.

Так, так, от так-так,  вже читати вміють.(2 р.)

Я – святковий Букварик – прошу всіх на свято,

Кожну літеру всі разом будемо вітати.

Так, так, от так-так, будемо вітати. (2 р.)

Мушка

Я є мушка-цокотушка,

Зовсім я не бешкетушка.

Хоч хвалитися негарно,

Та літала я не марно.

По долині й угорі.

Букву еМ знайшла в дуплі.

Звучить пісня «Мушка»

Носоріг квітки збирав,

Він до Нюши поспішав.

А Незнайко на планшеті

Настін пише він портретик.

Всі: Настуню, 12-ку покажи

Звучить пісня «12-ка»

По стежинці я ішла

Через ліс, поля і гори.

Букву еН я там знайшла,

На, Букварику, не плач від горя.

Букварик  Дякую, Настуня! Ти моя Кицюня.

Звучить пісня  «Я Настуня»

Ослик йшов по огірки,

А овечка по стручки.

Між листками на городі 

Букву О знайшли вони.

На, Букварику, складай,

Діткам казочки читай.

Букварик Пляма чорна і страшна  затулила букву Пе сама.

                   Букву Пе я заберу, пляму в зошит не пушу.

Звучить пісня «Прощай, Букварику»

                       РІПКА

Дійові особи: Дід, Баба, Півник, Мурка, Онучка, Жучка, Ріпка, Мишка, Автор. Автор.

Посидьте тихо, дітки,

Та послухайте про ріпку...

Казка, може, і мала,

Та про важливії діла.

Починається — як треба:

Жили собі Дід та Баба,

Онучка, собачка Жучка,

Кицька Мурка,

Сіра Мишка-шкрябушка.

А усі ми не артисти,

Лиш маленькі дітлахи,

Не судіть нас дуже строго,

   Бо це перша наша спроба.

(Під тином спить кицька Мурка. Біжить собачка. Поба­чивши кицьку, починає гавкати, женеться за нею. Захо­дить Дід з лопатою).

Дід.

Прийшла весна красна.

Тепла та ясна.

З новими клопотами,

З веселими роботами!

Збирайся, народ, виходь на город!

(Починає копати город. Заходить Онучка з коробочкою).

Онучка. Дідусю, я принесла насіння.

Дід (кладе лопату). Це добре. (Витирає піт). Ех! Зе­мелька легка та тепла, гарна виросте ріпка. Ану, Онучко, принеси ще й водички.

(Онучка йде по воду).

Дід (бере коробочку, заглядає в неї). От біда — нема зер­на.

Онучка стрибала — все порозсипала.

(Вбігає Мишка).

Мишка. Ти чого. Дідусю, засумував?

Дід. Баба послала ріпку сіяти, а Онучка розсипала все насіння. Жодної зернинки немає, от біда.

Мишка. Не сумуй. Діду, щойно я одну зернинку знайшла.

Дід, От спасибі, може, хоч одна виросте. Нехай росте. А я піду снідати.

(Йде геть).

Онучка. Дідусю! Пішов? А ріпку посадив? Зараз я її поллю.

(Співає).

Я водички не жалію,

Поливаю як умію.

Рости, ріпко, гарною,

В радість Діду з Бабою. (З'являється кицька Мурка).

Онучка. Мурко, постеж, щоб пташки ріпку не видзьо­бали, щоб кури не вигребли, а я сходжу поснідаю.

Мурка. Пішла снідати. Може, сметана буде? Жучко, Жучко, тобі веліли ріпку стерегти, а мені треба бігти. Ніколи.

Жучка. Стерегти — то й стерегти, мені нікуди йти. Кра­ще полежу — на сонечку погріюся. Попрацюю. (Позіхає). Заморилася я, сили вже не маю. Полежу, за снами пос­постерігаю. Може, хто йтиме, то ви, діти, кричіть, гукай­те і на мене поглядайте. Поки я не прокинуся, ви не за­мовкайте. (З'являється Півник. Діти гукають Жучку).

Жучка. Гав, гав! Зараз я тебе... (Проганяє Півника). Молодці, дітки, спасибі! Гарно сторожуєте. Подивіться тут ще, а я в дім збігаю, мабуть, там уже снідають. Може, кісточку дадуть... 

Автор.

От як в казочці буває,

Ріпка швидко виростає.

Мишка (вбігає).

Ось так ріпка,

Ось так диво.

І велика, і красива,

А вершечка не дістати.

Треба Дідуся гукати.

Дідусю! Не чує. Допоможіть, будь ласка. (Разом з дітьми).

Дідусю!!

Дід.

Тільки взявся я за ложку.

Та помовчіть ви хоч трошки!

Буде спокій в цьому домі?

Що тут трапилось такого? 

Мишка. Подивись скоріше, Діду! (Показує на ріпку).

ДІД.

Я очам своїм не вірю!

Ну і ріпка, от так диво.

Хоч одна, але велика.

Будем їсти цілий рік.

Зараз вирву.

Автор. Смик, смик, смик.

ДІД.

От біда — не піддається,

Я тягну — вона не рветься.

Мишко! Бабу погукай!

Дід.

Ріпка виросла на славу.

Та важка для нас ця справа.

Разом станемо дружненько

Та потягнемо гарненько.

Раз, два, три — тягни.

Мишка.

Щось без мене ви слабенькі.

Нумо ще разом! Гарненько!

Діти, разом! Раз, два, три! (Смикають, виривають ріпку і падають. Піднімаються)

Т  А  НЕ  Ц  Ь

Дід. Ну вже й ріпка. 

Баба. От так диво. 

Онучка. І велика, і красива. 

Жучка. І весела. 

Мурка. Й жартівлива.

Мишка. З нас хотіла посміятись? 

Ріпка.

,Ні, я букву еР приберегла,

Читать без неї не могла.

Візьми, Букварику, діткам

Нехай читають так, як я

Звучить пісня Про сім'ю

Всі: Іди, букварику, візьмеш, нашу сімейну букву еС

Буква Те і буква У

Заховались в холодку.

           Буква У – учителька, 

            Перша наша вчителька.

Звучить пісня  «Пісня про першу вчительку»

Букварик Буква «Ф» взялася в боки, 

                 Одягла мерщій вінок. 

                Лиш почує де музики, 

                То найперша йде в танок.

Букву еФ знайшла, ще залишилось так мало.

Щось темніти в лісі стало,

Може, суне чорна хмара.

Диво дивне, дивина.

На хмаринці буква Ха.

Як вона там опинилась?

Як на хмарку закотилась?

Гей, хмаринко, не лети,

Букву Ха мені верни.

Мудра хмарка, молодець!

Скоро лихові кінець.

Цар. Я веселий Цар-царевич,

         Зсвятом всіх вітаю!

Посилаю вам привіт

І завдання для вас маю.

Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом «ні» чи «так»!

Треба гарно вам читати? (Так)

Треба менших ображати? (Ні)

На перерві пострибати? (Ні)

А всі парти пописати? (Ні)

Друга треба виручати? (Так)

А треба слухати матусю? (Так)

Тоді дратуйте хоч бабусю! (НІ)       

У школі вибийте шибки! (Ні)            

Учительці робіть все навпаки! (Ні)  

Брудне взуття носіть у школу! (Ні)

І книги кидайте додолу! (Ні)

Завжди старших поважайте! (Так)

І малюків не ображайте! (Так) 

Черепаха. Я знайшла букву Че

Звучить пісня «Черепаха – аха»

Дятел

У лісі я іще не бачив 

Такого дивного куща.

Оце! Та це тому, що між гілками

Заплуталися Ша і Ща.

Напевно, сильно покололися

Чи налякались висоти.

Зітхніть тепер собі спокійно,

Бо зараз у безпеці ви.

Звучить пісня  «Купив мені татко»

Букварик

Іще дві букви повернулись

У алфавітові сім’ю.

Іду до лісу пошукаю.

Можливо, решту віднайду.

Дятел

Що за гамір, що за шум?

Чом у лісі такий глум?

Гей, сороки-білобоки,

Же ж яка у вас морока?

Сорока 1

Лісом довго ми літали,

Букву дивну відшукали.

Сорока 2

Ніби Бе і ніби еР

Сперечались дотепер.

Дятел. Не впізнати, ну й дива,

            Буква ця не є нова.

            Це повинен знати всяк.

            Її назва – м’який знак.

Буквар. Бачу, ще щось принесли ви,

             Яку букву віднайшли ви?

Буква ця усім відома: 

Перед Я вона стоїть.

В ній дві палички і коло 

— Згогадаєтесь умить. 

Є ця буква в слові «Юля»,

І в словах «сміюсь», «стою».

Ой, яка ж вона красуня, Ця чудова буква Ю.

Букварик

Хтось знайшов вже букву Я?

Сороки

Ні, не я, не я, не я!

Ось букварик підійшов.

Букварик

Букву Я вже хтось знайшов?

Що ж вже діточкам сказати?

Де ту Я нам відшукати?

Діти по черзі

Що у лісі тут зчинилось?

Що з абеткою зробилось?

Бо знайшли  від букваря 

Лиш останню букву Я.

Букварик

Ви, школярики, не зітхайте,

Ось букварик свій тримайте.

Дружбу з книгами ведіть,

Свій Букварик бережіть.

Мав нелегку він пригоду

Через пустощі та шкоду.

Але звірі лісові

Не покинули в біді.

Букви всі вони зібрали,

Тільки Я не відшукали.

А тепер в порядку вся 

Алфавітові сім’я.

Пісня Букварика 

Букварик

Прощавайте, всі звірята,

Першокласники, малята.

Друзі, час мені спішити,

Менших грамоти учити.

Діти разом

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже.

Ми тобі, Букварику, 

Дякуємо дуже!

Ти навчив нас складати

Букви у слова.

Ти навчив дружити нас

З книгами щодня.

Прощавай, прощавай,

Ти вже менших научай.

Ми про тебе не забудем,

Пам’ятати завжди будем!