Шановні батьки!

Здається, зовсім ще недавно

До дитсадка ви малюків вели,

Ще ляльки і машинки купували,

А вже сьогодні діти підросли.

Хвилюєтеся, мабуть, як ніколи,

І питань багато в цей час.

Бо малята ваші вже йдуть до школи,

Вперше йдуть у перший клас.

Сьогодні ви віддаєте в мої руки сердечка своїх дітей. Разом із цим ви покладаєте на мене свої надії, сподівання. І всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільного життя стала розумною. Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не основна цінність, заради якої живе людина.

Дитина – це маленька зірочка, яка, прийшовши в цей світ, несе свою велику місію, має свій шлях, свої думки. Тому перед нами постає особливе завдання – розвиток і збагачення духовного світу кожної дитини. Це можливо через виховання серця дитини. Любов до людей, по-вага, толерантність, прояв співчуття і вміння радіти за інших – без цих якостей дитина стане чер-ствою, байдужою до навколишнього світу.

Шановні татусі і мами, дідусі та бабусі, сьогодні мені хочеться оголосити вас і себе членами однієї великої команди корабля під назвою «Школа». Наше плавання у початковій школі починається сьогодні, а закінчується через 4 роки. Стільки ми з вами будемо разом. А поки наш корабель буде плисти океаном знань, ми будемо переживати шторми та бурі, смутки та радос-ті. Хочеться, щоб це плавання було цікавим, радісним і значущим у житті кожної дитини та кож-ної родини.

Вам, батькам, варто потурбуватися про те , щоб якнайкраще психологічно підготувати свою дитину до школи. Бо саме від позитивних вражень перших днів, місяців навчання зале-жить подальше зацікавлення або ж неприязнь до знань, науки, успішності в житті в цілому.

Наші з вами завдання я вирішила зобразити у вигляді зірочок. І чим скоріше, чим вправніше ми зуміємо їх запалити, тим швидше й простіше пройде адаптація і тим краще почуватимуться діти в школі.

Татам і мамам першокласників дуже важливо вчасно зрозуміти, що успіхи в навчанні дитини залежать не стільки від школи, скільки від самої родини. Дітям у віці 5 – 6 років, як доводить практика, важко зрозуміти абстрактні цифри і правила, вони сприймають інформацію передусім у наочно-образній і наочно-дійовій формах. Погані оцінки є причиною тривоги, дискомфорту та апатії школярика, до того ж часто –густо емоційна й імпульсивна поведінка дитини істотно ускладнює стосунки у школі. Все це слід враховувати під час підготовки малюка до науки, щоб щоб не припуститися типової для батьків помилки: не перестаратися за будь-яку ціну «вкласти» в голову сину чи доньці максимум інформації, силоміць замінюючи гру навчанням.

Дехто вважає, щоб підготувати дитину до школи, достатньо розповісти про те, як добре й весело буде їй тут, скільки друзів чекають на майбутнього школярика, яким дорослим і самостійним він почуватиметься. Та практика доводить, що в такий спосіб батьки ризикують нашкодити справі. Адже маленьким діткам досить важко буде призвичаїтися до реальності.

Психологи стверджують, що серед першокласників розчарова-них школою дітей близько 40 відсотків. Тому не слід ідеалізувати школу. Але й лякати нею не треба. Краще пояснити, чим учитель відрізняється від вихователя, що таке урок і скільки він триває.

А батьки успішних школярів стежать за їхніми поточними досягненнями, розвивають у них упевненість у своїх силах. Заохочують до подолання труднощів, до вияву зусиль і досягнення успіхів.

Перший клас для кожної дитини – стрес. Нове оточення, нові вимоги, новий графік роботи, нові зобов’язання. Здається, й дорослий би розгубився, якби все це в один день раптом звалилося йому на плечі. Тому на плечі батьків лягає подвійний тягар – заохотити до знань і не переобтяжити свою дитину.

Передовсім, батьки повинні відмовитися від задуму зробити зі свого школяра відмінника. Звичайно, мріяти й прагнути цього потрібно, але не ціною психічного та фізичного здоров’я дитини. Ліпше зосередити свою увагу на тому, як створити всі умови для подальшого кращого розвитку дитини.

З іншого боку, теорія про те, що у вихованні дитини головне не заважати їй розвиватися, на сьогодні не виправдовує себе. Нині ми вже «навчені» гірким досвідом дитячої бездоглядності, до якої призводить батьківська байдужість.

Хочу – можу – буду – ось вектор, у якому повинно проводитися виховання дитини. Тільки за умови, коли у юній свідомості закладуть ці складові, можна говорити про нормальний розвиток майбутньої успішної, впевненої у собі особистості. Головне – підготувати дитину до життя.

Кожний учень протягом шкільних років проходить кілька адаптацій-них стадій до нового незвичайного середовища. Перший та п’ятий класи стають справжнім випробуванням,тому психологи переконливо рекомендують хоч би на перший період занять комусь із рідних пов-ністю присвятити себе дитині.

З перших днів начання батьки повинні чітко для себе з’ясувати, чи хоче навчатися дитина, а з іншого боку, чи може вона це робити. Відсутність бажання відпрацьовується терплячим заохоченням, мотивацією, поясненням, чому необхідно ходити до школи.

Батькам необхідно зрозуміти, що для першокласника набагато важливіше не вміння читати, рахувати й писати, а здатність отримувати й обробляти інформацію, узагальнювати, робити висновки, руйнувати розумові шаблони й стереотипи, бути кмітливим, виявляти волю й ініціативність. Проте всі ці задатки закладаються з раннього дитинства, тому батьки зроблять для дитини велику послугу, коли навіть на побутовому рівні навчать дитя уважно слухати, запам’ятовувати і вправно виконувати завдання. Ці вміння знадобляться дитині протягом усього життя.

Якщо зважити на той факт, що майже 90 відсотків інтелекту дитини формується у віці до 6 – 7 років, то дійсно важко недооцінити важливості саме батьківської роботи з дитиною. Психологи стверджують, що саме прогалини у тому ж таки вмінні слухати, запам’ятовувати можуть перетворитися на прогалини в знаннях у дорослому віці.

Лайливі й образливі слова на адресу свого виховання – найгірше й найпримітивніше, що можна вигадати у нелегкій справі допомоги дитині з адаптуванням до школи. Звичайно, потрібно помічати у своєму вихованцеві все: і як він вчиться, і як поводиться на уроках, усі його успіхи та невдачі. Проте якщо успіх можна розділити на всю родину, то невдачу юного школяра психологи радять батькам узяти на свої плечі, підбадьорюючи і заспокоюючи дитину.

На жаль, сьогодні батьки не так часто відвідують школу, батьківські збори, акції, як це було ще півтора десятиліття тому. Фахівці переконані: дарма. «Варто пам’ятати про те, що вчитель для учня молодших класів є досить авторитетною і поважною людиною. Приміром, ваш малий вихованець може без упину аргументувати своє переконання простою відмовкою: «Так сказав учитель». Тому, знаючи вчителя, спілкуючись із ним про свою дитину,батьки іноді можуть звертатися й до позитивного маніпулювання образом учителя – присоромити якийсь вчинок школярика, мовляв, щоб сказав учитель, або ж , навпаки, похвалити свого учня словами вчителя.

Приміром, ваша дитина відразу ж після шкільних занять дійсно може не пам’ятати, чим вона займалася на уроках, адже після надмірної активності, яку вона виявляла в школі, їй складно зосередитися у позаурочний час. Проте, відпочивши, вона про все вам розповість. А з’ясувати нюанси поведінки дитини у школі можна тільки зі шкільним учителем

Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить; хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, що згодом кожен з них навчиться читати й рахувати, стане грамотним. Проте саме від готовності залежить адаптація малюка до шкільного життя, оволодіння ним навчальною діяльністю, врешті-решт, формування особистості.

Часто, шановні батьки, ви вважаєте показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак не тільки це впливає на успішність навчання. Велике значення в підготовці дитини до навчання відіграє її здоров’я. Робіть все можливе, щоб дитина була здоровою та загартованою

Мета: допомогти батькам майбутніх першокласників  познайомитися

та краще пізнати один одного; сприяти формуванню дружнього батьківського

колективу та  єдиної класної спільноти, створити  сприятливийпсихологічного

клімат під час спілкування батьків; розвивати критичне мислення батьків,

зміцнювати зв’язки сім’ї та школи. 

Обладнання: дидактичні матеріали, створені в Publisher:    спеціальні бейджики;

симпатичні  сердечка– смайлики  ( або мякі іграшки у формі серця) , серединка

сонечка з назвою 1-Б клас, промінчики сонечка, аркуші із незавершеними

фразами, листівки з рецептом щастя, слова для довідок.

Тільки разом з батьками,

спільними зусиллями,

вчителі можуть дати дітям 

велике людське щастя.

       (Збори проходять перед початком навчального року, у серпні)

          Присутні займають місця, утворюючи групи по 6 чоловік. 

     Вчитель майбутнього 1-го  класу: Доброго дня, шановні мами й тата

майбутніх першокласників 2019 року !  Так складається доля, що  і  наші дітки, і ви,

і я у вересні підемо разом до першого класу Нової української школи – школи

компетентностей 21 століття. Я маю надію, що ми порозуміємося і створимо

разомз вами всі умови, щоб діти ходили до школи, як до рідної хати.

Наш шлях з вами довгий, важкий, але водночас цікавий і захоплюючий !

І буде чудово, якщо цей шлях ми пройдемо рука об руку, будемо разом йти

до поставленої мети й станемо однодумцями. І перш за все  ми з вами ,

шановні друзі, повинні  ближче познайомитися. Для цього ми  тут і зібрались.  

Зараз я пропоную наше знайомство провести у вигляді заняття-тренінгу під назвою

«Будьмо знайомі! » яке допоможе нам краще пізнати один одного. Згодні? 

( батьки утворюють коло).

Батьки стають в коло, беруться за руки. Вчитель також стає в коло і дає завдання для батьків. 

Наприклад, треба сказати  три слова. 

1. Як вас звати. 

2.Прикметник, який/яка ви є (риса характеру), що починається на першу літеру Вашого імені:

Катерина – креативна тощо. 

3.Зробити комплімент сусіду.

Вчитель: Зараз я пропоную потиснути один одному  руки тим батькам:  

Висновок.             

- Як бачите, з будь-якою людиною можна знайти щось спільне.

Саме це допомагає людям спілкуватися. «Шукайте і знайдете», -

говорили древні. Це полегшує життя людей у колективі, дає змогу домовитись про щось

і якщо не потоваришувати, то принаймні спілкуватися без неприязні.

А зараз давайте поставимо перед собою головне питання.

Проблемне питання: 

І у батьків, і у вчителів в центрі уваги дитина.

(На дошку в центрі вчитель прикріплює листок на якому написано: дитина.)

З однієї сторони дитина зростає у сім’ї і у неї є батьки. (На дошку вчитель

прикріплює листок на якому написано: батьки.)

З іншої сторони дитина розвивається у шкільному соціумі, де її

щодня супроводжує учитель . (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: учитель.)

З кожного боку постають питання різної складності. Чи можна вирішити

всі завдання окремо, самотужки? Ні! Отже, мета щодо виховання дітей і у батьків,

і у вчителя однакова. Щоб виховати дитину такою, як ми хочемо, потрібно

організувати творчу співпрацю вчителів, учнів, батьків у навчально-виховному процесі.

Першим кроком нашої співпраці буде заповнення вами анкет.

- Прошу Вас заповнити анкету, що дозволить більше дізнатися про Вашу дитину

і знайти до неї індивідуальний підхід. Здасте її наприкінці зборів.

Можете вносити зміни або дописувати під час нашої сьогоднішньої зустрічи.

(заповнювання анкет під тиху музику 5-7 хвилин)

Дякую Вам за відверті відповіді, які Ви дали на питання анкети. 

1. Презентація про особливості НУШ “Готовнiсть дитини до школи”

Щороку у вересні тисячі дівчаток і хлопчиків шестирічного віку розпочинають свій шлях

до школи. Шкільне дитинство від самого початку вимагає від дитини іншої позиції —

вона стає школярем, учнем. Це - її перша соціальна роль.

Дитина починає ходити до школи, виконувати вимоги програми, робити на уроці те,

чого вимагає вчитель, неухильно дотримувати шкільного режиму, шкільних правил

поведінки, добре засвоювати навчальний матеріал.

Але НУШ докладає усіх зусиль щоб полегшити перехід дитини від безтурботного

життя до відповідального та дорослого.

– початкова школа (1–4 класи,);

І цикл — 1–2-й класи ? організація освітнього процесу на інтегровано-

предметній основі із переважанням ігрових методів

ІІ цикл — 3–4-й класи ? організація освітнього процесу на інтегровано-предметній основі 

– базова середня школа (5–9 класи – гімназія);

– профільна школа (10–12 класи), яка може бути професійною або академічною

(ліцеї академічного або професійного спрямування).

Після професійного навчання дитина зможе працювати або продовжити навчання у виші.

Академічна школа передбачає поглиблене вивчення предметів та вступ на 1 курс вишу.

Після кожного з етапів буде проводитись державна підсумкова атестація

(може бути у вигляді ЗНО), за результатами якої учнів зараховують

на наступний освітній рівень. Проте після початкової школи це оцінювання

слугуватиме лише для моніторингу успішності.

Компетентність – це не теоретичні знання, які діти отримують у школах зараз.

Це впорядковані знання та вміння застосовувати їх у житті.

Законотворці виділили такі компетентності:

– вільне володіння державною мовою;

– здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної)

та щонайменше однією з іноземних мов;

– математична компетентність;

– компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;

– інноваційність;

– екологічна компетентність;

– інформаційно-комунікаційна компетентність.

– навчання впродовж життя;

– громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями

демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробутом та здоровим способом життя;

– культурна компетентність;

– підприємливість та фінансова грамотність;

– інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Усі компетентності об’єднуватимуть так звані наскрізні вміння: 

Освітній процес у початкових класах розглядають крізь призму загальної

картини, а не ділять на окремі дисципліни.

       Діти змінилися - мають змінитися і методи навчання.

Перехід від «знаннєвої» школи до школи «компетентностей».

Завдання школи – щоб дитина була адаптована до життя.

  Кожен новий день буде починатися з ЕМОЦІЙ. Наприклад, світлофор:

зелений — гарний настрій, жовтий — так собі, червоний —  сумний.

І кожен учень прикріплює прищіпочку до такого світлофора

відповідно до свого настрою. 

  Далі діти сідають у коло і вітаються. Вітання можуть бути різні, наприклад,

беруться всі за ручки і кожен називає ім’я свого сусіда і каже,

«Привіт, Наталко,я радий, що ти тут!»

  Після ранкового кола діти працюють у «Щоденнику вражень».

У кожної дитини свій щоденник (у вигляді зошита, який дитина

самостійно оформлює, розмальовує).  Дитина обирає з кількох запитань ті,

на які вона хоче відповісти. Наприклад, моя улюблена пора — осінь, тому що...

Діти, відповідаючи на питання, просто малюють протягом п’яти хвилин.

Уже в 2-му класі вони зможуть щось написати.

     З самого початку обговорюватимутьсяправила класу, які складають разом з дітками.

Найважливіше правило  «піднятої руки» : говори тоді, коли тебе почули і побачили.

Покарань не має бути, ми вчимо і пояснюємо, що існують рутини.

Це те, як зайти до класу, як роздати зошити, сходити у туалетну кімнату.

Елементарні речі по поличках розкладаються і дитина має алгоритм.

      Інтегровані дні, інтегровані тижні .

Дитина не сприймає світ окремо по частинках, вона сприймає його цілісно.

Усьому можна навчити через якусь тему.

     Задачі: 1.Наталочка з’їла 3 цукерки, Іринка 5 цукерок.

А Миколка з’їв одну сосиску. Скільки солодощів з’їли дівчатка?

У кого будуть кращі зуби? 

(Тобто вчитель підводить до того, що  солодощі — це шкідливо).

2. Протягом дня Миколка випив дві склянки молока, Іванко —  одну.

На скільки більше молока випив Миколка? У кого зуби кращі і чому?

(З’ясовуємо, що у молоці є кальцій. Тобто задача близька для життя).

      Інтегровані уроки - це означає,що одну тему діти вивчають

з перспективи різних предметів.

«Аби діти розуміли взаємозв’язки й мали цілісну картинку світу,

у початковій школі запропоновано інтегрувати (об’єднувати) предмети.

Новим предметом у початковій школі буде інтегрований курс “Я досліджую світ”»

Предмет «Я досліджую світ» об’єднує 9 освітніх галузей:

     Одну тему діти вивчатимуть з перспективи різних предметів.

         Урок математики може проходити на вулиці:вийшли і порахували

листочки,порівняли їх за розміром,кількістю;на скільки більше\менше тих чи

інших листочків. Перерва може бути  серед уроку, якщо діти втомилися.

Нова українська школа —  це не сидимо і не дивимося весь час на екран чи

на дошку, а постійно співпрацюємо у команді. 

        Але є уроки, які не інтегруватимуться, залишається певна кількість годин

на математику, навчання грамоти.

Навчання буде відбуватися «від слова до букви». Клас - це все дошка,поле

длядіяльності дитини та вчителя. Кожен тиждень буде  тематичним.

Слова,які дитина має  засвоїти - будуть вивішуватися на  «стініслів».

У кожної дитини буде портфоліо з фотокарткою (наробки творчих робіт,перші зошити,тощо).

Дитина з першого вересня почне писати олівцем на окремому аркуші(альбом,а-4).

Парти будуть розташовані так,щоб учні дивилися одне на одного і

вчилися працювати в центрах. За день дитина має змінити своє розташування тричі.

Тому треба  мати шкільне приладдя однакове для всіх.

        Міністерство освіти і науки розробило методичні рекомендації, яким чином

має бути влаштований освітній простір у Новій українській школі.

Зокрема, має бути 8 навчальних осередків: 

Рекомендується для учнів початкових класів створити такі навчальні осередки:

1. Куточок навчально-пізнавальної діяльності (з партами/столами)

2. Куточок змінні тематичні осередки (дошки/фліп-чарти/стенди для діаграм з ключовими ідеями);

3. Куточок гри (настільні ігри, інвентар для рухливих ігор);

4. Куточок художньо-творчої діяльності (полички для зберігання приладдя

та стенд для змінної виставки дитячих робіт);

5. Куточок живої природи для проведення дослідів (пророщування зерна, спостереження та догляд за рослинами, акваріум);

6. Куточок відпочинку (з килимом для сидіння та гри, стільцями, кріслами-пуфами, подушками з м’яким покриттям);

7. Куточок дитячої класної бібліотеки;

8. Осередок вчителя (стіл, стілець, комп’ютер, полиці/ящики, шафи для

зберігання дидактичного матеріалу тощо).

Так як ми одна команда ви можете приймати активну участь у створенні цих осередків.

(роздати надруковані постери всім батькам)

Перегляд презентації (додаток 2)

- Зберігайте ці поради на видному місці та не ігноруйте їх у повсякденному житті.

- Спробуйте поплескати однією долонькою. Майже нічого не вийшло,

а зараз поплескайте обома. Чудово, тож будь яка робота виконується в

парах тому і ми з вами маємо працювати в унісон тому що поодинці ми

не зможемо досягти високих вершин. Але значимість кожного окремо дуже

важлива, а гідно та плідно проявитися може лише в співпраці.

Вчитель: Шановні батьки, я дуже вдячна вам за вашу відвертість, відкритість і  щирість.

Бажаю, щоб у класі, де навчаються ваші діти завжди було світло і тепло;

панувала дружба і любов; прагнення до знань і всього цікавого, що допоможе

рости і розвиватися нашим  маленьким мрійникам.  Щоб вони завжди були

щасливими. І у ваших родинах нехай завжди панує любов, взаємоповага,мир і щастя! 

Дякую за увагу. 

(дозволить більше дізнатися про Вашу дитину та знайти індивідуальний підхід)

1. ПІБ дитини _________________________________________________________

2. Дата народження ___________________________________________

3. Місце проживання, прописка, моб.тел. _______________

МАТИ ___________________________________________________

БАТЬКО __________________________________________________

а) повна;

б) неповна;

в) малозабезпечена;

г) багатодітна;

д) дитина під опікою;

е) чи є в дитини брати чи сестри (вказати вік)

_______________________________

_______________________________

6. Чи відвідувала дитина дитячий садок? __________

мати

дідусь

батько

бабуся

інші члени родини (указати, хто) 

________________________________

9. Які форми заохочення застосовуються вдома?__________________________

_____________________________________________________________________

10. Які покарання застосовують вдома?__________________________________

_____________________________________________________________________

11. Чи є у дитини вдома обов’язки? Які саме? _______________________

а) ініціативна

б) очікує, коли з нею заговорять;

в) уникає спілкування.

г)(інше) _________________________

а) перемовляється;

б)плаче;

в)погоджується, виправляється.

г) (інше)______________________

а) рухливим;

б) колективним;

в) індивідуальним, настільним;

г) (інше)___________________

а) може працювати довго (до 30 хв.), навіть якщо робота не дуже подобається;

б) може довго займатися тільки тим, що подобається;

в) ні, навіть якщо справа подобається;

г) (інше)___________________

17. Чи з задоволенням збирається до школи? Що найбільше вабить дитину:

шкільна атрибутика, звання «школяр», можливість пізнати нове?_______________

_______________________________________________________________

1-2 рази на тиждень___

раз на місяць___

1-2 рази у квартал___

рідко___

Перелічіть, будь ласка, які виставки, музеї, концерти, спектаклі театру та інше ви відвідали з дитиною останнім часом __________________________________________________________________________________

21. Чи є питання та побажання до вчителя? ______________

1. Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

4. Не лайте, а тим більше - не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

9. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

10. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Шість років пролетіли як мить, i зовсім скоро Ваше маля стане щасливим першокласником. Нові клопоти, нові турботи — адже стільки всього потрібно зібрати до школи. Як не розгубитися в морі пропозицій?

Найголовніше в житті майбутнього першокласника — це шкільний ранець, адже саме від його ваги i форми залежить здоров’я Вашої дитини. Деякі діти, прагнучи виглядати доросліше, вмовляють своїх батьків не на ранці, а на портфелі. В портфеля немає лямок i його носять в одній руцi — зовсім як дорослі. У жодному випадку не піддавайтеся на подiбнi вмовляння до старших класів! Носіння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок.

Ранець, навпаки, здатний допомогти в пiдтримцi постави — у нього жорстка спинка, яка буває i спеціальною ортопедичною. Згідно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками. Крім того, на кожному виробi обов’язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець.

Чим більше вiддiлень в ранці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку i потрібну річ не доведеться діставати з дна.

Ранець для першокласника повинен важити не більше 500 – 700 г (порожній) i мати лямки шириною не менше 35 мм, прошиті ущільнювачем, щоб вони не різали плечі i дитина не відчувала біль i дискомфорт при носiннi ранця. По санітарних нормах нашої країни шкільний ранець разом зі всім вмістом не повинен важити більше трьох кiлограмiв.

Прослідкуйте, щоб лямки ранця були забезпечені ремінцями для регулювання довжини. Тоді дитина легко зможе надіти його i в теплу, i в холодну пору року.

Ранець повинен добре тримати форму i не деформуватися при складанні шкільного приладдя.

Спинка ранця обов’язково має бути жорсткою i бажано анатомічною. По ширині ранець не має бути ширшим за плечі дитини. Верхній край — не вищим за рівень плечей, а нiжнiй — не нижчим за стегна.

Недорогі ранці можуть бути забарвлені нестійкою фарбою, тому якщо Ви не хочете, щоб одразу ж в перший день шкальна форма була безповоротно зіпсована, проведіть невеликий дослід: злегка намочіть край носової хустки i з зусиллям проведіть по ранцю. Якщо хустинка не пофарбувалася, значить все в порядку.

Після покупки стежте, щоб Ваша дитина носила ранець на спині на обох плечах, а не на одному. Носiння ранця на одному плечi може завдати серйозної шкоди хребту.

Також, в ранцi мають бути лише необхiднi в даний день підручники i приладдя, щоб дитя не перенавантажувалося. Домовитеся з педагогом, щоб частина навчальних посiбникiв, якими не користуються щодня, зберiгалася в класі (пластилін, фарби, альбом i iн.).

Ну ось, з ранцем усе більш або менш зрозуміло. Поговоримо про інше шкільне приладдя.

Шкільне приладдя — це ручки, олiвцi, зошити i тому подібне, але прийшовши в магазин канцелярських товарів i зіткнувшись з рiзноманiттям вибору, доводиться, часом, користуватися допомогою продавця. А якщо в магазині ажіотаж i продавець лише мріє про зайву пару рук i не встигає вiдповiдати на чисельні питання?

Почнемо з головного — з ручки. Здавалося б, з тих пiр, як з вжитку вийшли чорнильне пір’я i чорнильницi-нерозливайки, вибір ручки став простішим. З одного боку, дійсно так, але не все так просто. Головна вимога до ручки для першокласника — її невелика вага. Маленькі пальчики не зможуть довго утримувати масивну товсту ручку, тому забудьте про багатоколiрнi ручки, які містять в собі декілька стрижнів різних кольорів i не вiдрiзняються особливою «стрункістю». Прослідкуйте, щоб на корпусі ручки було менше «наворотів» i всяких непотребних пристосувань, які, може i прикрашають її, але вiдволiкають увагу i інколи спричиняють незручності. Поверхня ручки має бути ребристою, щоб її зручно було тримати i вона не зісковзувала.

Ручки бувають кульковими, гелевими i капілярними. Для першокласника краще придбати давню добру кулькову ручку. Гелевими та капілярними ручками, звичайно, легко писати, але вони швидко закінчуються i, крім того, багато вчителів все ж вважають, що починати необхiднi з кулькової ручки.

Другий за важливістю предмет після ручки — олівець. Олiвцi бувають двох видів: прості i кольорові. Ми поговоримо про вимоги до простого олівця, але в принципі, практично все з них можна застосувати i до кольорових.

Прості олiвцi розрізняються за жорсткістю грифеля. Жорсткі i м’які олiвцi залежно від країни-виробника маркуються або латинськими буквами «Н», «В», або російськими «Т» i «М». Міра жорсткості або м’якості позначається цифрами. Так, для письма потрiбнi олiвцi з маркуванням «ТМ» – «2М» або латинськими буквами «НВ» – «2В». Для креслення — «3Т», «ТМ», «М» або «3Н», «НВ», «В». Для малювання — «3М» – «8М» або «3В» – «8В».

Краще, якщо корпус олівця виконаний з пластика. Такий корпус пластичний i грифель в ньому не зламається.

Основну незручність спричиняє те, що олівці потрібно постійно заточувати. Тому потрібно або придбати точилу, або такі олівці, які виконані за принципом ручки i грифель в них змінний.

Для виправлення помилок, зроблених при записі олівцем, знадобиться гумка. Гумки бувають двох видів: шкільні i професiйнi. Шкiльнi, як правило, недорогi i недовговiчнi. Професiйнi гумки бiльше коштують, довше служать i якiснiше виконують свою роботу. Крім того, всі гумки вiдрiзняються мірою жорсткості. М’які гумки стирають написане м’яким олівцем i не деформують папір. Жорсткою гумкою можна стерти навіть слід від кулькової ручки, але при цьому залишиться помітна область стирання.

Важливе для школяра i ще одне шкільне приладдя — пенал. Саме завдяки ньому всі ручки i олiвцi зберігаються разом, а не валяються по всьому ранцю i не бруднять все підряд. Пенал може бути жорстким, зробленим з дерева або пластмаси, або м’яким, зробленим з тканини i пластика. М’якi пенали мають бiльшу перевагу, оскiльки якщо i впадуть випадково, то не розколються i не зламаються.

При покупцi звернiть увагу, що шкiльнi пенали продаються з наповненням i без наповнення. У пеналi з наповненням вже є все те приладдя, що може знадобитися дитинi. Пенал без наповнення — це порожнiй пенал.

Сучаснi зошити дiляться на звичайнi i на зошити для старшокласникiв. У останнiх зiбранi всi необхiднi вiдомостi i формули, якi навряд чи знадобляться першокласнику. Папiр в зошитах має бути якiсним i не скочуватися при письмi ручкою. Звернiть увагу, щоб поверхня паперу була щiльною i рiвною, i з неї не стирчали чисельнi дрiбнi паперовi «ворсинки». Такi ж вимоги пред’являються i до альбомiв для малювання.

Звичайно, окрiм канцелярського приладдя першокласнику необхiдно i безлiч iнших речей. Наприклад, форма, взуття i пiдручники. Але тут вже все залежить вiд конкретних вимог Вашого учбового закладу.

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Воно полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти настроєність дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу.

Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Вже залишається не так багато часу перед новим етапом в житті вашої дитини, коли вона піде перший раз в перший клас. Від того, наскільки безболісно станеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов-нелюбов вашого чада до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому спробуйте дотримуватися деяких порад.

Головне,як кажуть, «не перестарайтеся ». А якщо насідатимете на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у нього негативні емоції з приводу школи. Звичайно, почитати трішки, розв”язати нескладні приклади можна, але все це повинно бути в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільникам поважно по кілька разів читати одні і ті ж самі книжки. Вони, взнаючи “матеріал”, прагнуть підказати розповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він допустив неточність. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютне нескладно вже на першому уроці висловити свою “дорослу” думку.

Поважно сформувати у майбутнього школяра позитивне відношення до школи. Якщо дитина хоче вчитися і упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. Для цього частіше розповідайте своєму чаду забавні історії зі свого шкільного життя.

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: “Читай, а то двійки мені приноситимеш”. Поважно акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти взнаєш багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на результаті гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати, тим більше що в першому класі їх не ставлять.

Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього “закінчилося дитинство”, не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні.

Навіть жартома не лякайте школою. Не стоїть при маляті також обговорювати майбутні витрати, засмучуючись про дорожнечу форми або канцтоварів.

Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявляється залученою до процесу підготовки до першого вересня. Хай маля саме вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте покупки в шафу – дайте їх дитині, аби вона звикла до нових для нього речей. Хай вона збирає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити і олівці, тоді прості вказівки вчителя: “Дістаньте червону ручку або зошит в лінійку” не викличуть у маляти труднощів: вона чітко знатиме, де у неї що лежить. Добре також сходити з дитиною у вибрану школу, якщо ви ще цього не зробили. Погуляйте біля школи. Так маля швидше звикне до нового місця.

Хай всі іграшки вашого чада підуть в перший клас, а найулюбленіша стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити на зміні (15-хвилинні “уроки” повинні чергуватися з п’ятихвилинними “змінами”).

Необхідний для школи навик – орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчите його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає чверть години, півгодини, через годину Повісьте в дитячій великий годинник (будь-які, головне, аби дитина могла взнавати по ним час). Під час читання, гри або їди можна поставити годинник на стіл і звернути увагу дитини на те, в скільки почалася дія і в скільки воно закінчилося.

У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати, коли вирішить вчитель, не кричати. Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко в 1-м класі. Аби розвинути в маляті уміння підкорятися і грати по правилах, використовуйте командні ігри. Завдяки ним дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежить результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, – це спокійне відношення до програшу.

Хороша гра на уважність: всім роздається однаковий текст, засікається час і потрібно якомога більше і швидше знайти і викреслити букв “с”. Проводити “заняття” спочатку по 10 хвилин, назавтра 15, довівши час “уроку” до тієї тривалості, яка буде в школі. Тоді дитину так не лякатимуть безконечні півгодини занять. Ще можна почастіше грати в “Відвернися і назви”. Розкладіть на столі іграшки і дайте дитині поглянути на стіл протягом 1-ої хвилини. Потім він відвертається і називає іграшки, лежачі на столі. Ускладнюйте завдання: додайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування. Можна замінити іграшку інший – дитина, обернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

Пам’ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, таку дітях відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька

Не можна завищувати вимоги, перевантажувати навчанням, різко змінювати своє ставлення до дитини: поважайте новий статус чада. Ваш син тепер школяр!

Не варто казати «Ти – школяр, ти мусиш це робити!», бо якщо у першокласника щось не виходитиме, в нього може розвинутися почуття неповноцінності, тривоги… Найголовніше у початковій школі – навчити дитину вчитися. Вона має розуміти серйозність поставлених завдань і навчитися виконувати їх з охотою.

У перші місяці можна залучати якісь зовнішні фактори: гарна шкільна форма, ранець, ручки, пенали… Видавайте не все одразу, а поступово. Тоді це стане приводом залюбки іти до школи, мовляв, сьогодні я йду з новою ручкою, а завтра ще з чимось…

Похвала – потужний стимул для розвитку дитини, вироблення навичок… Хваліть за старанність, але тільки тоді, коли дитина сама докладає зусиль… Не перехваліть, коли їй щось дається легко. Коли школяр виконав завдання – цікавтеся, у який спосіб він досягнув мети. А сваріть тільки за скоєне. Але! Ніколи не сваріть кілька разів за одне й те ж. Покарання має бути швидким та одноразовим. Зробив – одразу покарали, проявили невдоволення і забули.

Ніколи не кричіть! Ваш істеричний крик – це найгірше покарання. Не кажучи вже про побиття.  Дієвіше і найправильніше – коли ви відчуваєте наближення отої скандальної ситуації, переключити увагу дитини на якусь справу чи на інший предмет. Приміром: «О, а зробімо з тобою…» чи «Дивись-но, яка іграшка, пташка» тощо… Неадекватну поведінку дитини попереджуйте ігровою формою спілкування.

Часто батьки вимагають від дитини добре вчитися, але відразу змушують самотужки виконувати домашні завдання. Це дуже помилкове рішення.  Дітям треба допомагати, але не робити завдання за них. Радше пояснити, як розв’язати ту чи ту вправу. Варто вчити самостійності, проте не перекладати всю відповідальність на плечі дитини. Успіхи вашого школяра залежать не лише від нього. Спочатку дуже важливі підтримка батьків і вчителів.  Дитина адаптується до школи за місяць-півтора. Якщо йдеться про шестирічок, то цей процес може тривати рік. Тому не можна казати школярикові: роби уроки сам. Це йому незрозуміло, він образиться, що з ним гралися-гралися, а тут хлоп – і все роби сам…

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. Отже, для того,  щоб підтримати дитину, необхідно:

Батьки часто плутають підтримку з похвалою і нагородою. Похвала може бути і не бути підтримкою. Наприклад, дуже щедра похвала може здатись дитині нещирою. В іншому випадку вона може підтримати дитину, яка має осторогу, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримка базується на тому, щоб допомогти дитині відчути свою потрібність. Різниця між підтримкою і нагородою визначається часом і ефектом. Нагорода зазвичай дається дитині за те, що вона зробила щось дуже добре, або за її досягнення в певний період. Підтримка, на відміну від похвали, може надаватись за будь-якої спроби або невеликого прогресу.

Коли я виявляю задоволення від того, що робить моя дитина, це підтримує її і стимулює продовжувати справу або робити нові спроби. Вона має задоволення від себе.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров’я дитини пов’язано тільки з тим, що дорослі “тягають” дитину з собою по місцях масового скопичення людей (варто згадати дні міста в Києві та інші подібні заходи), де поріг стресогенності оточення  значно вищий від дитячої норми.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається, у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зайвою зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі “дорослі” захворювання як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з’являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які, як відомо, будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Перше – це та атмосфера, яка панує у вашому домі, родині. Якщо немає злагоди між батьками і дітьми, немає взаємоповаги, – щасливе, спокійне життя для дитини неможливе. Дитина повинна мати дитинство. Любіть своїх дітей, не шкодуйте зайвий раз казати дитині ласкаве слово, підтримуйте її, похваліть її навіть тоді, коли вона не зовсім на це заслуговує, і ви побачите, як на ваше добре лагідне слово дитина відповість своїм добрим, шанобливим ставленням до вас, своїми добрими вчинками. Учені, психологи вважають, що дитина, яка в дитинстві була обділена ласкою, не може розвиватися так, як ті діти, котрі мали її достатньо. Ця дитина буде закомплексована, тобто не зможе стати особистістю, а якщо навіть досягне чогось у житті, то її постійно будуть охоплювати сумніви, вагання, вона не буде впевнена в собі. Особливе значення має погладжування дитини по голові. Це дає їй впевненість, віру у свої сили і, головне, в те, що її люблять і вона не є чимось зайвим. Не забувайте про це.

Дитинство – важливий період життя людини, це не підготовка до майбутнього дорослого життя, дитинство – це і є яскраве, неповторне, самобутнє життя. І від того, як воно проходить, хто веде дитину за руку в дитячі та юні роки, що ввійшло в її розум і серце з навколишнього життя – залежить те, якою людиною в майбутньому вона стане.

Дитина фіксує все: і те, як ви себе поводите, що і як ви кажете. І вона, як губка, вбирає в себе все –  і добре, і погане. Будьте прикладом для своїх малят.

Друге – в дошкільному і молодшому шкільному віці формується характер, мислення дитини, розширюється і доповнюється словниковий запас, відбувається мовленнєвий розвиток.

Не забудьте про те, що саме дошкільні і молодші шкільні роки великою мірою визначають майбутнє дитини.

Сухомлинський В.О. говорив, що перш ніж давати знання, потрібно навчити думати, сприймати, спостерігати. От і попрацюйте з дитиною трохи перед школою в плані її інтелектуального розвитку:

– читайте щоденно дитячі книжки;

– разом з дитиною спробуйте зробити невеличкі перекази того, що ви читали;

– дайте їй кілька запитань за текстом;

– дитина повинна володіти хоча б елементарними навичками говоріння, інакше на фоні інших вона буде відчувати себе неповноцінною і не зможе сприймати новий матеріал так, як інші діти;

– спробуйте розв’язувати маленькі задачі. Це можна робити у вигляді гри на подвір’ї, в лісі, де завгодно.

Яка ж то буде радість для дитини, якщо вона зможе відповісти бодай на кілька запитань учителя та одержати його схвалення.

Успіхи вашої дитини у навчанні, інтерес до нього великою мірою залежать від вас самих.

Третє – і дуже важливе. Саме те, як ваша дитина буде навчатися, як вона буде сприймати і пізнавати навколишнє життя, як вона буде запам’ятовувати, мислити, читати, писати, розв’язувати задачі – усе це цілком залежить від стану її здоров’я. Учені дійшли висновку, що приблизно у 85% всіх відстаючих учнів головна причина відставання – погане здоров’я, яка-небудь хвороба, найчастіше навіть непомітна для інших: приховані, замасковані дитячою жвавістю хвороби серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові захворювання та інші відхилення від нормального стану здоров’я.

У деяких дітей помітний блідий колір обличчя, брак апетиту. Батьки роблять аналізи, лікарі кажуть, що все в нормі, єдине, що може бути, — порушення обміну речовин. У чому ж причина? Очевидно дитина тривалий час знаходиться в приміщенні. У цьому разі вона втрачає не тільки апетит, вона втрачає інтерес до навчання, до розумової праці, без якої навчання неможливе.

Дитина повинна жити, працювати і навчатися в певним чином створених умовах. Тобто щоденно перебувати на свіжому повітрі, спати тільки при відчиненій кватирці, вранці вставати в один і той же час (07.00), увечері лягати в один і той час (оптимально о 21.00 – взимку, о 22.00 – влітку), їсти також слід в один і той же час, при цьому їжа має бути різноманітною, насиченою вітамінами та мікроелементами. Оскільки енергія, яка витрачається людиною в процесі діяльності відновлюється тільки за рахунок їжі; саме завдяки їжі дитина отримає поживні речовини, необхідні для роботи мозку, серця, легенів та інших органів.

Четвертий момент — стан фізичного розвитку дитини.

Діти постійно рухаються, вони люблять стрибати, бігати, гратися. Надайте цьому необхідну систему. Грайте з ними в рухливі ігри, які розвивають гнучкість, спритність і швидкість. Влітку обов’язково привчайте дитину приймати літній душ, щоденно купатися в річці – це зміцнює нервову систему. Дитина загартовується, менше хворіє. Ці заходи сприятимуть правильному фізичному розвиткові вашої дитини, зміцненню її здоров’я.

Зверніть увагу на гіповітаміноз, що може виникнути в дитини навесні. Починаючи з березня, у всіх дітей збільшується стомлюваність, виникає вітамінна недостатність, послаблюється опір організму до захворювань, вона стає млява, сонна, знижується працездатність, бажання вчитися, різко змінюється ритм взаємодії всіх систем організму. А відбувається це тому, що в організмі вичерпується запас вітамінів, а довга напружена розумова діяльність приводить нервову систему до втоми.

У “шкільному” житті  першокласники  стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, хворобливість і хвилювання.

Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри – футбол, волейбол, теніс.

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікелін писав: “Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя”. Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій – відпочиньте з нею серед природи.

(Матеріали для бесід підібрано за порадами В.І. Шахненка ).

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має  для першокласників,   оскільки це та діяльність, без  якої  дитина шести років  не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість  забезпечити  умови,  необхідні для розгортання справжньої гри: самоініціативність, добровільність, спонтанність,  необмежене мовне спілкування, невизначеність у часі. Тому  доцільно батькам  учнів першого класу  подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час.  Причому,  чим більший вибір ігор, тим  легше  розкрити  індивідуальні  можливості   й обдарування кожної  дитини,  створити умови для її  повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей,  поведінку уявних персонажів, їх  ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми,  на чуттєвому рівні прилучається до   культури   середовища,  що її оточує. Другий фактор, яким  зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей  у процесі гри. Вони  мають величезне значення для подальшого розвитку особистості,   засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

Надійна основа успішної організації навчання і виховання – врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів. В ефективному навчально-виховному процесі засвоєння дитиною знань, умінь і навичок здійснюється в єдності із всебічним розвитком її особистості. Обстоюючи це важливе положення психології про співвідношення між розвитком і навчанням, Л. С.Рубінштейн зазначав, що “дитина розвивається, виховується і навчається, а не розвивається і виховується, і навчається” . При цьому розвиваючим є не усяке навчання, а лише те, яке не тільки враховує доступне дитині в процесі самостійної діяльності, але і зорієнтоване на “зону найближчого розвизвитку”, тобто на те, що дитина може виконати під керівництвом і за допомогою дорослих.

У періодизації психічного розвитку дитини, яку наука пропонує на сьогоднішній день, дошкільний вік має визначені межі – від 3 до 7 років. Криза 7 років є перехідним періодом і ніби відокремлює молодший шкільний від дошкільного дитинства. Проте у зв’язку із реформою школи зараз багато дітей вступають до школи і включаються в навчальну діяльність не з 7, а з 6 років. Внаслідок цього виникає багато питань, що вимагають спеціального обговорення.

Якщо 6-річна дитина починає вчитися в школі, чи значить це, що вона розвивається швидше та перестає бути дошкільником і, таким чином, піднімається на наступний віковий щабель. Чи корисно в цьому віці в шкільне навчання і взагалі, яким це навчання має бути? Чи всі діти можуть вчитися з : 6 років?

Що таке психологічна готовність до школи? Ці та ряд інших питань хвилюють і вчителів, і батьків 6-річних дітей.

Усі психологи, що працюють з 6-річними дітьми доходять одного висновку: 6-літній першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. Він зберігає особливості мислення, властивості дошкільного віку; у нього переважає мимовільна пам’ять (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятовувати); специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися тією самою справою не більше 10-15 хвилин.

Психологічні особливості розвитку 6-річних дітей створюють додаткові труднощі в процесі навчання. Пізнавальні мотиви, що зумовлюються ситуацією, коли дитині самій цікаво дізнатися про щось, ще хиткі та ситуативні, тому під час навчальних занять у більшості дітей вони з’являються та підтримуються тільки завдяки зусиллям учителя. Завищена самооцінка (а це зовсім не означає, що вчителю потрібно її знижувати, навпаки, потрібно дуже бережно ставитись до Я-концепції дитини) також характерна для більшості дітей. Це призводить до того, що дітям важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки. Вони вважають оцінку своєї навчальної роботи оцінкою особистості в цілому, і, коли вчитель говорить: “Ти зробив неправильно”, – це сприймається як “Ти – поганий”. Негативні оцінки, зауваження викликають занепокоєність, стан дискомфорту, тому дуже часто значна частина учнів стає пасивною, кидає почату роботу або вимагає допомоги та підтримки вчителя. Дитина ні фізично, ані психічно не може повністю контролювати свою поведінку на уроці, великою мірою це залежить від емоційного стану дитини, що ускладнює як відносини з педагогом, так і колективну роботу дітей на уроці.

Не будемо перераховувати усі особливості розвитку дошкільника. Очевидно, що дітей 6 років навчати важко і таке навчання має будуватися з урахування специфіки їхнього розвитку. У світовій педагогічній практиці накопичено великий досвід навчання з 6 років і навіть більш раннього віку.

Присутність 6-річних дітей у школі припускає м’який та гнучкий режим – тривалість уроку має бути не більше 35 хвилин, у перервах між заняттями передбачаються фізкультурні розминки, ігри, прогулянки, денний сон, відсутність домашніх завдань тощо.

Справедливе зауваження про домашні завдання більше 100 років назад зробив відомий український педагог К.Д.Ушинський: для вчителя неприпустимо захоплюватися домашніми завданнями – це призводить до розумового та фізичного перевантаження дітей.

Обсяг навчального матеріалу має бути невеликим (знання й уміння, які діти опанують за три роки навчання в початкових класах, починаючи учитися з 7 років, практично ті самі, що в дітей, що навчаються з 6 років у 4-річній початковій школі). Важливу роль відіграє наявність великої кількості загальнорозвивальних занять (фізкультура, музика, ритміка, образотворче мистецтво, праця, екскурсії). Упродовж тижня рекомендується проводити 20 уроків, з них 8 мають відводитись на предмети естетичного циклу та праці. Не слід забувати також, що 6-річні діти потребують медичного контролю за станом здоров’я, особливих програм та методів навчання.

Комплексне дослідження різних аспектів розвитку 6-річних дітей показало, що вони почуваються спокійніше й впевненіше – психологічно комфортно – при навчанні у підготовчих групах дитячого садка або в окремому приміщенні початкової школи, порівняно з навчанням у загальному шкільному приміщенні. І справа тут не лише в тому, що умови дитячого садка більш звичні для дитини і цим полегшується процес її адаптації до нової, навчальної діяльності. І навіть не в тому, що сприятливі умови в силу об’єктивних причин змогли створити далеко не в усіх школах (доводиться перевищувати оптимальну наповненість класів через відсутність додаткових класних кімнат і вчителів, не вистачає приміщень для ігор і т. ін). Головна причина полягає в тому, що ритм життя в дитячому садочку, стиль спілкування дітей з дорослою людиною й між собою більше відповідає розвитку психіки дитини-дошкільника. Внаслідок своєї соціальної нестабільності, труднощів пристосування до нових умов і відносин 6-річна дитина відчуває гостру потребу в безпосередніх емоційних контактах, а у формалізованих умовах шкільного навчання ця потреба не задовільняється.

Психологи та педагоги наводять багато доводів “за” і “проти” шкільного навчання з 6 років. Найбільш серйозні заперечення проти шкільного навчання в цьому віці висував у свій час Д.Б.Ельконін. Він писав, що перехід на наступний, більш високий етап розвитку у дітей визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки дозріли ті внутрішні протиріччя, що можуть розв’язуватися шляхом такого переходу. Якщо ж цей період буде зроблений для того, щоб ці протиріччя дозріли, тобто штучно форсуватиметься без урахування об’єктивних факторів, то істотно постраждає формування особистості дитини. Скорочення дошкільного дитинства на один рік може порушити сформований процес розвитку дітей і не принести користі. Д.Б.Ельконів вважав, що замість організації навчання з 6 років доцільніше розширити мережу підготовчих груп дитячих садків, в яких зручніше готувати дітей до школи, оскільки дітям у дитячому садку краще, вони живуть більш повним, більш різноманітним життям і виглядають життєрадіснішими й здоровішими, ніж їх однолітки-школярі.

Де б діти не навчались у свої 6 років, вчитель і вихователь повинні враховувати її вікові особливості. Наприклад, 6-річна дитина швидко втомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі потрібно забезпечити зміну різних видів діяльності. Через те урок має складатися з декількох частин, об’єднаних загальною темою. Не можна давати завдання, типові для традиційного шкільного навчання, що потребують тривалого зосередження погляду на окремому предметі, виконання серії монотонних точних рухів (в першу чергу це стосується нічим не виправданого захоплення письмом на уроках) і т. п. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-дійовому планах, велика увага має приділятися практичним діям з предметами, роботі з наочним матеріалом. Відчуваючи велику потребу у грі та напружено-емоційній насиченості всього життя, 6-річна дитина значно краще засвоює програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Тому необхідне постійне введення в урок елементів гри, проведення спеціальних дидактичних та розвивальних ігор.

Не будемо перелічувати всіх особливостей побудови уроку, відзначимо один принципово важливий момент. У 6 років ще існують значні труднощі з довільною поведінкою: у дошкільному віці доцільність лише починає формуватися. Звичайно, дитина вже може якийсь час керувати своєю поведінкою, свідомо прагнути виконання поставленої перед нею мети, але при цьому вона ще легко відволікається від своїх намірів, переключаючись на щось несподіване, нове, привабливе. Більше того, у 6-річних дітей недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми та правила. Їхня активність, творча ініціатива не можуть виявлятися в умовах твердих вимог, суворо регламентованого спілкування. І якщо, наприклад, дитину сварять за те, що вона намалювала не червоне, як було потрібно, а зелене сонце з червоними променями – це красиво), у неї замість розуміння шкільних правил виникає здивування, образа, страх помилитися наступного разу. Авторитарний стиль спілкування із 6-річними дітьми не просто не бажаний, він неприпустимий!  Що ж відбувається з дитиною, якщо вона все-таки потрапляє у формалізовану систему шкільного навчання, в якій недостатньо враховують її особливості? Як показали комплексні дослідження, що проводились у школах, за несприятливих умов часто погіршується стан здоров’я дітей: може знижуватися вага, зменшуватися кількість гемоглобіну в крові; знижується гострота зору, з’являються головні болі У зв’язку з погіршенням загального самопочуття дитина починає часто хворіти, знижується її і так невисока працездатність, що негативно позначається на навчанні. В окремих випадках виникають неврози, шкільна дезадаптація.

Цікаве в психологічному плані явище було встановлено науковцями під керівництвом Д.Б.Ельконіна. Виявилося, що в 6-річних дітей в умовах регламентованого спілкування швидше, ніж у дитячому садку, формується вміння підкорятися запропонованим правилам поведінки. Але при цьому переважає не задоволення від виконання цих правил, а острах їх порушити. У дітей підвищується тривожність, знижується рівень емоційного комфорту. У той же час аналогічний стиль спілкування не призводить до подібного ефекту в більшості 7-річних першокласників.

Що стосується початкового етапу пристосування до нового шкільного життя, слід зазначити: всі 6-річні діти переживають труднощі адаптації. Вони напружені не лише фізично, але й психологічно. У деяких з’являються млявість, плаксивість, порушується сон та апетит, інші перезбуджуються, стають дратівливими та запальними. Усі вони стомлюються внаслідок перевантаження, що характерно для кожної школи. А стомлення призводить до зривів у поведінці, до капризування.

За відносно сприятливих умов навчання психологічна напруженість зазвичай починає зменшуватися через 1,5-2 місяці. У більш жорстких умовах вона зберігається, викликаючи подібні ефекти як на психологічному, так і на соматичному рівнях.

Крім цих загальних проблем навчання 6-річних дітей, які були перераховані вище, з’являється ще одна, пов’язана з індивідуальними особливостями кожної дитинни. Врахоуючи зазначені теоретичні позиції, практичний психолог може або вітати навчання з 6 років, або заперечувати його. Але, коли в школу приводять конкретну дитину, в кожному випадку потрібно підходити до цього питання індивідуально. Необхідно конкретно вирішити, чи потрібно цій дитині йти в школу у: 6 років, чи краще почекати ще рік, тому що на шальках терезів не лише майбутні успіхи у навчанні, а й здоров’я та доля людини. 

  І.   Психологічна та соціальна готовність до школи. (Обведіть номер позиції, яка відповідає  рівню готовності вашої дитини).

відповідно.

правильна.

ситуації.

логопедом).

1.Рука розвинена добре, дитина впевнено володіє олівцем та ножицями.

2  Рука розвинена недостатньо, є напруження під час роботи олівцем та

ножицями.

скоординовані.

рухів.

малорухлива, незграбна.

Інтелектуальна готовність – це оволодіння найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями); розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вона забезпечується розвитком допитливості, ініціативи, самостійності; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі).

безсистемні.

інтересу до навколишнього світу не виявляє, рівень активності й самостійності низький.

Г.  Сформованість  інтелектуальних умінь  (аналіз,  порівняння, узагальнення, бачення закономірностей тощо).

2.Самостійно дитина не може побачити відповідність результату і меті.

 Е. Темп діяльності.

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи.

Зверніть­ся до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говорити, погодилася б чи ні з цими словами?»

Усього позитивних відповідей…

Обведіть номери висловлювань, із якими ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1—3 бали — ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися над причинами такої думки.

Сума 4—8 балів — так, у школу хочеться, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9—10 балів — вам не варто тривожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на найближчі десять-одинад­цять років.

Сподобалося? Поділіться з друзями!